Рішення № 63821806, 14.12.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/2866/16-ц

Номер провадження 2/489/1783/16

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

14 грудня 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі НедавнійА. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (далі-позивач) до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про усунення перешкод у користуванні власністю,

встановив

У червні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що отримав у власність квартиру, а колишні власники вказаного житла почали чинити позивачу перешкоди для доступу до нерухомого майна. Вказує, що відповідач своїми протиправними діями порушує право позивача на вільне користування приватною власністю.

Позивач просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належною позивачу квартирою, шляхом зобов'язання відповідача звільнити квартиру добровільно або при примусовому виконанні судового рішення відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Представник позивача в судову засіданні не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду вирішено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.11.2015 ПАТ КБ "Приватбанк" від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 продав позивачу предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір укладено відповідно до заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.07.2013 у справі № 2/489/1889/13 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку. Вказаним рішенням позов задоволено частково, а саме відмовлено у задоволенні вимог про виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Право власності позивача на вказану квартиру зареєстровано відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.11.2015.

06.01.2016 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про усунення перешкод у користуванні вище зазначеною квартирою.

Вказану вимогу відповідач отримав 09.01.2016, про що свідчить його підпис на звороті рекомендованого повідомлення.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Належним способом захисту порушеного права власності на житло у випадку зайняття його фізичною особою є виселення, а не зобов'язання фізичної особи звільнити приміщення.

У вищевказаному судовому рішенні у виселенні мешканців квартири було відмовлено виходячи з такого.

"Згідно з ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Статтею 40 Закону України Про іпотеку встановлено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймача та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення на передані в іпотеку житловий будинок або житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок або житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Положеннями пункту 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин передбачено, що згідно з ч. 4 ст. 9 , ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39, 40 Закону України Про іпотеку виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Враховуючі, що вимога про виселення, передбачена ЗУ Про іпотеку, відповідачам не направлялась, відомостей щодо її направлення та отримання відповідачами, Банком не представлено, позов в частині виселення відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірній квартирі, задоволенню не підлягає."

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Верховним судом України у постанові від 24.06.2015 у справі № 6-447цс15 висловлено таку правову позицію: "За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР)."

З рішення суду від 15.07.2013 вбачається, що квартира, яка була предметом іпотеки і на яку звернуто стягнення не була придбана за рахунок кредиту, тому суд вважає, що відповідача може бути виселено або зобов'язано звільнити квартиру тільки за умови надання їй іншого постійного житла.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 57, 158, 213-215, 226 ЦПК України, суд

вирішив

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов'язання відповідача звільнити квартиру добровільно або при примусовому виконанні судового рішення відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв