Вирок № 63834943, 28.12.2016, Сокальський районний суд Львівської області

Справа №454/1374/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" грудня 2016 р. Сокальський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Веремчук О. А.

при секретарі Баран О.Я.

з участю прокурора Данилів О.М. , Хопта О.О., Криштанович С.С.

захисників ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сокалі кримінальне провадження внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12013150010000903 від 16.12.2013 року про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, вірмена , уродженця Вірменія , жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого , має на утриманні двох малолітніх дітей , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого директором ТОВ «Укрполавтодор» , раніше не судимого ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 203 -2 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

обвинувачений ОСОБА_2 органом досудового слідства обвинувачується в тому , що він достовірно знаючи , що в Україні гральний бізнес заборонений , в період з 2012 року по 10 січня 2014 року , з корисливих мотивів, організував протиправну діяльність у сфері грального бізнесу , яку здійснював за допомогою спеціального обладнання , встановленого у приміщенні грального закладу розташованого по вул.. Січових Стрільців, 14, у м.Сокаль Львівської області , що мало місце за наступних обставин.

обвинувачений ОСОБА_2 у період з 2012 року по 10 січня 2014 року всупереч вимогам Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» № 1334-VI від 15.05.2009 року з метою отримання прибутків , здійснював діяльність , пов»язану з проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор широкому колу осіб (гравцям) , які сплативши гроші через систему електронних платежів , мали отримати виграш, так і не отримати його в залежності від випадковості, за допомогою програмних комплексів «MegaSuperomatic» та «Superomatic» , які за своїми ознаками відносяться до програм «Інтернет казіно» (організація азартних ігор через Інтернет), встановлених на жорсткі диски 11 (одинадцяти системних блоків персональних комп»ютерів , розміщених ним у приміщенні , яке розташоване по вул.. Січових Стрільців, 14 у м.Сокаль Львівської області.

Досудовим розслідуванням дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ст. 203-2 ч.1 КК України як зайняття гральним бізнесом .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ст.203-2 ч.1 КК України не визнав та показав, що він не має зараз жодного відношення до даного закладу. Раніше до 2012 року він дійсно мав тут інтернет клуб , однак після цього вони закрилися і він далі не знає , що тут відбувалося. ОСОБА_3 закрили клуб, оскільки була якась перевірка, виявили в нього неліцензійні встановлені програми Windows і по її результатам вони вирішили закрити цей клуб. Наголошує що тоді не було виявлено в нього жодного ігрового бізнесу перевіркою. ОСОБА_4 він дійсно знає, оскільки останній робив в нього ремонт у м.Львові і він в 2013 році розрахувався з ним за ремотні роботи. З 2012 року він не підтримував з ОСОБА_4 жодних відносин. .ОСОБА_5 він особисто теж не знає і він не пропонував йому оформити його як власника інтернет клубу. ОСОБА_6 приходив до них в 2012 році, але офіційно не працював в нього ніколи . Друзі його називають ОСОБА_5. Він свій телефон з карточкою віддав своєму знайомому Артуру з Вірменії, про що він наголошував на слідстві. Тому якщо і ОСОБА_6 висилав якісь есемески на номер мобільного , який він вказує, то ці есемески він відсилав його знайомому Артуру з Вірменії. На даний час цим номером телефону вже ніхто і не користується. В 2012 році він жодного договору з власником приміщення ОСОБА_7 не укладав, не був в цьому закладі в цей період, не знає хто там працював згодом в цей період. Щодо протоколів впізнання його ніби то свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , то він вважає, що вони просто обізналися. Просив суд його виправдати за ст. 203-2 ч.1 КК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене саме ним.

Дослідивши докази по справі, представлені органом досудового слідства , та докази здобуті під час судового слідства , вислухавши покази обвинуваченого, свідків, суд приходить до висновку, що пред»явлене обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 203-2 ч. 1 КК України не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні з наступних підстав :

В судовому засіданні, в якості свідків, за клопотанням сторони обвинувачення, були допитані ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9»янов Д.О., ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона з подружкою гуляла по м.Сокалю і її працівники поліції запросили бути понятою до проведення слідчих дій під час обшуку інтернет клубу. В клубі був адміністратор і ще двоє людей. В приміщенні виявлено було приблизно 10 компютерів , холодильник та компютер адміністратора. Деякі компютери були включені , один хлопець був в інтернеті , а інший хлопець грав гру , в якій випадково випадали одинакові віконця ( наприклад три лимони) і так можна було виграти гроші. Цей хлопець казав, що він платив адміністратору гроші і грав цю гру та мав можливість виграти в ній гроші.. Адміністратор говорив, що надають інтернет послуги , але це не були інтернет послуги. Конфіскували компютери і 2000 гривень в адміністратора. Підписи в протоколі обшуку її.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні надала аналогічні покази до показів свідка ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він деколи підміняв свого сина на роботі в інтернет клубі , коли син його просив про це. Його син працював в інтернет клубі з лютого 2013 року неофіційно на посаді працівника. Йому не відомо кому належав цей інтернет клуб, він лише знав , що власником є особа вірменської національності по імені ОСОБА_14, а прізвища він не знає. В клубі був куток споживача і там висіли відповідні дозволи , але прізвищ він не запамятав. Люди приходили в клуб та платили гроші за користування інтернетом, приблизно 10 гривень за годину. Відвідувачі говорили, що можна було на комп»ютерах грати певні ігри і навіть виграти певні гроші. Однак при ньому, коли він підміняв кілька разів сина, відвідувачі таких ігр не грали. Він також не знає скільки коштували такі ігри та як їх слід було запустити. Облік виручки не вівся , гроші за інтернет залишалися в касі. В суді він дає правдиві покази і просить їх суд звзяти до уваги. Обвинуваченого ОСОБА_2 він не знає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що він не працював в інтернет клубі , а лише підміняв деколи ОСОБА_6 в період з грудня 2013 року по січень 2014 року. Він слідкував , щоб в залі клубу не було жодних ексцесів, заряжав з центрального компютера гроші людини в компютер, щоб вона могла грати ігри . ОСОБА_6 йому нічого не платив, а лише деколи давав кілька гривень на сигарети. В залі було 11 компютерів. Крім ігор інтернет клуб надавав послуги інтернету та робив каву. Скільки було ігор він не знає, однак платили за них приблизно по 20 гривень. Він виплачував людям виграш готівкою, але суми виграшів були невеликі. Обліку він не вів, оскільки це все висвітлювалося на центральному компютері. Він не знав чий це клуб, а обвинуваченого ОСОБА_2 він не знає взагалі.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що він в січні 2014 року приїхав до дівчини в гості. Чекав в центрі міста дівчину і побачив хлопців, які розповіли йому , що в клубі можна пограти в ігри. Він зайшов в цей клуб та замовив гру за гроші, мінімальна ціна була 20 гривень. На моніторі компютера горіли віконця суперматік (15 штук) і особа вибирає гру собі. В залі стояло приблизно 10 компютерів. Він давав гроші адміністратору, яким на той час був батько ОСОБА_6 . Один раз він виграв в клубі 500 гривень. Він так грав кілька днів в цьому закладі, і 10 січня 2014 року він теж був в клубі і бачив як зайшли працівники поліції з обшуком. Працівники поліції почали знімати все в клубі на відеокамеру . З працівниками поліції були двоє дівчат понятих. Він не знає кому належить цей інтернет клуб і хто є його власником, обвинуваченого ОСОБА_2 він не знає.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що її запросили в якості понятої в головне управління внутрішніх справ на вул.. Григоренка на проведення слідчої дії. Це було в січні 2014 року . Це було фото особи , які були роздукавані на аркушу паперу і і людина впізнавала певну особу. Впізнавали людину не української національності приблизно віком 40 років. Слідчий запитував певну людину, хто є власником грального бізнесу на час проведення впізнання. Це було впізнання з трьома людьми і всі впізнавали , особу яка була власником грального бізнесу на фото. Цей гральний бізнес не був у м.Львові , а де точно вже не пригадує. Підписи в протоколах впізнання по фотознімках за участю ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 її. Всі вони казали, що особу яку вони впізнали є власником грального бізнесу. Слідчий оголошував протокол, особи добровільно розповідали слідчому про обставини, які їм відомі. Особи давали чіткі відповіді, тобто так чи ні. Зауважень до протоколу не було. Тобто особи , які впізнавали особу яка була власником грального бізнесу, всі вказували на ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_15»янов Д.О в судовому засіданні надав аналогічні покази до показів свідка ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що він працював в 2011 році в інтернет кафе , а потім це кафе на початку вересня 2012 року закрилося. В березні 2013 року він знову пішов працювати в клуб на посаду робітника, але вже клуб надавав послуги по гральному бізнесу. Він був неофіційно оформлений і цей новий клуб належав вже чоловіку на ім»я ОСОБА_8, і він кілька разів приїзджав до нього за грошима. В залі судового засідання під час розгляду даної справи цього чоловіка на ім.»я ОСОБА_8 немає. Він брав в клуб кошти в клієнтів за ігри, запускав їй компютер та виплачував їм виграші. Особа сама собі на компютері вибирала ігри. Власником приміщення де був клуб є ОСОБА_7 і він оплачував останньому кошти за оренду в сумі 2000 гривень щомісяця. В клубі було 10 компютерів, всі з однаковою програмою і головний компютер в адміністратора. Суму виручки він есемескою відправляв власнику ОСОБА_8 на телефонні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , хоча точно ці номери він зараз і не памятає. Деколи його на роботі підміняли батько чи ОСОБА_11 Обвинувачений ОСОБА_2 це особа в якого він працював ще в 2011 році в інтернет кафе, яке згодом закрилося, оскільки в них були неліцензійні програми на компютерах . А в новому інтернет клубі по документах , які були в клубі , власником був ОСОБА_8 Він дійсно брав участь в слідчій дії впізнання по фото. Зокрема слідчий показав йому кілька фото і спитав кого він знає з цих осіб, а він сказав , що знає ОСОБА_2 як особу з яким працював в інтернет клубі в 2011 році і клуб цей закрився в 2012 році. Зараз власник клубу інший і це не є обвинувачений ОСОБА_2. В протоколі підпис його, однак що писав слідчий в протоколі він не читав. Він обвинуваченому ОСОБА_2Г . есемески не відправляв, а чому слідчий інше написав в протоколі йому не відомо. Також йому не відомо чому слідчий в протоколі записав ім.»я власника кафе як ОСОБА_2, а не ОСОБА_8 йому також не відомо.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що він в 2011 році зустрівся з ОСОБА_2 і останній попросив його відкрити на себе інтерактивний клуб на його документи. Він був на той час приватним підприємцем і на прохання ОСОБА_2 він відкрив кафе , щоб надавати інтернет послуги . Винагороду він отримував в розмірі 1500 гривень щомісяця протягом 1 року. Згодом він притягувався до відповідальності за цей інтерактивний клуб , що працював протягом 2012 років в м.Сокалі за використання неліцензійного програмного забезпечення, а потім клуб закрився. Гроші йому перестали платити і він закрився і поїхав в Росію на заробітки. Його документи на клуб висіли там до 2012 року. Хто після цього починаючи з 2013 року керував новим клубом, що відкрився в м.Сокалі він не знає і грошей ніяких ні від кого він після 2012 року не отримував. Щодо проведення пред»явлення особи до впізнання по фотознімках , то він дійсно впізнав ОСОБА_2 , як особу з якою працював в 2012 році в інтерактивному клубі, однак після закриття клубу в 2012 році їх співпраця припинилася, а хто є новим власником мклубу йому не відомо.

Свідок ОСОБА_7Є в судовому засіданні показав, що він є власником нежитлового приміщення на пл. Січових Стрільців , 14 в м.Сокаль. На початку 2011 року ОСОБА_2 приїхав до нього , щоб взяти в оренду це приміщення під інтернет клуб . Він погодився і протягом певного часу ОСОБА_2 робив в цьому приміщенні ремонт, оскільки там була сирість через відсутність опалення. Він підписав договір оренди приміщення влітку 2011 року приблизно і плата становила 1700 гривень в місяць плюс оплата комунальних послуг. Тоді в кафе стояли 10 компютерів, але азартні ігри він не бачив , щоб грали відвідувачі. Потім в 2012 році цей клуб закрився. Вже в 2013 році коли відкривався інший клуб в цьому приміщенні , то він ОСОБА_2 вже не бачив , оскільки він ніколи в клуб чи до нього не приїзджав. Хто був власником клубу в 2013 -2014 роках йому точно не відомо.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що він зайшов в інтернет клуб пограти компютерну гру. В клубі було приблизно 10 компютерів. В той день в клубі було приблизно 2 відвідувачів. Азартні ігри він не грав, а грав більярд на компютері.Потім в клуб зайшли працівники поліції з обшуком та питали його , що він робив і він відповів що грав більярд на компютері. Працівник клубу був його знайомий і тому він не платив за гру взагалі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він приблизно 5 років тому мав автосервіс. Одного разу до нього приїхав на сервіс клієнт на ім.»я ОСОБА_16 та запропонував йому додатковий заробіток . Він погодився на пропозицію оформити себе як приватного підприємця в компютерному клубі . Він оформився як підприємець і віддав цій особі свої документи ( свідоцтво) для цього. Святослав один до нього приїзджав. Через рік приблизно його викликали через це в міліцію. ОСОБА_3 домовилися , що йому будуть виплачувати по 2000 грн. в місяць. Обвинуваченого ОСОБА_2 він знає, оскільки одного разу під»їзджали з ОСОБА_16 до нього. Грошей йому давСвятослав лише один раз і лише 600 гривень. Він лише один раз був в клубі. Більше він нікуди не їздив та гральним бізнесом не займався взагалі. В нього двічі проводили обшуки. Він говорив ОСОБА_16 , що його кличуть в міліцію , вони зустрічалися в кафе у м.Львів, і останній казав йому , що він має говорити. ОСОБА_16 він також не знає. Підпис в договорі оренди приміщення клубу його , але цей договір привіз йому у м.Львів Святослав і він його лише підписав. Під час впізнання на фото він впізнав на фото особу №2 і це є ОСОБА_2, якого бачив раніше, однак про те, що він займається гральним бізнесом , то це були лише його припущення, оскільки сам слідчий сказав йому , що ОСОБА_2 займається гральним бізнесом. Крім того протокол впізнання він підписав не читаючи, оскільки хотів піти по швидше додому.

В якості доказів вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину, що йому інкримінується, стороною обвинувачення також суду було надано наступні докази :

Відповідно до протоколу обшуку від 10 січня 2014 року вбачається, що слідчим проведено згідно ухвали слідчого судді обшук в нежитловому приміщенні за адресою м.Сокаль пл..Січових Стрільців , 14 працівникам міліції видано гр.. ОСОБА_6 11 системних блоків ПЕОМ, 11 моніторів, суму грошових коштів в сумі 1856 грн., копії документів , щодо діяльності даного підприємства на 21 арк. Дані предмети поміщено в поліетиленові пакети та опечатано в присутності понятих.

Згідно протоколу огляду від 13.03.2014 року вбачається, що предметами огляду являлися 11 аркушів , на яких наявні рукописні записи, які відображають рух коштів та стан віртуальних коштів із зазначенням конкретних дат, крім того неодноразово зазначений номер мобільного телефону НОМЕР_3, яким користувався та користується підозрюваний ОСОБА_2, а також наявні інші записи незрозумілого змісту. (а.с. 68-79)

Відповідно до висновку компютерно-технічної експертизи №3 від 29.01.2014 року з фото таблицею вбачається наступні висновки :1) на копія носіїв на жорстких магнітних дисках наданих на дослідження системних блоків №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 було виявлено програмне забезпечення «Superomatic» . На копії носія на жорстких магнітних дисках системного блоку №9 програмного забезпечення як «Superomatic» так і «Megasuperomatic» не виявлено. 2) В ході дослідження програмного забезпечення «Superomatic», встановлено , що є всі необхідні компоненти та налаштування для його оптимальної роботи. Але для встановлення робочого стану експерту не наданий унікальний код, логін та пароль з допомогою якого здійснюється підключення до віддаленого серверу , що контролює роботу вищевказаного програмного забезпечення. Тому встановити на момент дослідження «чи програмне забезпечення «Superomatic» знаходиться в робочому стані не є можливим. 3)Виявлені в процесі дослідження лог-файли «Superomatic» скопійовано на диск для лазерних зчитувань формату CD-R , що додається до висновку експерта.

Відповідно до протоколу пред»явлення від 16.01.2014 року свідком ОСОБА_8 особи для впізнання за фотознімками з додатком вбачається, що він впізнав на фотознімку під №2 особу, яка схожа йому на особу відому йому як ОСОБА_8 (чи ОСОБА_8 чи Рубік), який спілкувався з ним приблизно в 2010-2012 роках з питань здійснення грального бізнесу , використання його особистих документів та з приводу вищезазначених подій. Згідно додатку до протоколу вбачається, що особа , яку впізнали на знімку №2 є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до протоколу пред»явлення від 17.01.2014 року свідку ОСОБА_4 особи для впізнання за фотознімками з додатком вбачається, що він впізнав на фотознімку під №2 особу, яка схожа йому на особу відому йому як ОСОБА_8 , який використовував його особисті документи з метою дотримання конспірації під час діяльності грального закладу розташованого по вул..Січових Стрільців, 14, м.Сокаль Львівської області , фактично являвся головним у здійсненні грального бізнесу у даному гральному закладі, розраховувався за використання його особистих документів . Згідно додатку до протоколу вбачається, що особа , яку впізнали на знімку №2 є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до протоколу пред»явлення від 20 січня 2014 року свідку ОСОБА_17 особи для впізнання за фотознімками з додатком вбачається, що він впізнав на фотознімку під № 3 на особу відому йому як ОСОБА_2 , який керував та являвся власником грального закладу розташованого по вул.. Січових Стрільців, 14 у м.Сокаль Львівської області , в якому проводилися азартні ігри на гроші. Згідно додатку до протоколу вбачається, що особа , яку впізнали на знімку №3 є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до постанови про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні від 13.03.2014 року вбачається, що слідчим визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженні всі вилучені знаряддя злочину, документи та цінності. Однак зазначено слідчим в постанові, що в зв»язку із подіями , що мали місце в період з 18 по 20 лютого 2014 року , а саме захоплення невстановленими особами адміністративної будівлі ГУВС України у Львівській області , та в період з 20 лютого до 02 березня 2014 року захоплення невстановленими особами території БМОП «Беркут» при ГУМВСУ у Львівській області , було виявлено часткову відсутність матеріалів даного кримінального провадження, зокрема всіх протоколів оглядів, носіїв інформації різного типу (карти пам»яті та флеш накопичувачі), інших документів, комп»ютерної техніки, зокрема системних блоків ПЕОМ, моніторів, інших комплектуючих, грошових коштів, мобільних телефонів та іншого вилученого під час проведення обшуків по даному кримінальному провадженні , та які не підлягають відновленню у зв»язку з відсутністю такої можливості. При встановленні місця знаходження даних речових доказів , які зникли внаслідок вищевказаних надзвичайних подій, їх слід доставити для зберігання у СУ ГУМВСУ у Львівській області

Згідно статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення право на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом, який оцінює докази по своєму внутрішньому переконанню, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності. Ніякі докази наперед встановленої сили для суду не мають. Таке ж положення закріплене і в статті 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який не може грунтуватися на припущеннях та постановляється тільки за умови, якщо в ході судового розгляду винуватість обвинуваченого в скоєнні злочину доведена. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», гральний бізнес - діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

Відповідно до п.3, 4 ст.1 вказаного Закону, організатори азартних ігор - фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку; організація і проведення азартних ігор - діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор.

Тобто гральним бізнесом є діяльність, пов'язана з наявністю в сукупності усіх трьох його ознак, зазначених в п.1 ст.1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», а саме це - організація, проведення та надання можливості доступу до азартних ігор.

Відповідно стаття 203-2 ч.1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зайняття гральним бізнесом.

Зі змісту вищевказаних правових норм випливає те, що метою скоєння злочину, передбаченого ст.203-2 КК України, є отримання прибутку від діяльності та проведення азартних ігор організаторами таких ігор. Тому суб'єктом зайняття гральним бізнесом може бути лише особа, яка організувала та проводить гральний бізнес, тобто лише організатори такого бізнесу, оскільки організація і проведення азартних ігор - це діяльність організаторів азартних ігор, а надання можливості доступу до азартних ігор змістовно поєднано з їх організацією та проведенням, тому не можуть визнаватися суб'єктом даного злочину ті особи, яких організатор набирає за договором для виконання окремих видів робіт чи надання певних послуг, зокрема, оператори, адміністратори, тому вони не можуть нести відповідальність за ст. 203-2 КК України.

Розглядаючи доводи обвинувачення та матеріали кримінального провадження суд констатує наступне, що при розгляді справи не було здобуто доказів те, що ОСОБА_2 орендував приміщення для розміщення грального закладу, також що він придбавав гральні автомати та був їх власником, що він розміщував гральні автомати в орендованому приміщенні, та він наймав робітників для забезпечення функціонування грального закладу, отримував прибуток від цього бізнесу. Як допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_18,ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, так і досліджені матеріали кримінального провадження, не підтверджують зайняття обвинуваченим ОСОБА_2 гральним бізнесом в період зазначений в обвинувальному акті , тобто з 2012 року по 10 січня 2014 року..

Як вбачається з матеріалів провадження, органом досудового розслідування було встановлено, що на приватного підприємця ОСОБА_8 лише по документах формально був зареєстрований договір оренди приміщенні за адресою: м.Сокаль пл..Січових Стрільців, 14 , де здійснювався гральний бізнес з 2012 року по 10 січня 2014 року , тобто за попередньою домовленістю з невстановленою слідством особою на ім»я Св»ятослав, а ОСОБА_8 за це отримував певну грошову винагороду. Допитаний як свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що під час впізнання на фото він впізнав на фото особу №2 і це є ОСОБА_2, якого бачив раніше, однак про те, що він займається гральним бізнесом , то це були лише його припущення, оскільки сам слідчий сказав йому , що ОСОБА_2 займається гральним бізнесом. Крім того протокол впізнання він підписав не читаючи, оскільки хотів піти по швидше додому.

Частина 3 ст. 373 КПК України визначає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні злочину.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема віднесені питання чи мало місце діяння у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить діяння в якому обвинувачується особа склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення. Тільки за наявності негативної відповіді на одну з цих підстав суд виносить виправдувальний вирок.

Дослідженим в судовому засіданні протоколом обшуку нежитлового приміщення по адресі м.Сокаль пл..Січових Стрільців, 14 , від 10.01.2016 року встановлено лише факт знаходження в даному приміщенні гральних автоматів та ведення грального бізнесу.

Згідно протоколу огляду від 13.03.2014 року вбачається, що предметами огляду являлися 11 аркушів вилучені в інтернет клубі під час обшуку , на яких наявні рукописні записи, які відображають рух коштів , а крім того неодноразово зазначений номер мобільного телефону НОМЕР_3, яким користувався підозрюваний ОСОБА_2 Однак в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 показав, що він свій телефон з карточкою віддав давно своєму знайомому Артуру з Вірменії, про що він також наголошував на слідстві. Тому якщо і ОСОБА_6 висилав есемески на цей номер мобільного , який він вказує, то ці есемески він відсилав його знайомому Артуру з Вірменії. На даний час цим номером телефону вже ніхто не користується. Інших доказів належності даного мобільного номеру ОСОБА_2 досудовим слідством не надано і в судовому засіданні не здобуто.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку , що особу власника гральних автоматів , того, хто організував діяльність грального закладу, отримував прибутки фактично слідчими органами під час досудового слідства не було встановлено.

Таким чином суд вважає, що ні показами вищенаведених свідків, ні іншими наданими суду стороною обвинувачення доказами не доведено те, що обвинувачений ОСОБА_2 здійснював діяльність з організації азартних ігор, зокрема, орендував приміщення для цього, придбав гральні автомати та був їх власником, розміщав їх в орендованому приміщенні, наймав робітників для забезпечення функціонування залу гральних автоматів, а також що його дії були спрямовані на отримання прибутку від цього бізнесу при обставинах зазначених в обвинувальному акті. Також органом досудового слідства не було доведено якими саме доказами підтверджується наявність можливої попередньої домовленості між обвинуваченим ОСОБА_2 і свідком ОСОБА_5Ю.( на якого і була оформлена оренда даного компютерного клубу), щодо ведення грального бізнесу .

Крім того, диспозицією ст. 203-2 КК України не передбачено вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, а співучасть ОСОБА_2 саме в організації та проведенні грального бізнесу з метою отримання прибутку стороною обвинувачення не доведено, таких даних судом також в судовому засіданні не встановлено.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положенням ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

Висновок суду щодо виправдання обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.203-2 КК України ґрунтується на досліджених та отриманих в судовому засіданні доказах по даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд. Тобто суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати оцінку з очки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

За таких обставин, суд виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання їх процесуальних обов'язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів , що обвинуваченим ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.203-2 КК України .

За таких обставин, суд вважає необхідним виправдати обвинуваченого ОСОБА_2 у зв»язку з недоведеністю що обвинуваченим ОСОБА_2 вчинене кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.203-2 КК України , а всі можливості для збирання додаткових доказів судом в судовому засіданні вичерпано .

Вирішуючи питання щодо процесуальних витрат по кримінальному провадженню, суд вважає за необхідне на підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати на проведення судової компютерно-технічної експертизи у сумі 1173 грн. 60 коп. віднести за рахунок держави.

Речові докази по справі: 11 аркушів , на яких наявні рукописні записи, які відображають рух коштів та стан віртуальних коштів із зазначенням конкретних дат, що зберігається при матеріалах кримінального провадження -зберігати при матеріалах кримінального провадження. Долю інших речових доказів по даному кримінальному провадженні , які зникли за обставин зазначених вище, суд не може вирішити через фактичну їх втрату.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред»явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 203-2 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України за недоведеністю що обвинуваченим ОСОБА_2 вчинене кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.203-2 КК України .

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов»язання - скасувати.

Речові докази по справі: 11 аркушів , на яких наявні рукописні записи, які відображають рух коштів та стан віртуальних коштів із зазначенням конкретних дат, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню на проведення судової компютерно-технічної експертизи у сумі 1173 грн. 60 коп. віднести за рахунок держави.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення цього тридцятиденного строку апеляційного оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги.

У разі надходження апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:ОСОБА_19