Вирок № 63835366, 29.12.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/2096/16-к

1-кп/465/416/16

Вирок

Іменем України

29.12.2016 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

за участю секретаря Янковської С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду обвинувальний акт з долученим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування та наданих прокурором матеріалів кримінального провадження, що внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015140000000534 від 15листопада 2015 рокупро обвинувачення

ОСОБА_1, року 1955, місяця жовтня, дня 11 народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонера, раніше не судимого, одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

Сторона обвинувачення: прокуроривідділу процесуального керівництва при проведенні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області -

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Сторона захисту - ОСОБА_4

Учасники судового провадження: потерпіла

сторона- цивільний позивач

ОСОБА_5

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_6

Представник цивільного відповідача

ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

Прокурором в судовому засіданні доведено, що 14 листопада 2015 року близько 22 год. 20 хв. обвинувачений ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, що належить йому на праві власності згідно технічного паспорта серії САК №658690, та перебував у технічно справному стані,

рухаючись у крайній правій смузі руху вулицею ОСОБА_8 в напрямку вулиці Стрийської у м. Львові із швидкістю не менше 40 км./год., під час проїзду ділянки дороги в районі будинку № 51 на вказаній вулиці, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, а саме , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким у сусідній лівій смузі руху зупинився транспортний засіб, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді появи в полі його зору на пішохідному переході пішоходів, що завершували перехід проїжджої частини дороги, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості керованого ним автомобіля аж до повної зупинки, не дав їм завершити перехід, тобто рухався з порушенням вимог Розділу 1 п. 1.5, Р2 п.2.3. б) і д), Р.18 п.18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями внесеними відповідно до Постанови КМУ № 136 від 06.03.2013 року, які він, як водій, повинен був знати та неухильно виконувати.

Дорога, по якій 14 листопада 2015 року, близько 22 год. 20 хв. рухався автомобіль НОМЕР_2, керований водієм ОСОБА_9 , та на якій, за його участю, сталося ДТП, відповідала змісту тлумачень в розумінні п. 1.10. «Правил дорожнього руху України», а саме обладнана розділовими полосами тобто є автомобільною дорогою в населеному пункті, з виділеними краями проїзної частини, обладнаною пішохідними розмітками, освітленою та на час ДТП сухою.

В наслідок допущених порушень, водій ОСОБА_1 створив загрозу безпеці дорожнього руху, здійснив наїзд керованим ним автомобілем на пішоходів : ОСОБА_5 та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, які гуртом зліва на право відносно напрямку руху автомобіля, перетинали проїздну частину вулиці ОСОБА_8 по вказаному пішохідному переходу, тобто вчинив ДТП в результаті якої, пішоходам завдано тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта № 375/2015 судово медичної експертизи від 17.11.2015 року, потерпіла ОСОБА_5 ( ОСОБА_12) отримала переломи обох сідничних та лобкових кісток тазу, перелом крижової кістки справа, струс головного мозку, рану тім"яно-потиличної ділянки голови справа, рану правого ліктьового суглобу, які утворились від контакту з тупими предметами, могли бути причинені 14 листопада 2015 року під час ДТП авто наїзду автомобіля ззаду справа з первинним ударом об задньозовнішню поверхню тазу справа, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров"я.

Згідно висновку експерта № 378/2015 від 18 листопада 2015 року у семирічної потерпілої ОСОБА_10 наявні тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку; рана тімяної ділянки голови справа, які утворилися незадовго до поступлення в лікарню 14 листопада 2015 року від контакту тімяної ділянки з тупим твердим предметом, не виключно, під час ДТП, відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоровя.

Вказані дії обвинуваченого органами досудового слідства та прокурором кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом , що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, і дану кваліфікацію суд визнає правильною, а вину обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні доведеною.

Крім повного визнання обвинуваченим фактичних обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та своєї вини , його вина доводиться дослідженими та перевіреними судом доказами, що надані прокурором, а також показами свідків та експерта.

Так, допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 підтвердив фактичні обставини справи викладені в мотивувальній частині обвинувального акта, що оголошений прокурором в судовому засіданні та пояснив, що 14 листопада 2015 року дійсно перебував за кермом автомобіляНОМЕР_3, що належить йому на праві власності. Автомобіль перебував у технічно справному стані.

Близько 22 год. 20 хв. він рухався у крайній правій смузі руху вулицею ОСОБА_8 в напрямку вулиці Стрийської у м. Львові. Швидкість автомобіля не перевищувала 40 км./год. В районі будинку № 51 перед пішохідним переходом зліва від нього зупинився автомобіль, а він не побачивши пішоходів продовжив рух. У звязку з цим і відбулася дана ДТП. Пішоходів він не побачив, а зупинився після того як відчув удар правою передньою частиною. Зразу ж після ДТП він зупинився, вийшов з автомобіля та побачив на дорозі лежачу, збиту ним жінку. Що відбувалося дальше не памятає, або памятає смутно, оскільки від побаченого йому стало погано. Він повернувся до автомобіля та перемістив автомобіль з проїзної частини на газон. Після цього знову пішов до місця ДТП. Наскільки пригадує то нікому не телефонував. Хто забирав автомобіль з місця ДТП та, що відбулося дальше, теж не пригадує, оскільки каретою швидкої допомоги був госпіталізований. Памятає, що хтось приїхав із штабу «Рабів до раю не пускають». Потерпілу бачить вперше в судовому засіданні, оскільки її обличчя на місці ДТП не бачив. Проте не заперечує, що це саме ця потерпіла від ДТП, учасником якого він став 14 листопада 2014 року. Шкодує, що це відбулося саме з ним. Ключі від автомобіля у лікарню принесла йому дружина ОСОБА_13, через який час після ДТП, не пригадує, як не пригадує де розмовляв із слідчим по обставинах даного кримінального провадження.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5 ( ОСОБА_12) пояснила, що 14 листопада 2015 року, стала потерпілою від ДТП, яка мала місце на пішохідному переході в районі будинку № 51 по вулиці В.Великого у м. Львові близько 22 год. 20 хв. У цей час вона із своїми дітьми, старшим сином, та двома дочками, молодша з яких перебувала у дитячому візочку, переходили дорогу на пішохідному переході. Була темна пора доби, але дорога освітлювалася. Вона завершувала перехід. Проїзна частина з чотирма смугами. Вона перейшла дві смуги, де її пропустили три машини, а остання не пропустила. Удар був після середини, за 1 чи 1,5 метра до кінця переходу. Вона тільки підняла передні колеса візочка щоб виїхати на тротуар, як відчула удар. Дочки не бачила, а син ішов попереду. Старшому сину 11 років, дочці 8 років та найменшій дитині, що була у візочку 2 роки . Автомобіля який збив її вона не бачила. Переходила дорогу до ресторану «Марсель» оскільки живе поруч. Після удару відпустила візочок та втратила свідомість. Дітей забирали її батьки , яким про ДТП повідомив син. Обставин ДТП та, що відбувалося після нього, не памятає. До памяті прийшла у лікарні після надання їй медичної допомоги. Обвинуваченого побачила вперше в судовому засіданні. Стверджувати, що ДТП відбулося саме за участю ОСОБА_1 не може, оскільки ні на місці ДТП, ні в ході досудового розслідування не бачила його. Проте вважає, що якщо це ОСОБА_1 то саме він винен у вказаній ДТП, а відтак його діями заподіяно їй майнову та моральну шкоду, які вона обґрунтувала та визначила в цивільному позові.

З урахуванням тих обставин, що потерпіла не бачила обвинуваченого на місці ДТП, а рівно й обвинувачений потерпілу, суд з метою усунення будь яких сумнівів того, що розглядувана ДТП відбулася саме за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_5 ( ОСОБА_12) , перевірив фактичні обставини, шляхом допиту свідків.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 впізнав в судовому засіданні потерпілу та обвинуваченого, як осіб причетних до ДТП 14 листопада 2015 року та пояснив, що у день ДТП був футбол, тому памятає добре обставини. В районі будинку № 51 по вулиці В.Великого на пішохідному переході було видно жінку з коляскою, яка переходила дорогу і до завершення переходу залишалося 1 1,5 метра. Дану жінку пропускали автомобілі. Раптово з правої сторони автомобіль марки " Hyundai Tucson" наїхав на жінку і вона від удару відлетіла на 5 6 метрів. Як йому здавалося, автомобіль рухався із швидкістю не

менше 60 км./год. Стоячі автомобілі, що пропускали пішохода автомобіль марки " Hyundai Tucson" обїхав з правої сторони. На зустрічній смузі теж стояв автомобіль, що пропускав пішоходів. Удар відбувся правою стороною автомобіля. Від удару також перекинулася коляска з дитиною. Після удару автомобіль проїхав ще близько десять метрів. Як йому здалося, водій умовно уникаючи ДТП, виїхав на середину дороги, зупинив машину під кутом до роздільної лінії. Водій зразу ж вийшов із машини. Підійти до потерпілих йому не вдалося, оскільки було багато людей, що обступили їх. Водій комусь телефонував, повідомляв , що збив людей. Кому телефонував, йому не відомо. Після ДТП з машини, що збила пішоходів , вийшов саме обвинувачений ОСОБА_1. З потерпілою було двоє дітей і третя дитина в колясці.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 теж упізнав потерпілу та обвинуваченого та пояснив, що минулого року, приблизно середина листопада, близько 22 год. по вулиці В.Великого в районі будинку № 51 у м. Львові він рухався на своєму автомобілі разом із сестрою ОСОБА_16 та зупинився третьою машиною на нерегульованому пішохідному переході де водії пропускали пішоходів. При цьому, він бачив, що водій " Hyundai Tucson" на пішохідному переході збив жінку з дітьми. Водій зупинився не зразу, а проїхав пару метрів та прийнявши ліворуч. Після зупинки водій вийшов із автомобіля і це був саме обвинувачений ОСОБА_1. ОСОБА_17 обвинувачений перегнав автомобіль на іншу сторону дороги. Він, свідок, зателефонував та викликав карету швидкої допомоги. Приїхало дві швидких, а потім третя мабуть для водія, але він цього не бачив. З протилежної сторони стояв один автомобіль, який пропускав пішоходів, а ОСОБА_1 обїхав його справа, не зупиняючись та вчинив ДТП, яке відбулося в безпосередній близькості до тротуару.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 підтвердила, що разом із братом ОСОБА_15, у його машині, їхали по вулиці В.Великого. Вона сиділа в машині за водієм. Вони зупинилися на пішохідному переході другою чи третьою машиною, за тими, що пропускали пішоходів. Самого наїзду не бачила, бачила тільки наслідки. Коли вони з братом підійшли то вона побачила лежачу дівчинку і потерпілу. Також бачила хлопчика, який телефонував до бабці та повідомляв про ДТП. Коли вона вийшла із машини то у першу чергу побачила водія - обвинуваченого, який естерично кричав, умовно запитуючи , - «що я наробив?». Чи надавав водій допомогу потерпілим, вона не бачила. На місці ДТП був відкинутий на невизначену відстань дитячий візочок, який разом із дитиною поклали до швидкої..

Згідно дослідженого в судовому засіданні висновку експерта № 375/2015 судового медичної експертизи від 17.11.2015 року: « у потерпілої ОСОБА_5 є наступні ушкодження: переломи обох сідничних та лобкових кісток тазу, перелом крижової кістки справа, струс головного мозку, рану тім"яно-потиличної ділянки голови справа, рану правого ліктьового суглобу, які утворились від контакту з тупими предметами, могли бути причинені 14 листопада 2015 року під час ДТП авто наїзду автомобіля ззаду справа з первинним ударом об задньозовнішню поверхню тазу справа, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров"я. При поступленні в лікарню в крові гр.. ОСОБА_5 етанолу не виявлено» (т. ас. 140-141)..

Згідно дослідженого в судовому засіданні висновку експерта № 378/2015 від 18 листопада 2015 року: « у неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 є наступні тілесні ушкодження: струс головного мозку; рана тімяної ділянки голови справа, які утворилися незадовго до поступлення в лікарню 14 листопада 2015 року від контакту тімяної ділянки з тупим твердим предметом, не виключно, під час ДТП, відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоровя» ( т. 1 ас. 143).

Згідно дослідженого в судовому засіданні висновку експерта № 1/1173 від 04 грудня 2015 року, автомобіль марки «Hyundai Tucson" державний реєстраційний номер 897 84 МО, технічно справний (т. 1 ас. 146 -150).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18, висновки експертизи підтвердив. Що стосується державних номерних знаків автомобіля, який оглядався при проведенні експертизи, то зазначений в експертизі державний реєстраційний номер 897 84 МО, просить вважати технічною опечаткою та визнати правильним автомобіль марки «Hyundai Tucson" з державним реєстраційним номером ВС 4857 ВВ, що й підтверджується фотокартками, які є додатком до експертизи.

Відповідно до дослідженого в судовому засіданні висновку експерта № 1/1172 від 04 грудня 2015 року: « наїзд автомобіля НОМЕР_4 на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_10 відбувся правою передньою частиною автомобіля ( т. 1 ас. 153 154).

Крім вищенаведених доказів, вина обвинуваченого у скоєнні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України стверджується також рядом процесуальних документів наданих прокурором, що перевірені та досліджені судом, і зокрема, протоколом огляду місця події від 14 листопада 2015 року з доданою до нього схемою та ілюстрованою фототаблицею, з яких вбачається, що ДТП відбулася у м. Львові по вул. В. Великого, в районі будинку № 51, на нерегульованому пішохідному переході, за участю водія ОСОБА_1 . та потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_10О ( т. 1 ас 125 - 138).

Перевірені судом доводи прокурора підтверджують той факт, що дії водія ОСОБА_1 у вказаних обставинах не відповідали вимогам Розділу 1 п. 1.5, Р2 п.2.3. б) і д), Р.18 п.18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями внесеними відповідно до Постанови КМУ № 136 від 06.03.2013 року, які він, як водій, повинен був знати та неухильно виконувати.

Будь - яких перешкод для дотримання водієм ОСОБА_1 вказаних вище вимог ПДР України, судовим слідством не встановлено. Не відповідність дій водія цим вимогам , стали прямим причинним звязком настання ДТП.

Вирішуючи питання цивільного позову заявленого потерпілою ОСОБА_5, що підтриманий її представником, в частині уточнених позовних вимог щодо матеріальної шкоди, завданої злочином в сумі 41500 грн., суд вважає, що такий доведений частково, оскільки наданими доказами не підтверджуються фактичні витрати на які покликається потерпіла сторона та доказами, які б підтверджували необхідність та доцільність витрат понесених потерпілою ході лікування наслідків ДТП за участю обвинуваченого. Щодо наданих квитанцій, то частину з них суд відхиляє, оскільки такі не підтверджують прямого звязку з витратами понесеними на лікування після ДТП.

Так, суд вирішуючи розмір матеріальної шкоди заподіяної потерпілій злочином виходить з доцільності придбання ліків, що не були призначені лікуючим лікарем та доцільності придбання побутових товарів для користування в умовах лікарні. У звязку з цим, приймає до уваги ті фінансові документи, які підтверджують придбання: милиць металевих вартістю 595 грн. 00 коп.; медичного препарату «Ксарелто» на загальну суму 4957,03 грн. ( т. 1 ас.63 65, 67,69 -70); судно вартістю 65,25 грн. ; шприци на загальну суму 22, 05 грн. ; профілактичні водні процедури на загальну суму 1328,50 грн.; рушники паперові та серветки вологі на загальну суму 877,95 грн.; рентгенплівка на суму 44,00 грн.; памперси загальною вартістю 136,71 грн., а всього на загальну суму 8026 (вісім тисяч двадцять шість) грн. 49 коп.. Що стосується решти квитанцій, на які покликається потерпіла та її представник, та якими

підтверджуються добровільні внески на користь лікарні, то суд відхиляє такі, як підтвердження матеріальної шкоди , оскільки це право потерпілої, а не вимушені витрати повязані з лікуванням наслідків ДТП.

Що стосується цивільного позову потерпілої в частині моральної шкоди на суму 250000 грн. то суд виходить із тих реальних страждань та незручностей які потерпіла пережила, враховуючи моральні страждання щодо неможливості повноцінно спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх вихованні протягом тривалого часу, повязаного з лікуванням. Суд також бере до уваги поведінку обвинуваченого, який визнає, факт того, що завдав потерпілій моральних страждань. Однак, суд не погоджується із позицією потерпілої щодо розміру моральної шкоди, як не погоджується із позицією обвинуваченого в частині розміру визнання такої. Вирішуючи питання моральної шкоди, суд не бере до уваги висновок експерта психолога ОСОБА_19, оскільки такий є власним дослідженням , та не може бути доказом в розумінні ст. ст. 98 -99 та ст. 101 КПК України.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, час перебування потерпілої у лікарні та враховує засади справедливості, добросовісності та розумності (ст. З ЦК України), а тому вважає, що потерпілій злочином завдано моральної шкоди на суму 35000 грн.

Приймаючи дане рішення суд виходить із засад розумності, реальності та судової практики, що знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року із подальшими змінами «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» та Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди», відтак, приходить до висновку, що моральна шкода у заявленому розмірі потерпілою обґрунтована частково, а тому підлягає частковому задоволенню.

Обираючи покарання підсудному , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину , особу обвинуваченого, який раніше не судимий. Суд також приймає до уваги поведінку обвинуваченого після вчинення ним ДТП та вході судового процесу, зокрема його переживання, болісне сприйняття вчиненого, щире каяття та прохання до потерпілої вибачити його. З урахуванням зазначеного, суд знаходить, що ці підстави і обставини, суттєво знижують суспільну небезпечність особи підсудного, оскільки вчинене ним діяння, він усвідомив.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, сприяння органам досудового слідства, при розслідуванні даного кримінального провадження.

Враховуючи наявність кількох помякшуючих обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи обвинуваченого та пропозиції прокурора щодо визначення виду та розміру покарання, суд вважає за можливе призначити покарання у вигляді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Судові витрати за проведення експертиз у даній справі в сумі 2072 ( дві тисячі сімдесят дві ) грн. 70 коп. ( т. 1 ас.145,152), підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Судові витрати у вигляді вартості одного ліжко дня, потрачених КМК ЛШМД на лікування ОСОБА_20 в сумі 1073 ( одна тисяча сімдесят три) грн. 30 коп. ( т.2 ас. 40-41) підлягають стягненню з обвинуваченого на користь КМК ЛШМД, розрахунковий рахунок 35426201020292 в УДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 01996639.

Судові витрати у вигляді вартості оплати послуг адвоката в розмірі 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої .

Речовий доказ по справі - автомобіль НОМЕР_3, який згідно рішення суду та розписки обвинуваченого, переданий йому на зберігання після набрання вироком законної сили, вважати повернутим власнику з

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321 - 324, 327, 332-337 КПК України,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, року 1955, місяця жовтня, дня 11 народження, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 (триста ) неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що становить 5100 ( пять тисяч сто) грн. 00 коп., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Цивільний позов задоволити частково.

Стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_12 матеріальну шкоду завдану злочином в розмірі 8026 (вісім тисяч двадцять шість) грн. 49 коп.

Стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_12 моральну шкоду завдану злочином в розмірі 35000 (тридцять пять тисяч) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю таких.

Стягнути із засудженого на користь держави судові витрати за проведення експертиз у даній справі в сумі 2072 ( дві тисячі сімдесят дві ) грн. 70 коп. ( т. 1 ас.145,152).

Стягнути із засудженого на користь КМК ЛШМД розрахунковий рахунок 35426201020292 в УДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 01996639 вартість одного ліжко дня на лікування ОСОБА_20 в сумі 1073 ( одна тисяча сімдесят три) грн. 30 коп.( т.2 ас. 40-41).

Стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_12 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп., витрачених на оплату адвокатських послуг у даному кримінальному провадженні.

Речовий доказ по справі - автомобіль НОМЕР_3, який згідно розписки ОСОБА_1, переданий йому на зберігання, після набрання вироком законної сили вважати повернутим власнику з правом розпоряджатися на власний розсуд.

Копію вироку учасники процесу можуть отримати в секретаря зразу ж після його проголошення, чи в кримінальній канцелярії після здачі справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення через суд , який ухвалив судове рішення.

Суддя В. Кузь