Ухвала суду № 63838018, 26.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2016 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/13644/2016Головуючий у суді першої інстанції: Катющенко В.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2016 року визнано неподаною та повернуто заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі по тексту - ПАТ «Універсал Банк»), про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 січня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що вона повністю усунула недоліки, визначені в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року, таким чином суд безпідставно визнав неподаною та повернув її заяву, чим порушив вимоги ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце апеляційного розгляду справи була двічі повідомлена належним чином з адресою, яка зазначена як в заяві про скасування рішення третейського суду, так і в поданій апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1. Проте, поштові конверти, направлені на адресу заявника були повернуті до суду за закінченням терміну їх зберігання.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно з ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи вищезазначене, дії ОСОБА_1 щодо не отримання повісток-повідомлень апеляційного суду є нічим іншим, як зловживанням своїми процесуальними правами.

За таких підстав колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 січня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали, а саме для подання оригіналу третейського застереження, або належним чином засвідченої його копії, копії рішення третейського суду відповідно до кількості учасників судового розгляду та копії кредитного договору №092-2008-2065 від 13 червня 2008 року, оскільки додана до заяви копія договору є нечитабельною та такою, що не підлягає візуальному відтворенню (а.с.118).

02 вересня 2016 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не усунуто зазначені в ухвалі недоліки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 389-1 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 389-2 ЦПК України до заяви про скасування рішення третейського суду додаються: 1) оригінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена; 2) оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія; 3) документи, які подані на обґрунтування підстав для скасування рішення третейського суду; 4) документ, що підтверджує сплату судового збору; 5) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника; 6) копії заяви про скасування рішення третейського суду та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників судового розгляду.

Заява про скасування рішення третейського суду, подана без додержання вимог, визначених у цій статті, а також у разі несплати суми судового збору повертається особі, яка її подала, чи залишається без руху в порядку, встановленому статтею 121 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року ОСОБА_1 отримала 01 серпня 2016 року (а.с.121).

На виконання вимог вказаної ухвали, 08 серпня 2016 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва заявником було направлено заяву про усунення недоліків, до якої долучено копію конверту, що надійшов з Дніпровського районного суду м. Києва, три копії рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 січня 2015 року, три копії кредитного договору №092-2008-2065 (на придбання майна) від 13 червня 2008 року (а.с.122-126).

При цьому, з копії рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 січня 2015 року у справі № 28/15, вбачається, що третейське застереження щодо вирішення спорів Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків, викладене в п.7.1 Додаткової Угоди кредитного договору № 092-2008-2065 від 13 червня 2008 року, що укладений між сторонами договору, про що заявника було повідомлено відповідним посиланням на цю обставину в ухвалі від 11 липня 2016 року.

Проте, оригіналу такого третейського застереження, або належним чином засвідченої його копії ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 389-2 ЦПК України до матеріалів заяви додано не було.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду, у встановлений строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали, не виконає вимоги визначені ст. ст. 119, 120 ЦПК України, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відтак, врахувавши, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк не усунуто недоліки поданої заяви, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання заяви ОСОБА_1 неподаною та повернення її заявнику.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

При цьому, відповідно до ч.5 ст. 121 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права та підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль