Ухвала суду № 63842353, 30.12.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/19609/16ц

Провадження №2зз/200/126/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Шевцової Т.В.

при секретарі Южаковій В.А.

за участі позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська заяву відповідача про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвест 2005», треті особи Дніпропетровська міська рада, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України в Дніпропетровській області про заборону вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська знаходилася вищевказана цивільна справа.

Ухвалою суду від 25 листопада 2016 року заборонено до вирішення спору по суті Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвест 2005», будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам вчиняти дії з проведення підготовчих до будівництва робіт та виконання будівельних робіт за адресою: м.Дніпро, вул.Червона, 7 (на місці зруйнованого будинку).

09 грудня 2016 року відповідачем подано заяву про скасування заходів забезпечення позову, яку обґрунтовано тим, що відповідач не був повідомлений про розгляд заяви про забезпечення позову, судом не зясовано обставини справи та не досліджувались докази, постановлена ухвала чинить товариству перешкоди у здійсненні господарської діяльності, що призводить до завдання збитків через порушення строків будівництва. Так, 12.09.2012 року відповідачем укладено з Дніпропетровською міською радою договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, з призначенням для будівництва та обслуговування багатофункціонального комплексу. 27.12.2013 року відповідачем укладено договір суборенди земельної ділянки за адресою: м.Дніпро, вул.Троїцька, 5. 04.07.2016 року Департаментом державної ахітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області зареєстровано декларацію відповідача про початок виконання підготовчих робіт, а 21.11.2016 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради надано дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції (реставрації) житлового будинку з добудовою і будівництвом житлового будинку з підземним паркінгом по вул.Троїцька, 5, 7 у м.Дніпро. Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 02.09.2016 року надано дозвіл на тимчасове перекриття тротуару, а 05.09.2016 року Управлінням контролю за благоустроєм міста Дніпропетровської міської ради видано ордер на тимчасове погіршення існуючого стану та/або змінення обєктів благоустрою за адресою будівництва. 13.10.2016 року розпорядженням міського голови надано дозвіл на тимчасове припинення руху транспорту по вул.Старокозацькій з 17.10.2016 року по 17.01.2017 року для виконання робіт з прокладення інженерних мереж до обєкта будівництва. Відповідач вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суддя не переконався в існуванні реальної загрози невиконання рішення суду, не вивчив дані про особу відповідача, не зясував обсяг позовних вимог,

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 проти задоволення заяви заперечувала, просила в ній відмовити, пояснюючи це тим, що відповідач, не дивлячись на заборону суду, продовжує будівництво, на будівельному майданчику, впритул до будинку позивача залишилась незнесеною одна несуча стіна, яка повністю вкрита тріщинами та може обвалитись у будь-який час, завдавши шкоду житлу та здоровю мешканців будинку. Підчас виконання будівельних робіт у будинку хитаються стіни, оскільки будинок, у якому мешкає позивач, зведений ще в 1825 році, без фундаменту, демонтаж будинку по вул.Червоній, 7 в м.Дніпрі вже призвів до пошкодження будинку позивача. Підчас риття котловану будинок позивача не витримає вібрацій та зсуву грунту і розвалиться, при тому, що мешканці не відселені, і це призведе до людських жертв. Зазначила, що будинок позивача та знесений будинок, на місці якого зводиться зараз новий, відносяться до архітектурних памяток.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечували, просили в ній відмовити, посилаючись на те, що доводи заяви відповідача зводяться до переоцінки усіх доказів та перегляду встановлених судом обставин, що є виключною компетенцією апеляційної інстанції. Обставини, що зумовлювали забезпечення позову не змінились.

Представники відповідача в судовому засіданні заяву про скасування заходів забезпечення позову підтримали, посилаючись на обставини, у ній викладені, просили її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та заяви про скасування заходів забезпечення позову, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Згідно ч.4 цієї статті особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Судом встановлено, що предметом спору є правомірність виконання будівельних робіт за адресою: м.Дніпро, вул.Червона (Троїцька), 5,7.

В п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» наведено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З позовної заяви та наданих у судовому засіданні сторонами пояснень вбачається, що між сторонами у справі дійсно виник спір щодо зведення відповідачем на земельній ділянці будинку з підземним паркінгом, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про заборону вчинення дій. Позивач в позовній заяві та в заяві про забезпечення позову вказувала на те, що відповідач проводить підготовчі та будівельні роботи на земельній ділянці, розташованій поруч з її будинком, що створює загрозу її життю та здоровю, оскільки житло старе та стіни її будинку можуть зруйнуватись при виконанні будівельних робіт. В підтвердження зазначеного позивач надала суду копії фотоматеріалів, з яких судом було установлено демонтаж попереднього будинку та проведення підготовчих робіт відповідачем.

На час постановлення ухвали суду про забезпечення позову від 25.11.2016 року суду не було відомо про обставини здійснення будівництва відповідачем згідно отриманого дозволу на виконання будівельних робіт від 21.11.2016 року та декларації про початок будівельних робіт.

Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. З цих підстав, судом відхиляються доводи відповідача про протиправність ухвали про забезпечення позову у звязку з неповідомлення про розгляд заяви про забезпечення позову.

При розгляді даної справи, суд також керується прецендентною практикою Європейського суду з прав людини, а саме, в рішенні Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 р., яким встановлено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Відповідно дост.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Надані в судовому засіданні пояснення сторін, переконують суд в існуванні спору. Відповідачем не спростовано існування загрози обрушення житла позивача, що може призвести не тільки до порушення майнового права позивача, а й до завдання шкоди життю та здоровю позивача, інших мешканців будинку, які згідно ст.3 Конституції України є найвищими соціальними цінностями.

Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, проте відповідачем не доведено факту здійснення господарської діяльності з будівництва обєктів нерухомості, здійснення будівництва за вказаною адресою на комерційній основі.

Суд вважає, що несприятливі наслідки, які можуть настати при продовженні будівництва, переважують негативні наслідки, викликані забороною на вчинення певних дій відповідачу, які носять тимчасовий характер, тому в задоволенні заяви слід відмовити .

На підставі викладеного, керуючись ст.154 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

В заяві відповідача про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвест 2005», треті особи Дніпропетровська міська рада, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України в Дніпропетровській області про заборону вчинення дій - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.В. Шевцова