Ухвала суду № 63837889, 21.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 761/5778/16-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15567/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадельф» на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 28 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадельф» про стягнення грошових коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Аквадельф» про стягнення з відповідача заборгованості за Договором безвідсоткової поворотної позики від 14 липня 2015 в розмірі 4 143 061,37 грн., з яких: 3 265 000 грн. - сума основного боргу; 91 241,10 грн. процентів за користування коштами; 133 820,27 грн. пеня та 653 000 грн. штраф. Свої вимоги мотивував тим, що за договором позики, укладеним 14 липня 2015 року, він передав відповідачу в якості фінансової допомоги на поворотній основі 3265000 грн. Незважаючи на надіслану ним 5 січня 2016 року відповідачу вимогу про повернення суми коштів, останній протягом семи днів із дати отримання письмової вимоги, кошти не повернув.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Аквадельф» на користь ОСОБА_5 грошові кошти за договором позики від 14.07.2015 року в розмірі суми основної заборгованості - 3 265 000 грн.; за період з 13.01.2016 року по 15.02.2016 року проценти за користування коштами в сумі - 91 241 грн. 10 коп., пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі - 133 820 грн. 27 коп. та штраф в розмірі - 653 000 грн., а також судовий збір в сумі - 6 890 грн., а всього кошти в розмірі - 4 149 951,37 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач ТОВ «Аквадельф» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись його незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Аквадельф» - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача - ОСОБА_3 заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що 14 липня 2015 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Аквадельф» було укладено договір надання безпроцентної поворотної позики (а. с. 6-9).

Предметом вказаного договору визначено надання позикодавцем (позивачем) позичальнику (відповідачу) фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі згідно з п. 2.2 - 3 265 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю у 7-ми денний строк з дня пред'явлення вимоги (п.п. 4.1, 4.3 Договору).

Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордерів за липень-грудень 2015 року та акту звірки взаємних розрахунків кошти безпроцентної позики були отримані відповідачем в повному обсязі (а. с. 10-13).

На виконання умов п.4.1, 4.3 укладеного між сторонами договору позивачем було направлено на адресу відповідача 05 січня 2016 року вимогу про повернення коштів позики, що обумовили його обов'язок повернути кошти, однак останнім вимога не була виконана та заборгованість не повернута.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість, розмір якої за розрахунками позивача, становить 4 149 951,37 грн. та складається з: суми основної заборгованості - 3 265 000 грн.; за період з 13 січня 2016 по 15 лютого 2016 року проценти за користування коштами в сумі - 91 241 грн. 10 коп., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі - 133 820 грн. 27 коп. та штраф в розмірі - 653 000 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договір позики, тому ТОВ «Аквадельф» зобов'язане повернути ОСОБА_5 отримані у борг кошти сплатити нараховані проценти та неустойку у вигляді пені і штрафу на підставі статей 1046, 1047 та 1049 ЦК України.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених судом обставинах і відповідає вимогам матеріального закону.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст..1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами 14 липня 2015 року укладено договір позики, за умовами якого позивач надав товариству як фінансову допомогу на поворотній основі грошові кошти в сумі 3265000 грн., які відповідач зобов'язувався повернути на вимогу позикодавця ( п.4.1, 4.3 договору).

Доказами укладення між сторонами договору позики та належного виконання позивачем своїх обов'язків є сам договір позики (а.с.6-9), відповідні квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.10-13).

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом не перевірено факт отримання відповідачем коштів за договором позики є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.10-13), виписками по особовому рахунку, які підтверджують те, що всі кошти отримані від позивача були оприбутковані на рахунок останнього в день здійснення операцій (а.с.91-107). Належних та допустимих доказів на спростування того, що особовий рахунок, виписку по якому приєднані до матеріалів справи, не належав на час зарахування коштів ТОВ «Аквадельф» представником відповідача у передбаченому ст.ст.10, 60 ЦПК України порядку суду не надано.

Крім того, надані позивачем на підтвердження своїх вимог квитанції до прибуткових касових ордерів відповідають вимогам Типової форми № КО-1 та містять всю інформацію, яка є необхідною, а саме, що підставою прийняття коштів є договір від 14 липня 2015 року, укладений між позивачем та відповідачем, як правова підстава приймання коштів. Всі корінці квитанцій містять відбиток печатки відповідача, порядкові номери, прізвища та ініціали особи, яка їх підписала.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що акт звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2015 року було підписано невідомою особою, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки підпис на акті засвідчений печаткою ТОВ «Аквадельф», та скаржником не надано належних та допустимих доказів, відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, на підтвердження незаконності її застосування товариством.

Судом установлено, що позивач 5 січня 2016 року направив відповідачу вимогу про повернення коштів, але відповідач її у визначений договором строк не повернув.

Відповідно до п.7.1 договору позики за прострочення виконання зобов'язання позичальник зобов'язаний сплатити на користь позикодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповернутої суми позики за кожен день прострочення, а за умовами п.7.2 вказаного договору визначено, що у разі прострочення повернення позики більш ніж на 5 днів, окрім пені, позичальник сплачує штраф в розмірі - 20 % від неповернутої суми позики.

Згідно з п.7.2 визначено обов'язок позичальника сплатити додатково до штрафу та пені, проценти в розмірі - 30 % річних із неповернутої суми за весь час прострочення.

Встановивши, що відповідач у визначені договором строки та порядку позику не повернув, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

З огляду на викладене, передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції по даній справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадельф» - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 28 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: