Ухвала суду № 63837830, 14.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України»,третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Млін-Сервіс» про визнання договору поруки припиненим, -

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України», поданою Беседіним Владиславом Івановичем

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року позов ОСОБА_4 до ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України», третя особа ТОВ «Млін-Сервіс» про визнання договору поруки припиненим задоволено. Визнано поруку за Договором поруки № 61113Р16 від 11 жовтня 2013 року, укладеним між ОСОБА_4, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ТОВ «Млін-Сервіс» припиненою. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» через свого представника подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильну оцінку доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Справа №752/10504/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/13750/2016Головуючий у суді першої інстанції: Н.В.АнтоноваДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачВ обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що Банк був позбавлений можливості направити поручителю вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором у зв'язку із тим, що через проведення антитерористичної операції УДППЗ «Укрпошта» з 01.12.2014 року припинили діяльність об'єктів поштового зв'язку, зокрема, у м. Луганськ, а згідно з наявною у Банку інформації поручитель зареєстрований у м. Луганськ, інформації про здійснення листування за іншою адресою поручителем банку не надавалась. Крім того зазначив, що при укладенні Договору поруки також було вирішено питання щодо строку його дії, про що відображено у п. 7.4 ст. 7 Договору поруки, а саме зазначено, що дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобов'язання.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просила її задовольнити з викладених підстав.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Представник третьої особи ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просила залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Так, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Встановивши, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя застосувавши положення ч.4 ст.559 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Так, судом встановлено, що 11.10.2013 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ТОВ «Млін-Сервіс» укладено кредитний договір № 61113V10 з подальшими змінами і доповненнями, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику Овердрафт для фінансування витрат останнього в розмірі 750000 гривень з кінцевим терміном погашення 10.01.2014 р., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16 % річних, зі сплатою комісії за управління кредитом у формі овердрафту в розмірі 0,1 % від ліміту овердрафту у кожному календарному місяці.

11.10.2013 року між ПАТ «Державний експортно- імпортний банк України», ОСОБА_4 та ТОВ «Млін-Сервіс» було укладено Договір поруки № 61113Р16, в забезпечення виконання ТОВ «Млін-Сервіс» зобов'язань за кредитним договором з усіма змінами і доповненнями.

Пунктом 3.2 Договіру поруки Поручитель зобов'язався перед Кредитором солідарно з Позичальником відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником Основного зобов'язання.

Відповідно до п.7.4 Договору поруки дія цього Договору припиняється після повного виконання Основного зобов'язання.

Так, порука - це строкове зобов'язання і незалежно від установлення строку її дії договором чи законом сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора.

Частино 1 статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Положеннями статті 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно із п. 22 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» передбачено, що, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням, вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, TOB «Млін-Сервіс» належним чином та у строк визначений в кредитному договорі не виконало свої зобов'язання щодо повернення суми Овердрафту, при цьому кінцевим терміном погашення Овердрафту, згідно кредитного договору є 10.10.2014 року.

Разом з тим, з договору поруки № 61113Р16 від 11.102013 року вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки відображена у п.7.4 про його дію до повного виконання основного зобов'язання за кредитним договором не є встановленим строком припинення дії поруки, оскільки суперечить вимогам ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст. 559 ЦК України про припинення поруки у разі якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, з огляду на положення ч.4 ст.559 ЦК України ПАТ «Державний експортно- імпортний банк України» повинен був звернутись до ОСОБА_4 як поручителя з вимогою до 10.04.2015 року. Натомість Банк звернувся до Троїцького районного суду Луганської області з відповідною позовною заявою лише 14.07.2015 року. Тобто з пропуском встановленого строку понад три місяці.

Як вбачається, рішенням Апеляційного суду Луганської області від 25 серпня 2016 року скасовано рішення Троїцького районного суду Луганської області від 26.01.2016 року, ухвалене нове про відмову у задоволенні позову «Державний експортно - імпортний банк України».

Під час розгляду зазначеної справи судом було встановлено, що вимогу до поручителя банк пред'явив шляхом звернення 28.07.2015 року до суду з позовом, тобто після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справи, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до положень п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Статтею 14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами.

Враховуючи викладене колегія суддів враховує встановлені рішенням Апеляційного суду Луганської області від 25 серпня 2016 року обставини при перегляді рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку щодо припинення поруки.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже, твердження ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» про незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які посилається Банк - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України», подану Беседіним Владиславом Івановичем, відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: