Рішення № 63845716, 22.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7971/16 Справа № 202/38958/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м. Дніпро

22 грудня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Пищиди М.М.,

при секретарі - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2013 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості ( том 1 а.с.2-3).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 247714-CRED від 03.09.2008 року в розмірі 14846 доларів США 26 центів, з яких: 5415,58 доларів США заборгованість за кредитом та 9430,68 доларів США проценти за користування кредитом), а також в розмірі 10000 грн. - штрафи.

Також вирішено питання щодо судових витрат, в іншій частині позову відмовлено (том 2а.с. 37-41).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк до ПАТ Акцент-Банк закрито на підставі п. 1 ст. 205 ЦК України (том 2 а.с.34-34).

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (том 2 а.с. 43).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід змінити в частині стягнутої суми, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що 03 вересня 2008 року між ПАТ КБ ПриватБанк і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 247714-CRED, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу строковий кредит в розмірі 6000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки, штрафи, пені і винагороду в строки та в обсязі, які встановлені даним договором.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 24% річних, а при порушені будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту - в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Строк повного погашення кредиту 25.08.2010 року (п. 1.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, винагороди, порушенні п. 2.2.8 Договору, банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,2% від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Згідно з п. 5.10 Договору при порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов'язань більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Укладаючи кредитний договір, сторони погодили строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) тривалістю 5 років (п. 5.7 договору).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 3 вересня 2008 року між ПАТ КБ ПриватБанк і ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 247714-credП, відповідно до якого ОСОБА_3 поручився за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором. Вказаним договором передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. п. 2, 4).

Банк виконав свої зобов'язання, надавши ОСОБА_2 кредит у розмірі та порядку, визначених кредитним договором.

Однак позичальник взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, у звязку із чим виникла заборгованість, яка станом на 15 квітня 2013 року, складає 16097,82 доларів США, з яких: 5415,58 доларів США - заборгованість за кредитом; 9885,88 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 31,29 доларів США штраф (фіксована частина); 765,07 доларів США - штраф (процентна складова).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у звязку із чим виникла заборгованість, яка станом на 15 квітня 2013 року, складає 16097,82 доларів США, з яких: 5415,58 доларів США - заборгованість за кредитом; 9885,88 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 31,29 доларів США штраф (фіксована частина); 765,07 доларів США - штраф (процентна складова), яка підлягає стягненню лише з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача, оскільки порука ОСОБА_3 припинена і у задоволенні позову до поручителя слід відповити.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості та стягнення її лише з ОСОБА_2.

Вказані висновки суду 1 інстанції відповідають нормам матеріального права. Так, згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст.1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтями 526, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином і у встановлений строк. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Якщо договором не встановлено інше, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, відповідальність боржника і поручителя є солідарною. Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Таким чином, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом. Тобто, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останньої, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, у звязку із чим виникла заборгованість, яка станом на 15 квітня 2013 року, складає 16097,82 доларів США, з яких: 5415,58 доларів США - заборгованість за кредитом; 9885,88 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 31,29 доларів США штраф (фіксована частина); 765,07 доларів США - штраф (процентна складова), яка відповідачем належним чином не спростована, і, відповідно, підлягає стягненню.

Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсним не визнаний, а тому повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

За змістом ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З матеріалів справи не вбачається, що існуюче зобовязання між сторонами було виконано, або припинено іншим шляхом, передбаченим ст. ст. 600-609 ЦК України.

Також з матеріалів справи вбачається, що договором поруки строк припинення поруки не встановлено, а кредитним договором строк повного погашення кредиту встановлено - 25.08.2010 року (п. 1.3 договору), тому відповідно до ч.4 ст. 559, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Враховуючи, що позивачем позов предявлено 20 травня 2013 року, то порука відповідача ОСОБА_3 припинена і підстави щодо солідарного стягнення заборгованості відсутні.

Що стосується вимог про стягнення витрат на оплату правової допомоги, то колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив в цій частині позивачу.

За змістом ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч.2 ст. 84 ЦПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивачем не надано, згідно вимог ст. 57 ЦПК України, відповідного розрахунку, який би підтверджував, які саме фактичні витрати понесені стороною на надання правової допомоги та хто саме надавав таку допомогу.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивач є юридичною особою, яка має свій департамент правового забезпечення, працівники якого наділені відповідними повноваженнями.

Отже, враховуючи зазначене, доводи апелянта щодо необґрунтованого стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставними і не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не спростовано та не заперечується факт отримання кредитних коштів та розмір заборгованості, а тому зобовязання підлягає виконанню відповідно до умов договору та виходячи з положень Закону.

Щодо посилань апелянта на безпідставне стягнення з нього судового збору сплаченого позивачем, то колегія також вважає їх безпідставними, оскільки п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі громадяни, віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто законодавцем встановлено пільги для звернення вказаної категорії осіб до суду із позовами. Відповідач як особа, віднесена до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, від сплати судового збору не звільнений.

Також безпідставними є доводи апелянта щодо нарахування пені, оскільки з позовної заяви та розрахунку вбачається, що таки вимоги позивачем не заявлялися та судом не розглядалися.

Однак, при розрахунку заборгованості суд 1 інстанції, помилково зазначив, що з відповідача ОСОБА_2, слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 247714-CRED від 03.09.2008 року в розмірі 14846 доларів США 26 центів, з яких: 5415,58 доларів США заборгованість за кредитом та 9430,68 доларів США проценти за користування кредитом), а також в розмірі 10000 грн. штрафи.

Як вбачається із позовної заяви позивач просив стягнути на його користь заборгованості по кредитному договору станом на 15 квітня 2013 року - 5415,58 доларів США - заборгованість за кредитом; 9885,88 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 31,29 доларів США штраф (фіксована частина); 765,07 доларів США - штраф (процентна складова), а всього 16097,82 доларів США.

Кредитним договором визначено, що погашення кредиту та сплата відсотків здійснюється у валюті кредиту, а штрафи сплачуються в гривні (п. п. 3.3,5.5 договору (том 1 а.с. 12-13).

Таким чином вирішуючи питання про стягнення, колегія враховує межі заявлених позовних вимог і зазначені умови договору та угоди щодо стягнення кредиту та відсотків у валюті кредиту, штрафів у гривні, й відповідно стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором № 3247714-CRED від 03.09.2008 року станом на 15 квітня 2013 року, із відповідача ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 15301,46 доларів США, з яких: 5415,58 доларів США заборгованість за кредитом та 9885,88 доларів США проценти за користування кредитом, та 6362,90 грн., з яких: штраф (фіксована частина) 250,00 грн. (що еквівалентно 31, 29 доларів США), штраф (процентна складова ) 6112,90 грн. (що еквівалентно 765,07 доларів США).

За наведених обставин рішення суду в частині стягнутої суми боргу, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2, на користь позивача підлягає зміні на підставі п. п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2016 року - змінити в частині стягнутої суми, стягнувши з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № 247714-CRED від 03.09.2008 року в розмірі 15 301,46 доларів США, з яких: 5415,58 доларів США - заборгованість за кредитом та 9885,88 доларів США - проценти за користування кредитом, та 6362,90 грн., з яких: штраф (фіксована частина) - 250,00 грн. (що еквівалентно 31, 29 доларів США), штраф (процентна складова ) - 6112,90 грн. (що еквівалентно 765,07 доларів США).

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2016 року залишити - без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: