Ухвала суду № 63837811, 30.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Усика Г.І.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/12987/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Яровенко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О. в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2013 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі по тексту - ТОВ «Кей-Колект») до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 165 137,09 грн., державне мито в розмірі 1 700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1 166 957,09 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. Зазначає, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Також, зазначає, що ОСОБА_2 ні з ПАТ «УкрСиббанк», ні з ТОВ «Кей-Колект» не укладав договорів поруки, а тому відсутні підстави для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

В суді апеляційної інстанції Ткаченко О.В. в інтересах ТОВ «Кей-Колект» проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав, що спір вирішений судом правильно.

В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою його представника ОСОБА_7 про отримання судової повістки, а тому, відповідно до вимог ч.5 ст.76 та ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе слухати справу за відсутності відповідача ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_2 також в судове засіданні не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду двічі повідомлений належним чином за адресою, яка зазначена в поданій апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1. Про час та місце розгляду справи апеляційним судом повідомлено і представника відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2. Проте, поштові конверти, направлені на адресу заявника та його представника були повернуті до суду за закінченням терміну їх зберігання.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно з ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Також слід зазначити, що колегія суддів з метою не допущення порушення прав ОСОБА_2 на належну правову допомогу, задовольнила клопотання, подане його представником, та судовий розгляд, призначений на 19 жовтня 2016 року відклала.

Про судове засідання 30 листопада 2016 року представник відповідача, крім раніше зазначеної в апеляційній скарзі адреси, також був повідомлений і за адресою, яка була зазначена в довіреності на ім'я ОСОБА_8, а саме: АДРЕСА_3. Проте, поштові конверти, направлені на всі вище зазначені адреси заявника та його представника були повторно повернуті до суду за закінченням терміну їх зберігання.

Враховуючи вищезазначене, дії ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_8 щодо не отримання судових повісток є нічим іншим, як зловживанням своїми процесуальними правами.

За таких підстав колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке в подальшому змінило своє найменування на ПАТ «УкрСиббанк» (банк), та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту №11134698000, відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 150 000 доларів США строком до 02 квітня 2017 року, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредиту у зазначений строк шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до визначеного графіку та сплатити проценти за користування кредитом з розрахунку 13% річних (т. 1, а. с. 6-17).

В забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «Укрсиббанк» (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки (т. 1, а. с. 18-19).

13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» (клієнт) та ТОВ «Кей-Колект» (фактор) було укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передало ТОВ «Кей-Колект» право вимоги, зокрема, і за договором про надання споживчого кредиту №11134698000, укладеним із ОСОБА_3 та договором поруки, укладеним із ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 12-16).

ОСОБА_3 неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту.

ТОВ «Кей-Колект» порушило перед судом питання про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11134698000, яка відповідно до наданих суду розрахунків станом на 22 вересня 2009 року становить 1 165 137,09 грн. з яких: 120 000 доларів США, що еквівалентно 950304 грн., - заборгованість за кредитом, 22 671,76 доларів США, що еквівалентно 179 542,20 грн. - заборгованість по процентам, 2 201,84 доларів США, що еквівалентно 17 436,81 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, 2 254,53 доларів США, що еквівалентно 17 854,08 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту (т. 1, а. с. 20-30).

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Кей-Колект».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, ОСОБА_3 неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту №11134698000 від 02 квітня 2007 року.

Відтак, виходячи із положень ст. ст. 553, 554, 1054 ЦК України, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості.

Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_2 ні з ПАТ «УкрСиббанк», ні з ТОВ «Кей-Колект» не укладав та не підписував договорів поруки, оскільки ним не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, питання про призначення у справі відповідної експертизи перед судом не порушував. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про визнання договору поруки, укладеного від імені ОСОБА_2, недійсним, або про порушення даного питання відповідачем в окремому судовому провадженні.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).

Відтак, обов'язок доказування покладений на сторін у справі. Кожна сторона, діючи на власний розсуд, подає ті чи інші докази суду та заявляє клопотання.

Таким чином, ні ОСОБА_2, ні його представник не скористались наданими процесуальними правами та не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених ними обставин.

Колегія суддів також відхиляє як безпідставні посилання представника ОСОБА_2 на неналежне повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи з 2011 року, та неодноразово оскаржував ухвалу суду про відкриття провадження. В апеляційних скаргах він зазначав ту ж адресу, на яку судом було направлено судові повістки: АДРЕСА_4. При цьому, будучи обізнаним про розгляд справи, ОСОБА_2 не скористався своїм правом на надання заперечень на позовну заяву та відповідних доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

Г.І.Усик