Рішення № 63829542, 07.12.2016, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/1128/2016

ЄУН 229/2530/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 грудня 2016 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Пантелєєвої Є.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про припинення права власності на земельну ділянку, скасування державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, про припинення права власності на земельну ділянку, скасування державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що їй на підставі договору довічного утримання від 02 вересня 2006 року, укладеного між нею та ОСОБА_6, належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_1. Договір зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06 жовтня 2011 року. В червні 2016 року ОСОБА_2 вирішила приватизувати земельну ділянку, на якій розташований будинок, але з'ясувалося, що земельні ділянка приватизована попереднім власником будинку ОСОБА_3 При укладанні договору довічного утримання про цей факт їй ніхто не повідомив. ОСОБА_2 вже більше п'яти років користується цією земельною ділянкою, та сплачує за неї земельний податок. ОСОБА_3 більше десяти років не використовує спірну земельну ділянку за її цільовим призначенням та не сплачує земельного податку. Позивач вважає, що відповідно до ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України є підстави для припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку, скасування державного акту на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3, про що просить суд. Також просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0443 га.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений шляхом розміщення оголошення у пресі.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд, отримавши згоду представника позивача, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до договору довічного утримання (догляду) від 02 вересня 2006 року ОСОБА_6 передала ОСОБА_2 у власність 1/2 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_2 який розташований на землі, належній Дружківській міській раді (а.с.9).

Відповідно до статті 748 ЦК України у редакції на час укладення договору, набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 статті 334 ЦК України у редакції на час укладення договору, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції на час укладення договору, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Суд встановив, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_2 здійснена 06 жовтня 2011 року (а.с.14).

Тобто, право власності позивача ОСОБА_2 на це нерухоме майно виникло 06 жовтня 2011 року.

Відділ Держгеокадастру у м. Дружківці Донецької області листом від 22 липня 2016 року № 28-0.2-445/2-16 повідомив ОСОБА_2 про те, що право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 (а.с.3).

Відповідно до копії державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 22 липня 1999 року №3438 АВВ №290133 належить земельна ділянка площею 0,0443 га на території АДРЕСА_2 для обслуговування будинку та господарських будівель (а.с.95).

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України в редакції на дату реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - 06 жовтня 2011 року:

« 1. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

…

3. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу)».

З договору довічного утримання суд встановив, що 1/2 частина жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_2 належала попередньому власнику ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 22 жовтня 2002 року, зареєстрованого у Дружківському БТІ 27 жовтня 2002 року (а.с.9).

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України в редакції на дату реєстрації права власності ОСОБА_6 на нерухоме майно - 27 жовтня 2002 року:

« 1. При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди».

Виходячи з аналізу законодавства та обставин справи, суд встановив, що земельна ділянка АДРЕСА_2 належала попередньому власнику ОСОБА_6, а тому є підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на цю земельну ділянку.

Щодо позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку АДРЕСА_2 та скасування державного акту на право приватної власності на землю на його ім'я, то суд вважає, що ці позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 Земельного кодексу України. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Зазначений перелік є вичерпним.

У частині 1 статті 120 Земельного кодексу України вказано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Тобто, стаття 120 Земельного кодексу України прямо вказує на те, що право власності попереднього власника земельної ділянки автоматично припиняється у разі переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи. Тому додатково визнавати таке право припиненим немає потреби.

Щодо скасування державного акту на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 131 Земельного кодексу України у редакції на час набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 - 22 липня 1999 року, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України станом на 22 липня 1999 року:

«1. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

2. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину».

Земельна ділянка АДРЕСА_2 перебувала у спільному користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.95).

Відповідно до ч. 7 ст. ст. 126 Земельного кодексу України станом на 22 липня 1999 року:

« 7. Відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку».

Тобто, право власності ОСОБА_3 на частину земельної ділянки АДРЕСА_2 підтверджено державним актом, виданим на підставі цивільно-правової угоди - договору купівлі - продажу, у зв'язку з її виділенням в окрему земельну ділянку.

Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу з урахуванням вимог цього кодексу.

Вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності або недійсності цивільно-правової угоди, на підставі якої виданий оспорюваний державний акт.

Оскільки позивач ОСОБА_2 не оспорює цивільно-правову угоду, на підставі якої виданий державний акт на ім'я ОСОБА_3, то підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 10, 11, 88, 212-215, 218, 224-227 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про припинення права власності на земельну ділянку, скасування державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,0443 га.

В задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складений 13 грудня 2016 року.

Суддя: С. О. Рагозіна