Рішення № 63846708, 27.12.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2314/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Головань А. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.12.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Голованя А.М.

суддів: Дуковського О.Л., Карпенка О.Л.

за участю секретаря Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районногосудум. Кіровограда від 26 вересня 2016 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту та усунення від права спадкування за законом і

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати таким, що не відповідає дійсності факт прийняття спадщини ОСОБА_2 (а.с.2,3)

В подальшому він двічі уточняв позов, остаточно просив визнати відповідача таким, що не проживав постійно разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 та усунути його від права на спадкування за законом після смерті вказаного спадкодавця, який помер 19 вересня 2015 року. (а.с.11,12,64)

В обґрунтування позову зазначав, що батько відповідача і його брат ОСОБА_4, у зв'язку з тяжким захворюванням із жовтня 2014 року перебував у безпорадному стані, потребував допомоги та піклування. Спочатку таку допомогу та піклування надавав відповідач, який проживав з ним в одній квартирі, але потім, через неналежний догляд, брат відмовився від його послуг, з цього часу його племінник не проживав з батьком, і в подальшу з кінця липня 2015 року до смерті про нього турбувалася знайома ОСОБА_5

Після смерті брата позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Відповідач заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини в установлені законом строки не подавав.

Проте йому було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину, оскільки племінник про надав нотаріусу довідку про проживання з померлим батьком на час смерті.

У звязку з наведеним просить задовольнити заявлений ним позов.

Рішенням Кіровського районного судум. Кіровограда від 26 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2Ю, таким, що не проживав постійно разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1

Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_6, яка підтримала доводи скарги, заперечення представника позивача ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції встановив, що відповідач не проживав постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції установлено, що в жовтні 2014 року ОСОБА_4 поставили діагноз - остеосаркома лівої стегнової кістки з метостазами у легені, а 19 вересня 2015 року він помер (а.с. 4).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 тяжко хворів, перебував у безпорадному стані, не здатен був до самообслуговування, до пересування та потребував надання йому фізичної допомоги в побуті.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на квартиру № 26, розташовану в будинку № 2, корп. 3 по проспекту Правди в м. Кіровограді та на кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Позивач є його рідним братом, а відповідач - сином померлого.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, а останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребувавОСОБА_4 допомоги від ОСОБА_8.О. за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Разом з тим, усуваючи ОСОБА_2 від права на спадкування, суд у порушення положень ст. ст. 10, 60, 212-214 ЦПК України не дослідив та, відповідно, не врахував можливість або неможливість відповідача - спадкоємця надавати допомогу спадкодавцю; не перевірив потреби спадкодавця у допомозі саме ОСОБА_2 з урахуванням того, що така допомога надавалася спадкодавцю від інших осіб; не дослідив питання винної поведінки ОСОБА_2 з урахуванням того чи мав можливість виконувати свій обов'язок, але не вчиняв необхідних дій.

При цьому за відсутності доказів про умисне ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцю, крім того, що допомогу хворому спадкодавцю надавала його знайома ОСОБА_5, судом не враховано нормист. ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, переконливих доказів суду про те, що відповідач ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги батьку ОСОБА_4 позивачем не надано.

Отже, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст. 60 ЦПК), то законних підстав для усунення зазначеної особи від спадкування у суду першої інстанції не було.

Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком районного суду щодо визнання відповідача таким, що не проживав постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 № 20/5 свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідач ОСОБА_2 посилався на те, що він зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, але з січня 2014 року фактично проживав у спадковій квартирі до смерті батька та надав довідку ОЖБК за № 484 від 01.04.2016 року на підтвердження зазначених обставин (а.с. 37).

Згідно інформації, викладеній в цій довідці, вона була видана на підставі акту від 15.01.2014 року, який підписало семеро осіб - сусідів.

Лише одна із осіб, яка підписала вказаний акт - ОСОБА_9, в суді першої інстанції показала, що підписала вона його помилково, оскільки не знала з якою метою він складався, фактично ж догляд за спадкодавцем здійснювала ОСОБА_5

Таким чином, зміст згаданого вище акту не спростовано, а тому довідка, що була видана на його підставі є належним та допустимим доказом.

Також, як убачається з іншого акту - від 20.09.2016 року, складеного завідуючою будинку ОСОБА_10 по місцю офіційної реєстрації відповідача, АДРЕСА_2, ОСОБА_2 в цій квартирі не проживає з 2011 року.(а.с.89)

Дружина відповідача ОСОБА_11, будучи допитана як свідок, також зазначила, що вони з чоловіком постійно проживали в квартирі із спадкодавцем без реєстрації із січня 2015 року, але за тиждень до смерті батька тимчасово переїхали до її матері, оскільки вона готувалася до пологів.

Аналогічні покази щодо проживання відповідача з батьком надали й свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13О, ОСОБА_14

Інші свідки ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16 не заперечували, що інколи бачили відповідача по місцю проживання батька.

Крім того, факт постійного проживання відповідача з батьком, за виключенням двох тижнів, які передували його смерті, підтвердив в суді апеляційної інстанції й представник позивача - ОСОБА_7

Разом з тим, тимчасова відсутність відповідача в квартирі батька, який вимушений був з дружиною через її стан здоровя (вагітність) тимчасово проживати у її метері не свідчить про те, що він змінив місце свого постійного проживання.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п. п.2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, як ухвалене за умов недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та порушення норм матеріального права із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 202, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кіровського районногосудум. Кіровограда від 26 вересня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту та усунення від права спадкування за законом

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: