Ухвала суду № 63837913, 22.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Лашевича В.М., Рибака І.О.

при секретарі судового засідання - Проаспет К.О.,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представників власників майна - адвокатів Старости Івана Івановича, Чернової Олени Олегівни, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №52016000000000346від 30.09.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, якою задоволеноклопотання старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара С.В., погоджене начальником Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Довганем А.І., про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1001 га з цільовим призначенням для ведення садівництва та адресою місцезнаходження: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Стадне» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 518948632208);

- транспортний засіб Porche Cayenne, чорного кольору, 2011 року випуску, універсал з номером кузова НОМЕР_3, номером двигуна НОМЕР_4 та VIN-кодом НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя врахувавши наявність підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, серед яких ч. 3 ст. 369 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна або без такої та із спеціальною конфіскацією, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання детектива про накладення арешту на майно підозрюваного, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, що є одним з видів покарань за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_3 повідомлено про підозру, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції захисники підозрюваного, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10.11.2016 р., та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара С.В. про накладення арешту на майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1001 га з цільовим призначенням для ведення садівництва та адресою місцезнаходження: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Стадне» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 518948632208); транспортний засіб Porche Cayenne, чорного кольору, 2011 року випуску, універсал з номером кузова НОМЕР_3, номером двигуна НОМЕР_4 та VIN-кодом НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_1 - відмовити.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянти зазначають про те, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки висновки органу досудового розслідування не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та є передчасними, з огляду на відсутність в матеріалах клопотання жодних вагомих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_3 інкримінованих злочинів.

Також, захисники наголошують на тому, що санкція ч. 3 ст. 369 КК України передбачає конфіскацію як можливий, а не обов'язковий, додатковий вид покарання, а з тексту оскаржуваної ухвали взагалі не вбачається, що внаслідок тих чи інших дій була завдана будь-яка шкода, а тому будь-яких підстав накладати арешт, передбачених ст. 170 КПК України, не має.

Одночасно апелянтами заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10.11.2016 року В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку, захисники підозрюваного вказують на те, що оскаржувану ними ухвалу було постановлено без виклику як підозрюваного, так і його захисників, та отримана стороною захисту лише 21.11.2016 р.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції прокурор, захисники та підозрюваний, не з'явилися, про причини своєї неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, а тому їх неприбуття не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 10.11.2016 р. було постановлено без виклику осіб, які її оскаржують, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, управлінням внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000346 від 30.09.2016 за фактами пропозиції надання неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб, закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в підбуренні до надання неправомірної вигоди службовій особі, за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 368, ч.4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом обману (шахрайство), упродовж вересня-жовтня 2016 року під час телефонних розмов та особистих зустрічей підбурювали ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди в сумі 10000 доларів США начебто службовим особам Національного антикорупційного бюро України за перемогу у конкурсі та подальше його працевлаштування на посаду детектива до вказаного правоохоронного органу, в результаті чого 20.10.2016 р. та 01.11.2016 р. отримали від ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 5000 доларів США.

01.11.2016 р. ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були затримані уповноваженими службовими особами Національного антикорупційного бюро України в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у зв'язку із чим злочини ними не було доведено до кінця з причин, які не залежали від їх волі.

02.11.2016 р. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1001 га з цільовим призначенням для ведення садівництва та адресою місцезнаходження: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Стадне» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 518948632208).

За даними бази даних органів внутрішніх справ щодо реєстрації транспортних засобів, за ОСОБА_3 станом на 07.11.2016 р. зареєстровано транспортний засіб Porsche Cayenne чорного кольору 2011 року випуску універсал з номером кузова НОМЕР_3 та номером двигуна НОМЕР_4 і VIN-кодом НОМЕР_5 (попередній знак державної реєстрації НОМЕР_6).

07.11.2016 р. старший детектив Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабар C.B., за погодженням із начальником управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Довганем А.І., звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_3, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч.4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, зокрема ч. 3 ст. 369 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна або без такої та із спеціальною конфіскацією, а тому з метою забезпечення можливої конфіскації майна, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення орган досудового розслідування вважає за необхідне накласти арешт майно підозрюваного.

10.11.2016 р. ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва клопотання детектива про накладення арешту було задоволено та накладено арешт на майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1001 га з цільовим призначенням для ведення садівництва та адресою місцезнаходження: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Стадне» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 518948632208); транспортний засіб Porche Cayenne, чорного кольору, 2011 року випуску, універсал з номером кузова НОМЕР_3, номером двигуна НОМЕР_4 та VIN-кодом НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_1.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно підозрюваного перевірялись судом першої інстанції. При цьому було вислухано доводи детектива, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, враховано достатність доказів, що вказують на підозру у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, наявність даних про належність майна саме підозрюваному, розумність та співрозмірність обмеження права власності останнього, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються детектив та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, детективом зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_3 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього таких заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для забезпечення в майбутньому вироку в частині можливої конфіскації майна.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_3, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи апелянтів про те, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки висновки органу досудового розслідування не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, та є передчасними, з огляду на відсутність в матеріалах клопотання жодних вагомих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_3 інкримінованих злочинів, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Посилання апелянтів на ті обставини, що а з тексту оскаржуваної ухвали взагалі не вбачається, що внаслідок тих чи інших дій ОСОБА_3 була завдана будь-яка шкода, а тому будь-яких підстав накладати арешт, передбачених ст. 170 КПК України, не має, є безпідставними, оскільки до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Доводи захисників про відсутність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту, з огляду на те, що санкція ч. 3 ст. 369 КК України передбачає конфіскацію як можливий, а не обов'язковий, додатковий вид покарання, колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки, відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З вище викладеного вбачається, що арешт майна не забезпечує обов'язкову конфіскацію майна підозрюваного в подальшому при постановленні вироку, а слугує лише заходом забезпечення в майбутньому можливої конфіскації майна, як покарання, яке можливо буде призначене особі в разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та постановленні вироку.

Крім того, санкція ч. 3 ст. 369 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна або без такої та спеціальною конфіскацією, однак, дійсно стверджувати, що конфіскація майна, як вид покарання, буде застосована до особу, в разі визнання її винуватою та постановлення вироку, передчасно на даній стадії кримінального провадження, разом з тим така вірогідність існує та залишається досить високою, а тому арешт майна, а саме тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном є необхідним на даній стадії кримінального провадження.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про арешт майна порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі захисника обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників підозрюваного - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Поновити представникам власника майна - адвокатам Старості ІвануІвановичу, Черновій Олені Олегівні, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року.

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №52016000000000346 від 30.09.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, якою задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара С.В., погоджене начальником Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Довганем А.І., про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1001 га з цільовим призначенням для ведення садівництва та адресою місцезнаходження: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Стадне» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 518948632208);

- транспортний засіб Porche Cayenne, чорного кольору, 2011 року випуску, універсал з номером кузова НОМЕР_3 та номером двигуна НОМЕР_4 і VIN-кодом НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_1 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу адвокатів Старости ІванаІвановича, Чернової Олени Олегівни, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В.В. Д з ю б і н В. М. Л а ш е в и ч І. О. Р и б а к