Вирок № 63833842, 19.12.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9309/14-к

Провадження №1-кп/461/113/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2016

Колегія суддів Галицького районного суду м.Львова в складі:

головуючого судді Мисько Х.М.

суддів: Городецької Л.М.

Государського А.В.

при секретарі Коружинець Н.В.

з участю прокурора Гриціва Н.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12012150010000127 від 12.12.2012 року, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Чернігів, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, проживаючого АДРЕСА_1 (ос.),-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), в травні 2009 року, увійшов в створену ОСОБА_4 стійку організовану злочинну групу, як виконавець. Організатором для вчинення даних злочинів до складу організованої групи були залучені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи. Всі учасники організованої групи були об'єднані єдиним планом з розподілом функцій та ролей, мали єдиний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, були обізнані про дії кожного з них та схвалювали їх. З метою конспірації своєї діяльності члени організованої групи використовували спеціально придбані для цієї мети мобільні телефони з SIM- картками, одні з яких використовували для спілкування з особами, майном яких намагались заволодіти, а інші - безпосередньо для спілкування між учасниками групи.

ОСОБА_4, як організатор групи, у відповідності до розподілу функцій, згідно спеціально розробленого та узгодженого плану дій, керував її діяльністю, підшуковував та залучав для вчинення злочинів учасників, розподіляв обов'язки між членами групи, об'єднував та координував зусилля всіх членів групи на вчинення злочинів, визначав транспортні засоби, якими учасники групи повинні були заволодіти і які знаходились під заставами банків та за які не виплачені кредитні заборгованості.

ОСОБА_7, у відповідності до розподілу функцій, згідно спеціально розробленого та узгодженого плану дій, шляхом обману та зловживання довірою, за допомогою мережі «Інтернет» та газет із вмістом рекламних оголошень, підшуковував оголошення про продаж автомобілів, які перебували під заставою у банках, були придбані у кредит і власники яких мали намір їх продати, у зв'язку з неможливістю подальшої сплати кредитної заборгованості. Підшукавши потрібний автомобіль, ОСОБА_5 повідомляв про це ОСОБА_4, який в подальшому, за допомогою ОСОБА_5, шляхом обману та зловживаючи довірою власників автомобілів, вводили їх в оману шляхом оголошення наміру подальшої сплати кредитної заборгованості. В подальшому, отримавши автомобілі, вищевказані особи передавали їх членам організованої групи ОСОБА_6 та ОСОБА_2 для подальшого їх продажу в інших областях України, за що останній отримував грошову винагороду.

ОСОБА_2 та ОСОБА_6, у відповідності до розподілу функцій та ролей, діючи згідно спеціально розробленого і узгодженого плану дій, з метою унеможливлення в подальшому повернення автомобілів потерпілими, здійснювали переміщення переданих їм ОСОБА_4 та ОСОБА_5 автомобілі в інші регіони України, достовірно знаючи, що такі перебували під заставою у банках, і будь-яке їх відчуження заборонено. Переганяючи передані їм автомобілі у визначені ОСОБА_4 регіони України, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 продавали їх без належних на те документів невстановленим судовим слідством громадянам України, а виручені кошти передавали ОСОБА_4, який в свою чергу розподіляв їх між учасниками групи.

Так, ОСОБА_4, в кінці листопада 2009 року, діючи згідно раніше розробленого ним плану, в складі організованої злочинної групи, шляхом обману та зловживання довірою, звернувся до потерпілого ОСОБА_8, повідомивши його про свій намір придбати у нього автомобіль марки «KIA MAGENTIS», коричневого кольору, кузов НОМЕР_4, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 121833 грн., який з 05 вересня 2008 року перебував під заставою ВАТ «Електрон Банк» (ПАТ «Фольксбанк»), в зв'язку з укладенням кредитного договору № KF 52051 про надання грошових коштів в сумі 15000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 05.09.2008 року становило 72750 грн. та завірив останнього про свій намір в подальшому сплачувати залишок кредитної заборгованості у ВАТ «Електрон Банк (ПАТ «Фольксбанк»). ОСОБА_8, сприйнявши наміри ОСОБА_4 як правдиві, передав йому автомобіль марки «KIA MAGENTIS», коричневого кольору, кузов НОМЕР_4, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та посвідчене нотаріусом доручення на право керування вказаним автомобілем від 01.12.2009 року, видане на ОСОБА_2, після чого ОСОБА_4, діючи згідно розробленого ним раніше плану, не маючи на меті погашати кредитну заборгованість перед Банком, передав вказаний автомобіль ОСОБА_2, який відповідно до відведеної йому ролі в складі організованої злочинної групи, перегнав його у Херсонську область, де продав невстановленим слідством особам без належних на це документів, за що отримав грошову винагороду, яку ОСОБА_4 розподілив між учасниками організованої злочинної групи.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково та суду пояснив, що до складу жодної організованої злочинної групи не входив, проте був знайомий з ОСОБА_4 та ОСОБА_6, оскільки займався купівлею-продажем автомобілів і консультувався з останніми з-приводу придбання таких. У грудні 2009 року, він прибув у м.Львів, де зустрівся з ОСОБА_4, оскільки мав намір придбати автомобіль марки ««KIA MAGENTIS», оголошення про продаж якого побачив у мережі «Інтернет». Попередньо домовився з ОСОБА_10 про те, що він буде вести переговори із власником вказаного автомобіля ОСОБА_8 про умови його придбання. Коли зустрівся з ОСОБА_4, останній передав йому довіреність на право керування вказаним автомобілем, що була видана на прізвище ОСОБА_11 і повідомив йому, що автомобіль перебуває під заставою у банку і умовою придбання такого є подальше погашення кредиту за такий. Цього ж дня на вказаному автомобілі він поїхав у м.Херсон, оскільки мав намір в подальшому перепродати автомобіль на території Херсонської області з метою отримання додаткового прибутку. Через електронну почту ОСОБА_8 надіслав йому реквізити Банку, по яких він повинен був здійснювати проплату по кредиту. Проплати по кредиту здійснював протягом 6-ти місяців, а в подальшому перепродав автомобіль особі на ім*я ОСОБА_12 без належних на це документів, достовірно знаючи, що вказаний автомобіль є заставним майном і продавати його він не мав права.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, його вина у вчиненні такого стверджується наступними зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами:

Показами потерпілого ОСОБА_8, даними в судовому засіданні про те, що в 2007 році він придбав автомобіль марки «KIA MAGENTIS», коричневого кольору, кузов НОМЕР_4, 2007 року випуску, який було оформлено на його прізвище. 05 вересня 2008 року під заставу вказаного автомобіля він отримав грошовий кредит в сумі 15000 доларів США. До 2009 року кредит ним сплачувався вчасно, проте, в подальшому, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем, він вирішив вказаний автомобіль продати шляхом виплати всієї суми його вартості або переоформлення кредиту на іншу особу, подавши оголошення про продаж такого. Через деякий час з ним зв'язався громадянин, який представився ОСОБА_2, як в подальшому йому стало відомо це був обвинувачений ОСОБА_2 та запропонував продати йому автомобіль, шляхом переоформлення кредиту на нього, повідомивши при цьому, що він проживає у м.Херсон та не має можливості приїхати до Львова, проте в нього є партнер по бізнесу, який проживає у м.Львові та займається придбанням автомобілів, які знаходяться під заставою у банку. Також вказав, що вказаний партнер зв'яжеться з ним по телефону для огляду автомобіля. В подальшому йому на мобільний телефон зателефонував громадянин, який представився ОСОБА_12, як йому згодом стало відомо це був ОСОБА_4 та повідомив, що телефонує від ОСОБА_2, щоб оглянути автомобіль. При зустрічі, останній оглянув автомобіль та телефоном повідомив ОСОБА_2, що такий знаходиться в задовільному стані і запропонував йому продати автомобіль шляхом переоформлення кредиту на ім'я останнього, запевнивши його при цьому, що ОСОБА_2 буде погашати кредит від свого імені, а він особисто займеться переоформленням документів. В кінці листопада 2009 року, він зустрівся з ОСОБА_4 і вони разом підійшли у Банк, у якому автомобіль знаходився під заставою і працівник банку, оглянувши документи повідомив, що все в порядку і на протязі трьох тижнів буде рішення банку щодо переоформлення кредиту на ОСОБА_2 Після цього, вони разом з ОСОБА_4 поїхали до нотаріуса, де оформили доручення на право керування його автомобілем на ОСОБА_2 та ОСОБА_13 Після підписання доручення, він передав автомобіль ОСОБА_4, отримавши при цьому 1000 доларів США, з яких 300 доларів він заплатив за погашення кредиту. В подальшому, згідно домовленості з ОСОБА_4, всі проплати по кредиту повинні були здійснюватись ним та ОСОБА_2 Після продажу автомобіля проплата по кредиту здійснювалась протягом 6-ти місяців у сумі 12000 грн., а в подальшому припинилась. В зв'язку з наведеним він неодноразово намагався зв'язатись по телефону з ОСОБА_2 і ОСОБА_14, проте вказані особи на дзвінки відповідати перестали і в подальшому він зрозумів, що його автомобілем заволоділи у шахрайський спосіб.

Кредитним договором № KF 52051 від 05 вересня 2008 року та додатками до нього (т.1 а м.к.п. 82-92), згідно якого ОСОБА_8 надано кредит у розмірі 15000 доларів США;

Договором застави автомобіля марки «KIA MAGENTIS», коричневого кольору, кузов НОМЕР_4, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 від 05 вересня 2008 року (т.1 а.м.к.п. 79-81);

Копією довіреності від 01 грудня 2009 року, виданої ОСОБА_8, якою останній уповноважив ОСОБА_2, ОСОБА_13 незалежно один від одного представляти інтереси власника транспортного засобу у органах ДАІ на підставі Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5, виданого відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ 12.10.2007 року, марки КІА, моделі MAGENTIS, кузов НОМЕР_6 року, р.н. НОМЕР_1, займатися його ремонтом, проходженням технічного огляду, сплачувати всі автотранспортні платежі і збори, а також на період дії довіреності експлуатувати даний автомобіль (т. 2 а.м.к.п. 86);

Вироком Галицького районного суду м.Львова від 27 лютого 2012 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 190,ч. 4 ст. 190 КК України та, на підставі ст. 70 КК України, призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавленням волі з застосуванням ст. 75 КК України на 2 (два) роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України; ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі (т. 3 а.м.к.п. 11-22);

Оцінюючи зібрані по кримінальному провадженні докази в їх сукупності суд вважає їх належними, допустими та такими, що повністю доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому дій, тому кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах в складі організованої злочинної групи.

Разом з тим суд критично оцінює покази обвинуваченого ОСОБА_2 з приводу часткового визнання ним своєї вини, оскільки такі не відповідають дійсним обставинам кримінального провадження, що були встановлені та перевірені судом під час судового розгляду, вважаючи такі неправдивими та спрямованими на уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Крім того ОСОБА_2 органом досудового розслідування звинувачується у тому, що діючи у складі організованої злочинної групи, в яку входили ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у відповідності до розподілу функцій та, діючи згідно спеціально розробленого та узгодженого плану дій, шляхом обману та зловживання довірою потерпілого ОСОБА_15 заволодів його автомобілем марки «SUBARU IMPREZA", чорного кольору, кузов № НОМЕР_2, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, вартістю 168800 грн.

Зокрема орган досудового розслідування сформулювавши і пред'явивши ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України по вказаному епізоду покликається на те, що 28.11.2009 року ОСОБА_4, діючи згідно розробленого плану, в складі організованої злочинної групи, шляхом обману та зловживання довірою, звернувся до потерпілого ОСОБА_15 з наміром придбати його автомобіль марки SUBARU IMPREZA", чорного кольору, кузов № НОМЕР_2, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, запевнивши останнього в тому, що в подальшому буде сплачувати залишок кредитної заборгованості у Галицькому відділенні ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк». Вказаний кредитний договір № 601/23-202 від 12 березня 2007 року на суму 126500 грн. був укладений ОСОБА_15 з Галицьким відділенням ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк» на придбання автомобіля та під заставу такого. ОСОБА_15, сприйнявши наміри ОСОБА_4 як правдиві, передав вказаний автомобіль останньому, оформивши при цьому нотаріальне доручення № 2765 від 16.12.2009 року на право розпоряджатись таким на ім*я ОСОБА_6 Після цього, ОСОБА_4, діючи згідно раніше розробленого ним плану, не маючи на меті погашати кредитної заборгованості перед Банком, передав вказаний автомобіль ОСОБА_6, який відповідно до відведеної йому ролі в складі організованої злочинної групи, перегнав його у Херсонську область, де разом з ОСОБА_2 продали його невстановленим слідством особам без належних на те документів, за що отримали грошову винагороду, яку ОСОБА_4 розподілив між учасниками організованої злочинної групи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Законодавець визначає, що вирок суду вирішує питання достовірності обвинувачення, висунутого щодо конкретної особи по суті. Вирішення цього питання пов'язане із з'ясуванням великого кола питань, які є невід'ємною складовою частиною складу кримінального правопорушення. Лише в результаті судового розгляду і лише за вироком суду особа може бути визнана винною у вчиненні злочину. Вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості та достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємопов'язаною для прийняття законного, обґрунтованого, вмотивованого судового рішення.

З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, оцінивши докази, з точки зору їх належності, допустимості і достовірності в межах пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України по епізоду заволодіння шахрайським способом майном потерпілого ОСОБА_15, а саме автомобілем марки SUBARU IMPREZA", чорного кольору, кузов № НОМЕР_2, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, суд приходить до такого.

Частина ч. 4 ст. 95 КПК України забороняє суду обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них та обґрунтовує свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України.

З аналізу матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України по вказаному епізоду ґрунтується на показах потерпілого ОСОБА_15, даними під час досудового слідства, який будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України в судове засідання не прибув, подавши відповідну заяву про слухання справи у його відсутності та вироці Галицького районного суду м.Львова від 27 лютого 2012 року.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 повністю заперечив свою причетність до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України по епізоду з потерпілим ОСОБА_15 та показав, що дійсно мав намір придбати автомобіль марки «SUBARU IMPREZA", чорного кольору через свого знайомого ОСОБА_4, проте, оскільки власник автомобіля підняв ціну на придбання такого, то від своїх намірів відмовився і в подальшому жодних переговорів будь з ким з приводу придбання вказаного автомобіля не вів.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим законом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню;

Впродовж судового розгляду, судом було повно і всебічно досліджено всі надані докази у кримінальному провадженні, зокрема щодо висунутого ОСОБА_2 обвинувачення по епізоду з потерпілим ОСОБА_15 за ч. 4 ст. 190 КК України, проте вказаний епізод не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні та за своїм характером є припущенням, всупереч вимогам Конституції України.

Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, таким чином, обов'язок доказування, у тому числі події кримінального правопорушення та вини особи покладається на сторону обвинувачення.

Згідно вироку Галицького районного суду м.Львова від 27 лютого 2012 року по епізоду з потерпілим ОСОБА_15, який набрав законної сили встановлено, що майном останнього заволоділи учасники організованої злочинної групи ОСОБА_4 та ОСОБА_12, посилання сторони обвинувачення на те, що до вказаного епізоду причетний ОСОБА_2 судом оцінюється критично, оскільки в розумінні положень ст.84 КПК України, суд позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, на які покликався прокурор у судовому засіданні. Інших належних та допустимих доказів, які б ствердно свідчили про причетність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину по епізоду з потерпілим ОСОБА_15 органом досудового розслідування не здобуто.

Суд визнає та приймає до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_2, з приводу заперечення своєї вини по вказаному епізоду і, оскільки частиною 3 статті 373 КПК України визначено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового слідства винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, відтак вважає що за даним епізодом ОСОБА_2 слід виправдати.

У вказаному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2, в якому останній просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в його користь заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 121833 грн.

Вивчивши вказаний цивільний позов, суд приходить до висновку, що такий підлягає залишенню без розгляду, оскільки потерпілим ОСОБА_8 жодних доказів в обґрунтування заявлених вимог не подано, крім того, як встановлено в судовому засіданні такий частково вирішений вироком Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2012 року. Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити цивільному позивачу, що він вправі звернутися з аналогічними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства, у випадку набрання вказаним вироком законної сили.

Крім того, у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_16 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2, в якому остання просить стягнути з ОСОБА_2 126000 грн. матеріальної та 5000 моральної шкоди.

Вивчивши вказаний цивільний позов, суд приходить до висновку, що у задоволенні такого слід відмовити, оскільки, як встановлено в судовому засіданні позивач не є потерпілою у даному кримінальному провадженні, а відтак позбавлена права на його пред'явлення.

Обираючи покарання ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його характер та наслідки та особу обвинуваченого, який, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно (т. 2 а.м.с.п.93), має на утриманні батьків-пенсіонерів (т.2 а.м.с.п.91-92), займається благодійною діяльністю, за що нагороджений подякою Адміністрації КЗ «Цюрупинський дитячий будинок Херсонської обласної ради» (т.2. а.м.с.п.94).

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що останньому слід призначити покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано вчинене ним кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України, оскільки його виправлення на думку суду можливе без ізоляції від суспільства із встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Питання речових доказів у вказаному кримінальному провадженні слід вирішити у встановленому Законом порядку.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 судом не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Цивільний позов ОСОБА_8 - залишити без розгляду.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_16 - відмовити.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- автомобіль Subaru Impreza, р.н.з. НОМЕР_3 залишити ОСОБА_15;

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Мисько Х.М.

Судді: Городецька Л.М.

Государський А.В.