Ухвала суду № 63847665, 22.12.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - АвалянН.М.

Справа № 428/2466/16-ц

Провадження № 22ц/782/872/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Авалян Н.М.

суддів Кострицького В.В., Стахової Н.В.

за участю секретаря - Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

встановив

Позивач звернулась до суду 29 лютого 2016 року з позовом про стягнення з відповідача, який є батьком їх повнолітнього сина ОСОБА_4, аліментів в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно на утримання дитини у зв'язку з продовженням навчання, посилаючись на те, що син потребує матеріальної підтримки, яка надається тільки матір'ю.

Заочним рішенням суд задовольнив позов частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду 29 лютого 2016 року, до закінчення навчання до 30 червня 2016 року. Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 гривень

У перегляді заочного рішення відповідачу відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але його неявка відповідно до частини 1 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України не перешкоджає апеляційному розгляду справи з огляду на те, що відповідач завчасно, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та надавши оцінку правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітній син сторін на період навчання за денною формою потребує матеріальної допомоги батьків, а тому вважав можливим стягнути з відповідача аліменти у заявленому в позові розмірі.

Судом був проведений заочний розгляд справи у відсутності відповідача, з чим відповідач не погоджується та вважає, що суд першої інстанції порушив його процесуальні права. Але ці доводи не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Про та місце час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач був завчасно повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 25 травня 2016 року повістки про виклик в судове засідання на 21 червня 2016 року. (а.с.18)

Проте в судове засідання відповідач не з'явився, заяву про відкладення розгляду справи суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

За змістом статті 27 Цивільного процесуального кодексу України участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком відповідача. Разом з тим відповідно до частини 2 статті 77 Цивільного процесуального кодексу Українисторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 1 статті 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, за вказаних обставин заочний розгляд справи не свідчить про порушення судом прав відповідача, оскільки особа самостійно обирає процесуальну поведінку та має право на оскарження рішення у разі своєї незгоди з ним, чим і скористався відповідач.

Враховуючи, що у перегляді заочного рішення відповідачу було відмовлено, з метою забезпечення об'єктивного розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим дослідити докази, які були надані після ухвалення заочного рішення. Таким чином буде дотриманий справедливий баланс у праві надання доказів кожною із сторін, що сприятиме об'єктивному судовому розгляду.

Як зазначено в статті 199 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину, яка продовжує навчання, до досягнення нею віку двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За змістом вказаної правової норми обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів:

1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;

2) продовження ними навчання;

3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі;

4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував вимоги статті 182 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що суд при визначенні розміру аліментів враховує:

1)стан здоровя та матеріальне становище дитини;

2)стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів;

3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки сина;

4)інші обставини, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 1997 року по 27 серпня 2002 року.

Від шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю, що підтверджується довідкою з місця проживання та копією свідоцтва про народження.

Син сторін ОСОБА_5 на момент вирішення справи навчався в державному навчальному закладі "Сєвєродонецьке вище професійне училище" за денною формою навчання в період з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2016 року, що підтверджується довідкою навчального закладу. Позивач підтвердила, що на період навчання син отримував стипендію у розмірі 300 гривень щомісячно.

Суд вважає беззаперечним той факт, що у зв'язку з навчанням та відсутністю професії, якій він тільки навчається, син сторін не мав можливості мати самостійний заробіток для забезпечення власних потреб, тому він потребував матеріальної допомоги батьків на час навчання.

На утриманні позивача знаходиться малолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на якого позивач отримує державну соціальну допомогу у розмірі 1012,50 гривень, що підтверджується довідкою з місця проживання та довідками про розмір соціальної допомоги на дитину. Позивач не працює, оскільки доглядає малолітню трирічну дитину.

Таким чином, встановлено, що на момент вирішення справи судом дохід сім'ї позивача складався з соціальної допомоги а дитину в розмірі 1012,50 гривень та стипендії сина в розмір 300 гривень, а всього 1312 гривень. Позивач не заперечувала, що вимушена періодично підробляти, але постійного доходу вона не має, оскільки доглядає малолітню дитину. На утриманні позивача перебуває двоє дітей. Отже позивач з дітьми за чотири місяці спірного періоду мала постійний дохід у розмірі 1612 гривень (по 538 гривень на кожного члена сім'ї), хоча прожитковий мінімум на малолітню дитину становив 1228 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 проживає у гуртожитку з дружиною ОСОБА_7, з якою перебуває у зареєстрованому шлюбі з 22 лютого 2008 року. Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копіями свідоцтв про шлюб та народження, а також довідкою з місця проживання. Дружина відповідача працює вихователем у комунальному дошкільному навчальному закладі (яслах-садку) та отримує заробітну плату у середньому розмірі 3427 гривень, що підтверджується відповідними довідками з місця роботи. Сім'я відповідача отримує субсидію на погашення витрат з оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином, встановлено, що на момент вирішення справи судом дохід сім'ї відповідача становив 3427 гривень. Прожитковий мінімум на дитину за спірний період часу становив 1531 гривню. Таким чином, на відповідача та його дружину залишається дохід 1896 гривень (по 948 гривень на кожного дорослого члена сім'ї). 1/6 частка від доходу, що має відповідач, становить 158 гривень.

При такому розмірі допомоги від батька разом із стипендією син сторін мав би дохід 458 гривень. А на відповідача залишився б дохід 860 гривень.Суд вважає, що надання утримання протягом чотирьох місяців дитині не було б великим тягарем для відповідача та надало хоча незначну, але таку необхідну допомогу дитині на період навчання.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що він не має можливості працювати, оскільки його дружина працює, він має опікуватись малолітньою донькою, яку не можна залишати вдома саму.

Однак, цей довід лише частково заслуговує на увагу, оскільки відповідач перебуває у працездатному віці, тому не позбавлений можливості працювати та отримувати власний дохід. Донька відповідача беззаперечно потребує батьківською турботи та уваги, але має шкільний вік, отже відвідує навчальний шкільний заклад, а тому не потребує постійного цілодобового перебування з батьком. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав заходів для працевлаштування або став на облік як особа, що шукає роботу.

Апеляційний суд приймає до уваги докази проходження дружиною відповідача стаціонарного лікування, однак зауважує, що дружина відповідача є застрахованою особою, якій оплачуються лікарняні листи. До того ж відсутні докази того, що захворювання є хронічним, яке потребує постійного лікування. Крім того, дружина відповідача проходила стаціонарний курс лікування з 21 по 29 липня 2016 року, тобто після того як сплив період стягнення аліментів, адже аліменти на період навчання повнолітньої дитини стягнуті за чотири місяці в період з 29 лютого по 30 червня 2016 року.

Доводи відповідача про те, що позивач не представила повноважень на представництво інтересів повнолітнього сина в суді, не свідчать про порушення норм процесуального права, оскільки відповідно до частини 3 статті 199 Сімейного кодексу України правом на звернення до суду з вказаним позовом наділені як сама повнолітня дитина, так і той з батьків, з ким дитина проживає.

Доводи апеляційної скарги про те, що син сторін проживає окремо від матері, не заслуговує на увагу, оскільки він обґрунтований позивачем тим, що в довідці з місця проживання зазначена інша особа ОСОБА_9, а не Олексійович. Очевидно, що в довідці допущена помилка, оскільки вказана дата народження сина сторін. А крім того, з копій паспортів позивача та сина сторін вбачається, що вони зареєстровані за однією адресою.

Інші доводи апеляційної скарги обґрунтовані незгодою відповідача з відмовою суду першої інстанції в перегляді заочного рішення, а тому не приймаються до уваги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення лише тільки з формальних міркувань.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 307, статтями 308, 313, 315, 317, 319, 323-325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Авалян Н.М

Судді Кострицький В.В.

ОСОБА_10