Ухвала суду № 63837924, 22.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Шумейко О.І.

№22-ц/796/14805/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа №756/9773/15-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Усика Г.І.

при секретарі Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Пономаренко Юлії Вікторівни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначав, що 14.03.2008 року між ОСОБА_2 та AT «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є позивач, укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 отримав в кредит грошові кошти у сумі 87000 доларів США, під 17,33% річних, строком до 13.03.2025 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором цього ж дня між банком тa відповідачем ОСОБА_3, яка є майновим поручителем позичальника, укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що боржник порушив виконання зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої на 08.07.2015 року становить 2472805,90 грн, з яких: тіло кредиту - 1774749,90 грн; відсотки - 527402,18 грн; пеня - 160074,73 грн; сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по тілу та по відсотках кредиту, відповідно - 1342,08 грн. та - 9237,01 грн. Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62,9 кв.м, жилою площею 42,5 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Дельта Банк» та просив визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказану квартиру.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19.10.2016року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» -відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ПАТ «Дельта Банк» - Пономаренко Ю.В.подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до п.12.3.1 договору про внесення змін та доповнень №3 від 21.06.2010 року до договору іпотеки №1134-Ф/ІП-1 від 14.03.2008 року сторони домовились, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» на підставі наступного застереження: задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Сторони цього договору дійшли згоди, що правовою підставою для реєстрації право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є зазначене в цьому договорі застереження, яке за своїми правовими наслідками передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Посилався на те, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень і відмовив в задоволенні позову з підстав відсутності застереження про те, щo звернення стягнення на спірну квартиру допускається шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на цей об'єкт нерухомого майна.

Зазначає, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не є підставою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ПАТ «Дельта Банк» доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явивсь, про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», а передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, і суд не наділений повноваженнями вирішувати це питання в такий спосіб.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 14.03.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1134-Ф, за умовами якого позичальник отримав від банку кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 75000 доларів США, строком до 13.03.2009 року, під 14.0% річних.

За положеннями п. 1.5. договору цільове призначення кредиту: споживчі потреби.

11.09.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №1134-Ф від 14.03.2008 року, згідно з яким ліміт заборгованості за кредитною лінією збільшено до 87000 доларів США.

14.03.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 1134-Ф/ІП-1, посвідчений 14.03.2008 року приватним нотаріусом КМНО ІвановоюC.M., відповідно до умов якого іпотекодавцем, як майновим поручителем, забезпечено належне виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 14.03.2008 року № 1134-Ф, укладеним між ЗАТ «Сведбанк інвест» та ОСОБА_2

В іпотеку банку передана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва 10.10.2006 року.

Згідно з п. 2.2. іпотечного договору за згодою сторін загальна вартість предмету іпотеки складає 130799,45 доларів США, або еквівалент в гривнях за курсом НБУ України станом на 11.03.2008 року - 660537,23 грн.

У зв'язку з посвідченням іпотечного договору приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М. накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 до припинення дії іпотечного договору.

Договором про внесення змін та доповнень № 4 від 21.06.2010 року, укладеним між банком та позичальником до кредитного договору №1134-Ф від 14.03.2008 року, сторони погодили викласти кредитний договір у новій редакції. Так, згідно з п. 1 договору сторони домовились вважати кошти, надані позичальнику у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, кредитом в розмірі 60200 доларів США. Розмір простроченої заборгованості за кредитним договором складає 29482,97 доларів США.

Відповідно до договорів про внесення змін та доповнень №5 від 21.06.2010 року та №6 від 26.05.2011 року, укладеними між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 до кредитного договору №1134-Ф від 14.03.2008 року, сторони дійшли згоди про встановлення строку користування кредитом до 13.03.2025 року та збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом до 17,33%.

Кредитний договір, додатковий договір до нього та договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору укладені у письмовій формі, підписані сторонами.

25.05.2012 року між AT «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого AT «Сведбанк» відступило позивачу право вимоги до відповідачів за кредитним та забезпечувальним договорами.

До січня 2014 року позичальником здійснювалося погашення заборгованості по кредиту та сплата процентів за користування кредитними коштами.

Станом на 08.07.2015 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором становить 2472805,90 грн., з яких: тіло кредиту 1774749,90 грн.; відсотки 527402,18 грн.; пеня 160074,73 грн.; сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по тілу та по відсотках кредиту, відповідно 1342,08 грн. та 9237,01 грн.

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах 1, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 30.03.2016 року у справі 6-1851цс16 та від 02.11.2016 року у справі №6-2457цс16.

Відповідно до п. 4.2.1. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя одним із наступних способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону.

У відповідності до п.4.5. іпотечного договору зазначене у п. 4.2. договору є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідним та достатнім для звернення іпотеко держателем стягнення на предмет іпотеки.

Визначені сторонами способи позасудового врегулювання стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю або запропонувати іпотекодавцю укласти та посвідчити нотаріально окремий договір про позасудове врегулювання, або застосувати інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Після одержання виконавчого документу предмет іпотеки може бути реалізовано за згодою сторін обраним ними способом, а при недосягненні такої зголи предмет іпотеки реалізується у процесі виконавчого провадження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України.

В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Пономаренко Юлії Вікторівни- відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді