Ухвала суду № 63837928, 21.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

ШаховоїО.В.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Сокуренко Наталії Вікторівни в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму в розмірі 11564,67 грн., з яких: 9798,30 грн. - сума неналежного переказу; 348,20 грн. - сума списаної комісії за проведення неналежного переказу; 1238,30 грн. - пеня; 101,74 грн. - 3 % річних за час прострочення повернення коштів; 78,13 грн. - інфляційні втрати за час прострочення повернення коштів; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 115,65 грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 березня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення від 27 січня 2016 року.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки розділом 6 порядку емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, передбаченого Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою Правління НБУ від 5 листопада 2014 року № 705, викладені загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками. А саме п. 9 порядку передбачено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було

_____________

Справа № 760/16253/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/15139/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Коробенко С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначає, що позивачем суду не надано доказів того, що ним було своєчасно повідомлено банк про втрату/крадіжку платіжної карти чи ПІНу, інформації щодо незаконного використання картки та інші випадки, а тому відповідальність в даному випадку за операції, що проводилися несе тільки клієнт. Також вказує, що оскільки інформація на магнітній смузі карти, за допомогою якої здійснювали переказ, була правильною, ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснив переказ.

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» № 150508/876 від 8 травня 2015 року ОСОБА_2 станом на 8 травня 2015 року має в банку такі рахунки: № картки НОМЕР_1 (а. с. 12).

З роздруківки руху коштів по платіжній картці № НОМЕР_1, здійсненої з електронного особистого кабінету власника картки, вбачається, що 1 травня 2015 року із зазначеної платіжної картки шляхом вчинення 5 операцій були зняті кошти в сумі: 2776,23 гривень, 2808,03 гривень, 2808,03 гривень, 947,01 гривень, 459,00 гривень (а. с. 6-10).

Зазначені операції були проведені з банкомату 9900, розташованого за адресою: Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, вул. Пулківське шосе, 17-2А.

Позивач зазначає, що у цей час вона особисто перебувала в межах України, її платіжна картка № НОМЕР_1 також знаходилась з нею, ПІН-код картки вона нікому не повідомляла (а. с. 11).

Перебування позивача в межах України у зазначений день підтверджується копією закордонного паспорта позивача, в якому відсутні відмітки про перетинання кордону в зазначений період (а. с. 42-44).

1 травня 2015 року позивач звернулася до відповідача із заявою про блокування картки, а також подала заяву про незгоду з транзакціями і просила про повернення їй коштів.

Крім того, позивач звернулась до Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо неї, яка була зареєстрована в ЄДРСР за №12015100090004241 від 1 травня 2015 року (а. с. 13).

Відповідач ПАТ КБ «Приватбанк», отримавши заяву позивача про повернення коштів у зв'язку з виконанням недозволених нею операцій з платіжною карткою, свого обов'язку негайно (в той же день) здійснити таке повернення не виконав (а. с. 41).

З відповіді банку вбачається, що звернення ОСОБА_2 зареєстровано за № 7878 від 1 травня 2015 року (а. с. 41).

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що банк не надав доказів, які б доводили, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню ПІН-коду чи іншої інформації для зняття готівки з карток, а тому банк зобов'язаний сплатити позивачу кошти.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 9 розділу 6 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 передбачено загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками:

Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем (а. с. 5).

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (а. с. 6).

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу (п. 7).

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п. 9).

Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Так, позивач відразу 1 травня 2015 року вжила заходи та повідомила відповідача про виконання недозволених нею операцій з платіжною карткою, а також звернулася до правоохоронних органів.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошова сума в розмірі 9798,30 грн., знята з рахунку позивача шляхом проведення несанкціонованих нею транзакцій, сума списаної комісії за проведення неналежного переказу в розмірі 348,20 грн.

Крім того, судом вірно визначено, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача визначена п. 3.72 України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» пеня за період з 2 травня 2015 року по 31 серпня 2015 року: 10146,50 х 0,01% * 122 = 1238,30 гривень.

Також зобов'язання відповідача за своїм характером є грошовим зобов'язанням, за прострочення його виконання Позивач має право вимагати від Відповідача штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення.

Згідно з розрахунком інфляційні втрати позивача станом на 31 серпня 2015 року становлять 78,13 грн. та сума 3 % річних за період з 2 травня 2015 року по 31 травня 2015 року становить 101,74 грн.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що позовні вимоги в розмірі 11564,67 грн. підлягають задоволенню.

При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог про стягнення з банку моральної шкоди, оскільки позивач всупереч ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надавала суду доказів завдання їй моральної шкоди. Спеціальним Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Доводи особи, яка подала скаргу, з приводу того, що позивачем суду не надано доказів того, що нею було своєчасно повідомлено банк про незаконне використання ПІН-коду чи іншої інформації для зняття готівки з картки, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 29 травня 2015 року № 20.1.0.0.0/7-20150529/271 на звернення позивача № 7878 від 1 травня 2015 року (а. с. 41).

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмови у задоволенні позову не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Судом також вірно вирішено питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Сокуренко Наталії Вікторівни в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В.Шахова