Ухвала суду № 63847648, 13.12.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Авалян Н.М.

Справа № 417/2855/16-ц

Провадження № 22ц/782/845/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Авалян Н.М.

суддів - Стахової Н.В., Орлова І.В.

за участю секретаря Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Марківського районного суду Луганської області від 26 вересня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив :

Позивач звернувся до суду 25 липня 2016 року з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 19 липня 2016 року в розмірі 37024,77 грн., з яких: 22084,81 грн. - заборгованість по кредиту, 7 611,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 328,69 грн. - пеня. Позов обґрунтований неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, за які поручилась відповідати солідарно із позичальником ОСОБА_3

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 26 вересня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь "Дельта Банк" заборгованість станом на 19 липня 2016 року:

з ОСОБА_2 - 22088,61 грн., з яких: 16504,81 грн. - заборгованість по кредиту, 5583,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно - 7607,47 грн., з яких: 5580 грн. - заборгованість по кредиту, 2027,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Позивач не погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову. Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Вважає незрозумілими мотиви, з яких суд розмежував розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника та солідарно позичальника і поручителя. Крім того, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права щодо строку позовної давності та припинення поруки.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги в межах її доводів, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.11,213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю відповідає.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини.

12 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладений в письмовій формі договір кредиту №13.25/05/11-Аклн, за умовами якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у національній валютіУкраїни або в іноземній валютах в межах загальної суми 55800 грн. за офіційним курсом НБУ на дату надання кожного кредиту на строк по 11 липня 2016 року включно на купівлю транспартоного засобу. А позичальник взяла на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за його використання у розмірі 16,8% річних для кредитів у національній валюті України. Повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється щомісячно в строк до десятого числа включно, наступного за звітним.

На виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 12 липня 2011 року укладено договір поруки №13.25/050П01/11-Аклн, за умовами якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному осязі за своєчасне та повне виконання зобовязань за кредитним договором.

20 травня 2013 рку між ПАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимог, відповідно до якого до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надавши позичальнику кредит у розмірі 55800 грн., а позичальник, починаючи з серпня 2014 року перестав виконувати свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом. Черговий платіж повинен був сплачений 10 серпня 2014 року, проте відповідач його не сплатив і взагалі більше жодного платежу не зробив, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 19 липня 2016 року по тілу кредиту -22084,81 грн., а за відсотками - 7611,27 грн. За прострочення платежу банком нарахована пеня за період з 20 липня 2015 року по 19 липня 2016 року у розмірі 7 328,69 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості нарахування пені з огляду на те, що з 14 квітня 2014 року Законом України від 02 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"був ведений мораторій на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики, а з розрахунку вбачається, що пеня нарахована за період з 23 квітня 2014 року по 23 грудня 2015 року, тобто в період дії мораторію.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду, який відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права. Доводи апеляційної скарги цього правильного висновку суду не спростовують.

Задовольняючи позов про часткове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя, суд першої інстанції відповідно до умов договору поруки та норм матеріального права про дію договору поруки вважав обґрунтованим стягнення з поручителя заборгованості за шість місяців з дати пред'явлення позову.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Порука - це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє субєктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно із ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основаного зобовязання не предявить вимог до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, умови договору поручительства про його дію до повного припинення всіх зобовязань боржника не означають установлення строку припинення поруки в розумінні ст.251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст. 559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не предявить вимоги до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

При цьому правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 03.03.2016 року за № 6-1599цс15, від 24 лютого 2016 року за № 6-2239цс15, від 29.06.2016 року, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

Тому вимогу до поручителя про виконання взятого нею зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки.

В укладеному договорі поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки пунктом 3.1 договору установлено, що він діє до повного виконання боржником зобовязань за кредитним договором. Кредитний договір був укладений 12 липня 2011 року на строк до 11 липня 2016 року. Строк виконання основного зобов'язання 11 липня 2016 року позивачем не змінювався. Перша прострочена заборгованість виникла 31 серпня 2014 року. До суду банк звернувся 25 липня 2016 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення солідарної заборгованості в межах дії договору поруки (за шість місяців). При визначенні розміру солідарної солідарної заборгованості поручителя і боржника суд першої інстанції виходив з наданого позивачем розрахунку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до сст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи наведене, керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 315, 317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відхилити.

Рішення Марківського районного суду Луганської області від 26 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Авалян Н.М

Судді Коротких О.Г.

ОСОБА_4