Рішення № 63840958, 21.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016р. Справа № 914/2777/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1», м. Київ;

до відповідача: Приватного підприємства «Паром-Люкс», м. Львів;

про стягнення 377 474 726 грн. 05 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 01.07.2016 р.)

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Паром-Люкс», м. Львів про стягнення 377 474 726 грн. 05 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 02.11.2016 р. призначив розгляд справи на 21.11.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Представнику розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 250 000 000 грн. 00 коп. Відповідач зобовязувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обовязків по договору на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, відповідач свої зобовязання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 280 862 369 грн. 62 коп., з яких 250 000 000 грн. 00 коп. по кредиту, 28 621 054 грн. 80 коп. по сплаті процентів, 171 232 грн. 88 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 811 936 грн. 45 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 233 870 грн. 97 коп. інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту, 1 024 274 грн. 52 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів. В подальшому позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення 280 862 369 грн. 62 коп. боргу. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2016 р. у справі №914/768/16, яке набрало законної сили, позов задоволено стягнуто 280 862 369 грн. 62 коп. боргу. Оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобовязання, а також у відповідності до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» загальна заборгованість відповідача станом на 18.08.2016 р. становить 250 000 000 грн. 00 коп. по кредиту, 149 292 656 грн. 66 коп. по сплаті процентів, 47 540 983 грн. 60 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 23 704 521 грн. 78 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 135 354 460 грн. 98 коп. інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту, 32 684 197 грн. 67 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 13 980 181 грн. 90 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 4 796 923 грн. 75 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів. З огляду на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2016 р. у справі №914/768/16 стягнуто 280 862 369 грн. 62 коп. боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 120 671 601 грн. 86 коп. заборгованості по сплаті процентів, 47 540 983 грн. 60 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 23 704 521 грн. 78 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 135 120 590 грн. 01 коп. інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту, 31 659 923 грн. 15 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 13 980 181 грн. 90 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 4 796 923 грн. 75 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити.

05.12.2016 р. представником відповідача було подано через канцелярію суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначено у п.2 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд не вбачає потреби у спеціальних знаннях експерта для встановлення правильності здійснення розрахунку заборгованості, оскільки не відбувалося жодних сплат заборгованості, а формули здійснення розрахунків є зрозумілими і такими, що випливають з умов договорів.

Окрім того, слід звернути увагу відповідача на те, що він не позбавлений можливості здійснити власний розрахунок заявлених до стягнення сум та подати його суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що призначення експертизи є безпідставним та призведе до затягування розгляду спору.

21.12.2016 р. представником відповідача було подано через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення питання Конституційним Судом України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому повязаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

В клопотанні про зупинення провадження у даній справі представник відповідача не зазначив обґрунтованих причин неможливості розгляду даної справи до вирішення питання Конституційним Судом України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не вказав обставин, які не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

З огляду на викладене, клопотання про зупинення провадження у справі до задоволення не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

8 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» (кредитор) та Приватним підприємством «Паром-Люкс» (позичальник) було укладено кредитний договір №119-2013.

За цим договором кредитор (позивач) зобовязувався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 250 000 000 грн. 00 коп., а позичальник (відповідач) зобовязувався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обовязки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, процентна ставка за користування кредитом становить 23% річних.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу обумовлену суму грошових коштів.

Відповідно до п. 2.4. договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

15 листопада 2013 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані за період з 08.10.2013 р. по 31.10.2013 р., позичальник сплачує в строк до 15.12.2013 р.

16 грудня 2013 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по листопад 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.01.2014 р.

25 грудня 2013 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким встановили з 08.10.2013 р. процентну ставку за користування кредитом у розмірі 28% річних та узгодили, що проценти, перераховані за 2013 рік за ставкою 28% річних, сплачуються в строк до 30.01.2014 р.

30 січня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, перераховані за 2013 рік за ставкою 28% річних, сплачуються в строк до 15.02.2014 р.

17 лютого 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані за період з 01.12.2013 р. по 31.01.2014 р., позичальник сплачує в строк до 15.03.2014 р.

17 березня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по лютий 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.04.2014 р.

15 квітня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по березень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.05.2014 р.

15 травня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по квітень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.06.2014 р.

16 червня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по травень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.07.2014 р.

15 липня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по червень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.08.2014 р.

13 серпня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким змінили розмір процентної ставки та встановили з 08.10.2013 р. по 31.08.2014 р. 28% річних, з 01.09.2014 р. 16,10% річних.

15 серпня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по липень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.09.2014 р.

15 вересня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по серпень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.10.2014 р.

9 жовтня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили кінцевий термін погашення кредиту до 06.10.2015 року включно.

15 жовтня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по вересень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.11.2014 р.

31 жовтня 2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по жовтень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.12.2014 р.

У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за вказаним договором, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача 250 000 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 28 621 054 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті процентів, 171 232 грн. 88 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 811 936 грн. 45 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 233 870 грн. 97 коп. інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту, 1 024 274 грн. 52 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів.

22.02.2016 р. Господарський суд Львівської області у справі №914/768/15 виніс рішення, яким позов задоволив, стягнув з відповідача на користь позивача 250 000 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 28 621 054 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті процентів, 171 232 грн. 88 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 811 936 грн. 45 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 233 870 грн. 97 коп. інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту, 1 024 274 грн. 52 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. №733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 р. №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський ОСОБА_1», згідно з яким з 21.11.2014 р. по 20.02.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконувати обовязки тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 р. №35 повноваження тимчасової адміністрації було продовжено до 20.03.2015 року (включно).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд зобовязаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобовязаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав:

- банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку

Листом від 28.08.2015 р. за вих. №11/1-27150 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повідомила відповідача про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору №119-2013 від 08.10.2013 р., зокрема:

договору про внесення змін від 30.01.2014 р.

договору про внесення змін від 17.02.2014 р.

договору про внесення змін від 17.03.2014 р.

договору про внесення змін від 15.04.2014 р.

договору про внесення змін від 15.05.2014 р.

договору про внесення змін від 16.06.2014 р.

договору про внесення змін від 15.07.2014 р.

договору про внесення змін від 13.08.2014 р.

договору про внесення змін від 15.08.2014 р.

договору про внесення змін від 15.09.2014 р.

договору про внесення змін від 09.10.2014 р.

договору про внесення змін від 15.10.2014 р.

договору про внесення змін від 31.10.2014 р.

Вищевказаним листом позивач запропонував відповідачу негайно, в день отримання повідомлення виконати зобовязання за кредитним договором з врахуванням нікчемності договорів про внесення змін. Відповідачем вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

З урахуванням наведеного, загальна розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №119-2013 від 08.10.2013 р. перед позивачем станом на 18.08.2016 р. становить 250 000 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 149 292 656 грн. 66 коп. заборгованості по сплаті процентів, 47 540 983 грн. 60 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 23 704 521 грн. 78 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 135 354 460 грн. 98 коп. інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту, 32 684 197 грн. 67 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 13 980 181 грн. 90 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 4 796 923 грн. 75 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів.

Позивачем заявлено позов про стягнення 120 671 601 грн. 86 коп. заборгованості по сплаті процентів, 47 540 983 грн. 60 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 23 704 521 грн. 78 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 135 120 590 грн. 01 коп. інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту, 31 659 923 грн. 15 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 13 980 181 грн. 90 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 4 796 923 грн. 75 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу (процентів), оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні нарахування за період, протягом якого зобовязання відповідача належним чином не було виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобовязання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобовязання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобовязальних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено у постанові Пленуму від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» (п. 7), а також Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 05.12.2011 р. по справі №16/164 (2010) .

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 14.4. кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 47 540 983 грн. 60 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 23 704 521 грн. 78 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 135 120 590 грн. 01 коп. інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту, 31 659 923 грн. 15 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 13 980 181 грн. 90 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 4 796 923 грн. 75 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 120 671 601 грн. 86 коп. заборгованості по сплаті процентів, 47 540 983 грн. 60 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 23 704 521 грн. 78 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 135 120 590 грн. 01 коп. інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту, 31 659 923 грн. 15 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 13 980 181 грн. 90 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 4 796 923 грн. 75 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Паром-Люкс», м. Львів, вул. Промислова, 53 (ідентифікаційний код 22395513) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1», м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т (ідентифікаційний код 19017842) 120 671 601 грн. 86 коп. заборгованості по сплаті процентів, 47 540 983 грн. 60 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 23 704 521 грн. 78 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 135 120 590 грн. 01 коп. інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту, 31 659 923 грн. 15 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 13 980 181 грн. 90 коп. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 4 796 923 грн. 75 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Паром-Люкс», м. Львів, вул. Промислова, 53 (ідентифікаційний код 22395513) в користь державного бюджету 206 700 грн. 00 коп. судового збору.

4.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 21.12.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 26.12.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.