Ухвала суду № 63836093, 26.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/527/16 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.

Провадження № 22-ц/783/6935/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2016 року про забезпечення позову,-

в с т а н о в и л а:

В травні 2016р. позивач ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 14 червня 1980р. між нею та ОСОБА_5 було укладено шлюб. 06 лютого 2014р. Миколаївським районним судом Львівської області було винесено рішення про розірвання шлюбу. За час шлюбу було розпочато і фактично завершено будівництво житлового будинку №8 по вул..Мазепи в с.Берездівці Миколаївського району Львівської області. З 2002р. вона працює і проживає у Португалії. З 2005р. до 2013р. вона перерахувала на будівництво спірного будинку кошти на суму 44365 Євро. Відтак, просить визнати за нею право власності на ? частини спірного житлового будинку.

В серпні 2016р. представником позивача ОСОБА_6 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на спірний будинок та заборонити вчинення будь-яких дій по його відчуженню до вирішення справи по суті.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2016 року заяву представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок №8 по вул..Мазепи в с.Берездівці Миколаївського району Львівської області.

Накладено заборону на вчинення будь-яких дій по відчуженню житлового будинку №8 по вул..Мазепи в с.Берездівці Миколаївського району Львівської області до вирішення спору по суті.

Вказану ухвалу суду оскаржила ОСОБА_4, яка не брала участі у справі.

В апеляційній скарзі, зазначає, що ухвала суду першої інстанції винесена з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову. Вважає, що суд першої інстанції не врахував того, що позивачем не було надано жодних доказів обґрунтування необхідності застосування таких заходів забезпечення позову, а також не враховано того, що власником спірного будинку є інша особа, а не відповідач. Тому висновки суду про намір відчуження майна не відповідає дійсності. Просить ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2016 року про забезпечення позову скасувати і постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позивач ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_5 по справі, будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 92-94), в судове засідання не зявилися і про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення такої з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії і ін..

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Задовольняючи заяву представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду чи зробити його неможливим.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком районного суду.

Матеріалами справи та судом встановлено, що В травні 2016р. позивач ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

В серпні 2016р. представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на спірний будинок та заборонити вчинення будь-яких дій по його відчуженню до вирішення справи по суті.

Задовольняючи заяву, суд вірно виходив з того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду при можливому задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, переконавшись у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позовних вимог, прийшов до правильного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Застосовані судом види забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем позовними вимогами.

Відтак, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, в звязку з чим, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.

Пунктом 1 ч.1 ст.312 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2016 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П.Цяцяк

ОСОБА_7