Ухвала суду № 63837866, 08.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/9814/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Коробенко С.В.

справа №760/28231/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Шахової О.В., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 11 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_3 про визнання кредитного договору неукладеним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними,-

УСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 року ПАТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 80500,27 доларів США заборгованості за кредитним договором.

Вимоги обґрунтовує тим, що 07 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №053-2008-526 (на придбання майна), відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 76500 доларів США на строк по 01 березня 2038 року, за користування якими позичальник зобов»язався сплачувати проценти у розмірі 12,45% річних (37,35% річних у випадку користування коштами понад строк) та повертати кредит частинами.

Проте позичальник своїх зобов»язань належним чином не виконував, у зв»язку із чим станом на 04 березня 2015 року заборгованість складає 80500,27 доларів США, що включає в себе 74601,81 доларів США заборгованості по кредиту, 5808,43 доларів США заборгованості по відсотках та 90,03 доларів США заборгованості по підвищених відсотках.

ОСОБА_4 є поручителем за зобов»язаннями позичальника на підставі Договору поруки №053-2008-526-Р.

Не погодившись з первісним позовом, ОСОБА_4 подано зустрічний позов, у якому просить визнати кредитний договір неукладеним, посилаючись на те, що в порушення п.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не зазначено детальний розпис загальної вартості кредиту. Крім того, договір не містить зазначень про метод обчислення процентів, інформації про платежі, які позичальник буде зобов»язаний здійснити; зазначає, що вартість супутніх послуг визначена у доларах США, хоча вони надані у гривні; графік погашення не передбачає погашення всієї суми кредиту.

Посилається на те, що відповідно до п.8.5 кредитного договору позичальник до укладення кредитного договору ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, проте фактичного його ознайомлено не було.

Обґрунтовуючи вимоги про неукладеність договору, посилається на його недійсність з підстав наявності дискримінаційних положень про обов»язок позичальника сплачувати підвищені відсотки за порушення строків виконання зобов»язання та прав кредитора на зміну розміру відсотків залежно від стану фінансового ринку. Також посилається на незаконність права банку передавати конфіденційну інформацію про позичальника третім особам.

Не погодившись із первісним позовом, ОСОБА_3 подано зустрічний позов, у якому просить визнати недійсними кредитний договір та договір іпотеки, укладений 07 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Універсал Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С., реєстровий №1178.

Підстави, за яких уважає кредитний договір недійсним ідентичні тим, що зазначає ОСОБА_4 у свої зустрічній позовній заяві щодо неукладеності кредитного договору та його недійсності.

В частині недійсності договору іпотеки посилається на те, що недійсне зобов»язання не підлягає забезпеченню.

Також зазначає, що нотаріусом не використано спеціального бланку нотаріальних документів. Зазначене пояснює тим, що майно, яке передано в іпотеку, придбано в один день із переданням його в іпотеку, правочини посвідчувались одним і тим самим нотаріусом. При цьому, нотаріальні бланки на яких викладено зміст договору іпотеки має серії ВКЕ №707865 та ВКЕ №707866, а бланки договору купівлі-продажу майна, яке було передано в іпотеку, має серії ВКЕ №707867 та ВКЕ №707868, що з урахуванням особливостей порядкового використання нотаріальних бланків свідчить про те, що майно передане в іпотеку до того, як воно перейшло у власність ОСОБА_3 З цих міркувань також вважає, що бланки ВКЕ №707865 та ВКЕ №707866 є анульованими і нотаріус повинен був використати інші бланки, номери яких більше за номер бланку договору купівлі-продажу.

РішеннямСолом»янського районного суду м.Києва від 11 травня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задоволено, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 80500,27 доларів США заборгованості за кредитним договором. У задоволенні зустрічних позовів відмовлено. Стягнуто з кожного із відповідачів на користь позивача по 1827 грн. у рахунок відшкодування витрат на оплату суми судового збору.

Додатковим рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 25 липня 2016 року відмовлено у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки від 07 березня 2008 року.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, у якій просять рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічних позовів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3 посилається на те, що судом не розглянуто його клопотання про забезпечення доказів, а саме про витребування від банку кредитної справи, підтвердження про належність банківського рахунку, копію листа відповідно до якого позичальник був ознайомлений із інформацією відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.8.5 кредитного договору, що унеможливило доведення обставин за зустрічним позовом.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_4 посилається на доводи зустрічної позовної заяви, зазначає, що судом у належний спосіб не вирішено питання про прийняття зустрічної позовної заяви, безпідставно відмовлено у призначенні судової економічної експертизи, що унеможливило доведення обставин за зустрічним позовом.

В судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційнаскарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 07 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №053-2008-526 (на придбання майна), відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 76500 доларів США на строк по 01 березня 2038 року, за користування якими позичальник зобов»язався сплачувати проценти у розмірі 12,45% річних (виходячи з 30/360) та повертати кредит частинами.

ОСОБА_4 є поручителем за зобов»язаннями позичальника на підставі Договору поруки №053-2008-526-Р.

Згідно з п.1.1.1 кредитного договору за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 37,35% річних.

Згідно з п.8.5 кредитного договору позичальник підтвердив, що до укладення ним цього договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту у Кредитора, а саме:

1. найменування та місцезнаходження кредитора - юридичної особи та його структурного підрозділу;

2. умови кредитування (зокрема, щодо можливої суми кредиту; строку, на який кредит може бути одержаний; мети, для якої кредит може бути використаний; форми та видів його забезпечення; необхідності здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями Позичальника; типу процентної ставки (фіксованої, плаваючої тощо); переваг та недоліків пропонованих схем кредитування);

3. орієнтовну сукупну вартість кредиту (з урахуванням: а)процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі - на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); б) варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; в) можливості та умов дострокового повернення кредиту) тощо.

Перелік та вартість супутніх послуг, що надаються кредитором та третіми особами і пов»язані з отриманням та обслуговуванням кредиту, наведені в Додатку №1 до Кредитного договору і підписані позичальником.

Графік платежів із зазначенням у ньому усіх платежів за супутні послуги, показників реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту наведені у погодженому позичальником Додатку №2 до кредитного договору.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом та відмовляючи у задоволенні вимог за зустрічними позовами в частині визнання кредитного договору неукладеним та його недійсності, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не виконується умови укладених договорів, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Зустрічні позовні вимоги уважав недоведеними, відтак відсутні підстави для їх задоволення.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.553, ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції на дату укладення договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Статтями 15 та 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено відповідальність суб»єкта господарювання, яка не містить положень про такі наслідки як неукладеність договору або його недійсність.

Відповідно до абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції на дату укладення договору, у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що кредитний договір містить передбачені абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» умови, що оформлені додатком №1 «Перелік та вартість супутніх послуг, що надаються кредитором та третіми особами і пов»язані з отриманням та обслуговуванням кредиту» та додатку №2 «Графік платежів».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором відповідно до наданого банком розрахунку.

Апеляційна скарга не містять обґрунтованих доводів щодо неправильності наданого розрахунку або інших даних на спростування визначеного позивачем розміру заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не розглянуто клопотання ОСОБА_3 про забезпечення доказів, а саме про витребування від банку кредитної справи, підтвердження про належність банківського рахунку, копію листа відповідно до якого позичальник був ознайомлений із інформацією відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.8.5 кредитного договору, відхиляються колегією суддів, оскільки в суді апеляційної інстанції представником відповідача відповідного клопотання з обґрунтуванням значення цих доказів для вирішення справи не заявлялось. Відтак, ураховуючи усність та безпосередність цивільного процесу, а також диспозитивність цивільного судочинства, що передбачає право особи, яка бере участь у справі, розпоряджатися своїми правами на власний розсуд, само по собі посилання на цю обставину не дає підстав для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом не прийнято до розгляду в установлений законом порядок зустрічний позов, відхиляються колегією суддів, оскільки з матеріалів справи убачається, що судом розглянуто справу за первісним позовом та обома зустрічними позовами, щодо яких сторонами надавались пояснення, заперечення та ухвалено рішення суду.

Окрім того, судом першої інстанції вірно установлено відсутність підстав для визнання укладених сторонами договорів недійсними та/або неукладеними з мотивів, зазначених в зустрічних позовних заявах, та апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів та посилань на докази, що спростовують такі висновки суду.

Доводи апеляційної скарги в частині відмови у призначенні судової економічної експертизи відхиляються колегією суддів, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоцільності такої експертизи із визначеним заявником переліком питанням, ураховуючи підстави заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді О.В. Шахова

Є.В. Болотов