Ухвала суду № 63831602, 28.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/1248/16-ц Номер провадження 22-ц/775/2149/2016

Єдиний унікальний номер 236/1248/16-ц Головуючий у 1 інстанції Мірошниченко О.В.

Номер провадження 22-ц/775/2149/2016 Доповідач Дундар І.О.

Категорія 59

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2016 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.

суддів Корчистої О.І., Тимченко О.О.

за участю секретаря Чуряєва В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову заступника начальника Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження

за апеляційною скаргою Лиманського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області

на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 03 листопада 2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 03 листопада 2016 року скаргу ОСОБА_1 на постанову заступника начальника Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 17 жовтня 2016 року задоволено повністю: визнано дії заступника начальника Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 неправомірними, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 52137135 винесену 17 жовтня 2016 та зобовязано відновити виконавче провадження.

В апеляційній скарзі Лиманський міський відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги, оскільки ухвала винесена з порушенням норм чинного законодавства: суд першої інстанції не вказав, які саме дії не вжиті державним виконавцем для виконання судового рішення, що саме державний виконавець повинен здійснити, суд не взяв до уваги той факт, що рішення не містить примусу, тобто тих дій, які державний виконавець має здійснити відповідно до закону, судом не встановлено, що боржник - ОСОБА_3 не виконує або перешкоджає виконанню рішення суду.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 заперечував проти задоволення скарги.

Представник Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та заінтересована особа ОСОБА_4 до суду не зявились, надали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 05 вересня 2016 року, постановою від 06 вересня 2016 року головним державним виконавцем ВДВС Краснолиманського міського управління юстиції ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 236/1248/16-ц, виданого Краснолиманським міським судом Донецької області 05 вересня 2016 року, 16 вересня 2016 ОСОБА_6 розяснені права і обовязки у виконавчому провадженні, 17 вересня 2016 складені два Акти державного виконавця, за якими при проведенні виконавчої дії матір ОСОБА_3 безперешкодно надала ОСОБА_7 для спілкування з батьком за згодою дитини; за станом здоровя ОСОБА_8, спілкування не відбулося, з чим батько не має зауважень і заперечень, 01 жовтня 2016 року державним виконавцем здійснено виїзд за місцем проживання боржника ОСОБА_3 з метою перевірки виконання рішення суду, в ході якого встановлено, що остання без будь-яких перешкод надала дитину ОСОБА_7 для спілкування з батьком, дитина ОСОБА_8 відмовився перебувати з батьком , у звязку з чим він залишився з матірю, постановою заступника начальника Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 17 жовтня 2016 зазначене виконавче провадження закінчено у звязку із фактичним повним виконанням рішення суду.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята передчасно, оскільки рішення суду щодо встановлення днів та часу спілкування ОСОБА_1 з дітьми не містить будь-яких обмежень щодо строку виконання, так як дані правовідносини носять немайновий характер із встановленою циклічністю реалізації немайнового права щодо участі у вихованні дітей, дії заступника Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 є неправомірними.

Але з такими висновками суду в повному обсязі погодитися неможливо.

Звертаючись до суду з даною скаргою ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії заступника начальника Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 по винесенню 17 жовтня 2016 року постанови про закінчення виконавчого провадження, скасувати дану постанову та зобовязати посадових осіб відновити виконавче провадження для подальшого проведення виконавчих дій (арк..спр.101).

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що постановою заступника начальника Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 17 жовтня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №236/1248/16-ц, виданого 5 вересня 2016 року Краснолиманським міським судом Донецької області закінчено в звязку з фактичним повним виконання рішення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (арк..спр.108).

На підставі п. 9 ч. 1 ст.39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

В той же час з тексту рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 червня 2016 року, виконання якого є предметом даного судового розгляду, вбачається, що ним вирішений спір немайнового характеру, яким зобовязано особу вчинювати певні дії відносно дітей.

А згідно ч. 1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Отже протягом всього цього часу до повноліття дітей рішення суду підлягає виконанню, тому у державного виконавця були відсутні законні підстави вважати, що рішення суду фактично виконано в повному обсязі.

На підставі п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК. Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про неправомірність дій заступника начальника Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про повне виконання державним виконавцем вимог ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» не ґрунтуються на законі.

Положеннями ч. 1 ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

А рішення суду, виконання якого є предметом судового розгляду, передбачає продовжувані зобовязання, які повинні виконуватися протягом тривалого часу, тому фіксування державним виконавцем двох разів добровільного виконання боржником рішення суду не може свідчити про його повне виконання.

З тих же підстав є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про не зазначення судом першої інстанції невжитих державним виконавцем дій.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішення суду не містить примусу, як підстави для закінчення виконавчого провадження, спростовуються самим фактом відкриття виконавчого провадження.

На підставі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, відкривши 6 вересня 2016 року виконавче провадження (арк..спр.137-138), державний виконавець погодився з наявністю підстав для примусового виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про не встановлення судом невиконання рішення суду не можуть бути підставою для обґрунтованості закінчення виконавчого провадження, оскільки підставою цього було повне фактичне виконання рішення, а не добровільне його виконання.

Але поряд з цим не можна погодитись з висновками суду про зобовязання посадової особи Лиманського ВДВС відновити виконавче провадження за таких підстав.

Виходячи зі змісту п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

На підставі ч.1 ст. 41 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Отже, відновлення виконавчого провадження це дії державного виконавця, які є наслідком визнання судом незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, які не залежать від вимог стягувача.

На підставі п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Таким чином ухвалу суду належить частково скасувати.

Керуючись ст. 307, 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лиманського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області задовольнити частково.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 03 листопада 2016 року скасувати в частині зобовязання відновити виконавче провадження.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині зобовязання посадових осіб Лиманського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області відновити виконавче провадження відмовити.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: