Ухвала суду № 63846132, 13.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8065/16 Справа № 209/628/14 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Гулієву М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2006 року ОСОБА_4 вперше звернувся до суду з позовом, з підстав, що відповідають положенню ч. 2 ст. 1187 ЦК України, про стягнення з ПП «Матеріал сервіс», засновником якого є ОСОБА_6, матеріальної та моральної шкоди, спричиненої пошкодженням здоров»я позивача та належного йому автомобіля ВАЗ 2106 №61420 АА у зв»язку з ДТП, що мала місце 30 вересня 2005 року. Справа розглядалась судами понад п»ять з половиною років. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.12.2011 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.08.2011 року скасовано та в силі залишено рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.01.2011 року, яким ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні даного позову до ОСОБА_2, як власника джерела підвищеної небезпеки.

Вдруге, у березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з ПП «Матеріал сервіс», ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди, спричиненої пошкодженням здоров»я позивача та належного йому автомобіля ВАЗ 2106 №61420АА у зв»язку з ДТП, що мала місце 30 вересня 2005 року. Справа розглядалась судами близько півтора роки. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, залишено без змін рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2013 року, яким ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позову до ПП «Матеріал сервіс» та ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Крім того, вказаним рішенням апеляційного суду залишено без змін рішення місцевого суду від 07.11.2012 року в частині задоволення зустрічного позову ПП «Матеріал сервіс» про визнання недійсним договору оренди автомобіля від 11.06.2004 року автомобіля «Мерседес-Бенц», держномер 00022АА.

Втретє, у січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який розглядається, посилаючись на те, що 30 вересня 2005 року він, керуючи власним автомобілем ВАЗ 2106 №61420АА, їхав по вулиці села Балівка Дніпропетровської області та потрапив у ДТП за участю водія ОСОБА_5, який керував маршрутним автобусом Мерседес-Бенц та, порушуючи пункти 14.2 б, 14.6 а Правил дорожнього руху, почав обгін на перехресті, скоївши зіткнення з автомобілем позивача. Відповідно до висновку судово-медичного дослідження №586 йому були спричинені ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, ран в області лівого ліктьового суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоровя. На ліки, згідно чеків, ОСОБА_4 витратив 112,00 грн., але затрати на лікування були значно більшими. Матеріальні збитки від пошкодження його автомобіля, за висновками звіту, дорівнюють 7266,20 грн. З урахуванням індексу інфляції за 2006, 2007, 2008 роки матеріальні збитки дорівнюють 10938,07 грн. (7266,20 грн. + 3671,87 грн. + 112 = 11050,07 грн.). Індекс інфляції за 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 роки становить 104,6%, тобто 3783,87 грн., і таким чином загальна сума матеріального збитку становить 14721,94 грн. Від ушкодження здоровя, він зазнав фізичного болю і страждань. Душевні страждання посилювалися пошкодженням автомобіля, відремонтувати який він не міг через відсутність коштів. Доказом вини ОСОБА_5 у вчиненні ДТП є постанова Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 листопада 2005 року. Тому, уточнивши позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 повинна нести відповідальність за ч. 4 ст. 1187 ЦК України, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_5 і ОСОБА_7 матеріальну шкоду, з урахуванням індексу інфляції за 2006-2014 роки включно, в сумі 14721,94 грн., моральнушкоду в сумі 5000,00 грн., судові витрати у сумі 1006,76 грн., 450,00 грн. за складання звіту, 19,76 грн. за проведення судово-медичного дослідження.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5441,07 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 3500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, 340,90 грн. сплаченого судового збору, а всього 9281,97 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2331,89 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 1500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, 146,10 грн. сплаченого судового збору, а всього 3977,99 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 та у цій частині просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники процесу повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 30 вересня 2005 року о 15 годині 30 хвилин в с. Балівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_5, керуючи автомобілем Мерседес Бенц, державний номерний знак НОМЕР_1, в порушення пункту 14.4-б ПДР, наближаючись до перехрестя перед початком обгону не переконався в тому, чи подав водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, сигнал про намір повороту ліворуч, почав здійснювати обгін на перехресті автомобіля марки ВАЗ 2106, номерний знак 61420АА, під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого допустив зіткнення зазначених вище автомобілів (а.с. 13).

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 листопада 2005 року ОСОБА_5 був визнаний винним в порушенні п.14.2-б, 14.6-а ПДР України та на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 3 (три) місяці за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 13).

Автомобіль Мерседес Бенц, державний номерний знак 000-22АА, яким керував ОСОБА_8, на час скоєння ДТП належав на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Дніпродзержинського МРЕВ Державтоінспекції УМВС України в Дніпропетровській області від 07 серпня 2007 року № 14/37117 (а.с. 122).

Як пояснили в судовому засідання позивач ОСОБА_4 і представник відповідача ОСОБА_3, що також підтверджується показаннями ОСОБА_8, які він давав у судовому засіданні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з ДТП ((рішення від 19.01.2011 року у справі №2-89/11 (№2-456/2006, №2-740/09) (а.с. 101 - 103)), ОСОБА_2 передала ОСОБА_8 ключі від належного їй автомобіля Мерседес Бенц, що знаходився на території її дачі в селі Єлизаветівка, для того, щоб він виконав технічне обслуговування автомобіля, але не дозволяла йому керувати цим автомобілем. ОСОБА_8 без дозволу ОСОБА_2 та без погодження з нею, самовільно взяв належний їй автомобіль та поїхав до м. Дніпропетровська, щоб на СТО виконати деякі ремонтні роботи, а керуючи в с. Балівка скоїв ДТП.

Згідно довідки Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 30 березня 2009 року №4275, до районних відділів Дніпродзержинського МУ не надходило заяв про незаконне заволодіння мікроавтобусом Мерседес-Бенс 811, державний номер 00022АА, 1994 року випуску, білого кольору, власником якого, згідно даних ДАІ, є ОСОБА_2 (а.с. 121).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що водій ОСОБА_5 30.09.2005 року самовільно та неправомірно, без дозволу власника мікроавтобуса Мерседес-Бенс 811, державний номер 00022АА, - ОСОБА_2, здійснював керування цим транспортним засобом та скоїв ДТП.

Згідно звіту про оцінку майна від 29 листопада 2005 року, складеного приватним підприємцем ОСОБА_9, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ВАЗ 2106, реєстраційний номерний знак - 61420АА, пошкодженого при ДТП, складає 7266,20 грн. (а.с. 32-37).

Відповідно до копії квитанції від 05.12.2005 року, за оцінку матеріального збитку, заподіяного пошкодженням автомобіля ОСОБА_4 сплатив ПП ОСОБА_10 450,00 грн. (а.с. 40).

Згідно копії довідки судово-медичного дослідження (обстеження) №582 від 09.02.2006 року, виданої ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи», виявлені у ОСОБА_4 пошкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, ран в області лівого ліктьового суглобу спричинені від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі частини у салоні автотранспорту, в термін та можливо при обставинах, вказаних потерпілим. За своїм характером пошкодження відносяться до легких тілесних пошкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоровя (а.с.38-39).

За судово-медичне обстеження і видачу довідки позивач сплатив 56,76 грн.( 37,00 грн. + 19,76 грн.), що підтверджується копіями квитанцій від 03.02.2006 року (а.с. 40).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У частині ч. 4. ст. 1187 ЦК України передбачено, що якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з викладеного, встановивши належним чином фактичні обставини справи, місцевий суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для застосування, зокрема, положень ч. 4. ст. 1187 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 неправомірно заволодів транспортним засобом та скоїв ДТП, а ОСОБА_2 своєю недбалістю сприяла неправомірному заволодінню транспортним засобом. Оцінивши ступінь вини кожного з відповідачів у скоєному ДТП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_4 з відповідача ОСОБА_5 - 70% завданої шкоди, а з відповідача ОСОБА_2 - 30% завданої шкоди.

Колегія зауважує, що вина відповідача ОСОБА_5 у скоєнні ДТП не оспорюється апелянтом, що стверджується змістом апеляційної скарги.

Доводи апелянта щодо відсутності підстав для застосування вимог ч. 4. ст. 1187 ЦК України та стягнення з неї шкоди спростовуються викладеними вище доказами і поясненнями представника апелянта ОСОБА_3 у суді першої інстанції під час розгляду даної справи та поясненнями ОСОБА_8, які він давав у судовому засіданні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області при розгляді першої цивільної справи щодо даних правовідносин №2-89/11 (№2-456/2006, №2-740/09), адже вказаними особами було визнано, що ОСОБА_2 передала ОСОБА_8 ключі від належного їй автомобіля Мерседес Бенц, що знаходився на території її дачі в селі Єлизаветівка, для того, щоб ОСОБА_8 виконав технічне обслуговування автомобіля, але не дозволяла йому керувати цим автомобілем, однак ОСОБА_8, без дозволу ОСОБА_2 та без погодження з нею, самовільно взяв належний їй автомобіль та, керуючи ним, скоїв ДТП у с. Балівка.

Місцевим судом правильно встановлено, що розмір матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля ВАЗ 2106 складає 7266,20 грн., згідно звіту про оцінку майна, а з урахуванням індексу інфляції за 2006 2014 роки, згідно змісту уточненої позовної заяви та загальновідомої інформації про розміри індексу інфляції, - складає 14721,94 грн. Колегія звертає увагу, що, згідно змісту апеляційної скарги, апелянт не оспорює вказаний розмір матеріальної шкоди та розмір нарахувань у зв»язку із зростанням інфляції.

Крім того, позивач поніс витрати у сумі 450,00 грн. за виготовленням звіту про оцінку майна та у розмірі 56,76 грн. за судово-медичне обстеження і видачу відповідної довідки (37,0 грн. + 19,76 грн). Факт та розмір вказаних витрат також не оспорюється апелянтом, згідно змісту апеляційної скарги.

Надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спричинення позивачу моральної шкоди, яка полягає у пережитому стресі під час зіткнення автомобілів, перенесеному фізичному болю, хвилюваннях за своє здоров»я, враховуючи характер отриманих тілесних ушкоджень; також моральна шкода спричинена позивачу через переживання, що пов»язанні з пошкодженням його транспортного засобу та небажанням відповідачів протягом тривалого часу відшкодувати матеріальну шкоду у добровільному порядку. Виходячи з принципів розумності і справедливості, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення на користь позивача моральної шкоди у достатньому та необхідному розмірі 5000,0 грн.

Враховуючи наявність підстав для застосування ч. 4. ст. 1187 ЦК України, правильно визначивши ступінь вини кожного з відповідачів у даній ДТП, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення на користь позивача з ОСОБА_5 70% від розміру завданої шкоди, а саме 5441,07 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 3500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та пропорційно 340,90 грн. сплаченого судового збору, а всього - 9281,97 грн.; а також стягнення з ОСОБА_2 30% від розміру заподіяної шкоди, а саме 2331,89 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 1500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди і пропорційно 146,10 грн. сплаченого судового збору, а всього - 3977,99 грн.

Колегія зауважує, що зміст апеляційної скарги зводиться до непогодження апелянта з відмовою суду першої інстанції у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України в частині позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди до ОСОБА_2, у звязку з набранням законної сили рішенням суду у цивільній справі №2-89/11.

Апеляційним судом оглянуто у судовому цивільну справу №2-89/11 (№2-456/2006, №2-740/09) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у звязку з дорожньо-транспортною пригодою. За результатами розгляду даної справи рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.01.2011 року, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.12.2011 року, в задоволенні позову відмовлено, оскільки на час скоєння ДТП належний ОСОБА_2 автомобіль "Мерседес" знаходився у володінні ПП "Матеріал-сервіс" на підставі договору оренди.

Також оглянуто цивільну справу №2-939/2012 (409/2956/12) за позовом ОСОБА_4 до ПП «Матеріал-Сервіс» та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою та за зустрічним позовом ПП «Матеріал-Сервіс» до ОСОБА_4 про визнання договору оренди автомобіля недійсним, відповідно до матеріалів якої рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.11.2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 11050,07 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди; 3000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди; 324,00 грн. сплаченого судового збору, в решті позовних вимог відмовлено; зустрічний позов ПП "Матеріал-Сервіс" задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди від 11.06.2004 року автомобіля "Мерседес-Бенц" 811, 1994 року випуску, держномер 00022АА укладений між ПП "Матеріал-Сервіс" та невідомим приватним підприємцем. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2013 року у зазначеній цивільній справі №2-939/2012 (провадження 22-ц/774/4527/13), яке залишено без змінухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.3013 року, рішення місцевого суду від 07.11.2012 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ПП "Матеріал-Сервіс" та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ДТП, скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_4 до ПП "Матеріал-Сервіс" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено; це ж рішення суду в частині зустрічного позову залишено без змін.

Оглянувши вказані цивільні справи, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевий суд правомірно, дослідивши у повному обсязі обставини справи, відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_11 про закриття провадження у справі що розглядається в частині позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_2, оскільки відповідно до п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позовуабо укладенняммирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 12.10.2015 року у справі №6-1133цс15, відповідно до наведеної норми суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Із матеріалів даної справи та цивільної справи №2-89/11вбачається, що у позовній заяві, у справі що розглядається, позивачем заявлено позовні вимоги до ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 1187 ЦК України, раніше позовні вимоги за вказаною правовою нормою до вказаного відповідача не заявлялись. Крім того, позови не співпадають за складом учасників процесу, оскільки у справі, що розглядається, приймає також участь відповідач ОСОБА_5. У позовній заяві у даній справі наявні обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, які встановлені за результатами розгляду зазначених раніше цивільних справ №2-89/11 та №2-939/2012.

Колегія звертає увагу, що рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_5 та в частині відмови у задоволенні позову, згідно змісту апеляційної скарги, не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 303 ЦПК України.

Крім того, згідно вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Однак, у даній справі позивачу для захисту своїх прав і законних інтересів у суді знадобилось понад 10 років, враховуючи, що шкоду його здоров»ю та майну було спричинено під час ДТП, що відбулась у вересні 2005 року, а вперше з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди позивач звернувся до суду у лютому 2006 року

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на положення ст.ст. 88, 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді