Постанова № 63813210, 26.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7851/16-п Головуючий у І інстанції Мельник О. О.Провадження № 33/780/786/16 Доповідач у 2 інстанції ГоворухаКатегорія 147 26.12.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2016 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Говоруха В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2016 року,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Цією ж постановою вирішено питання про судовий збір.

Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_2, 11 вересня 2016року, о 5 годині 55 хвилин, в м. Бориспіль Київської області, по вул. Глибоцькій, 176 допустив керування транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, що був встановлений, за згодою водія, із застосуванням приладу «Драгер» у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, чим порушив п.2.9(а) Правил дорожнього руху України, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП України.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що після доопрацювання ні адвоката, ні ОСОБА_2 не було ознайомлено з матеріалами справи, чим було порушено право останнього на захист. Вважає, що протокол не відповідає ні нормам КУпАП, ні інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху. Зазначений протокол не може вважатися належним та допустимим доказом і з огляду на те, що до нього вносилися додаткові записи та закреслення усунути в даний час вказані недоліки не можливо. Так, в протоколі наданому ОСОБА_2 відсутні прізвища свідків та їх адреси. В матеріалах відсутні відомості про належне навчання щодо використання «Драгер» працівниками поліції, а також сертифікації вказаного приладу. Чек з «Драгеру» підписаний одним працівником, а акт огляду іншим. На рапорті, яким зафіксовано подію правопорушення відсутня резолюція начальника. Вважає, що з матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 складав протокол про адміністративне правопорушення серія АП2 №360974 за ч.1 ст. 130 КУпАП, за порушення вимог п.2.9-а ПДР по відношенню до гр. ОСОБА_2, а тому незрозуміло яким чином, поступили матеріали, що стосуються показів приладу «Драгер» від інспектора УПП роти №4 м. Бориспіль молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_4. Навіть в корінці до протоколу приладу «Драгер» вказана адреса місця вчинення правопорушення м. Бориспіль вул. Глибоцька 178, а у протоколі, який складав ОСОБА_3 вказана адреса вчинення правопорушення вул. Глибоцька 176 м. Бориспіль, тобто, в матеріалах відсутні дані дійсного місця вчинення правопорушення, що також, викликає сумніви щодо можливості повного та всебічного розгляду вказаних матеріалів. Відсутні будь-які дані, які б вказували на маршрут патрулювання поліцейських, як того вимагає шляховий лист. Про упередженість судді у прийнятому рішенні свідчить і той факт, що в матеріалах справи мається відеодиск, який в судовому засіданні зовсім не досліджувався і не розглядався як доказ у справі. Тим більше, що в ньому маються докази того, що ніяких прав передбачених законодавством України ОСОБА_2 при затримані та складанні протоколу не роз'яснялось та той факт, що ОСОБА_2 повідомляв працівників поліції про вживання ліків і те, що свідки підписували пусті бланки документів на вимогу працівників поліції, чим було позбавлено ОСОБА_2 його право на захист. Вказує, що на ОСОБА_2 працівники поліції вчиняли психологічний тиск, а потім дали можливість поїхати далі.

Заслухавши пояснення правопорушника та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення суд приходить до наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, який складений відповідно до вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України, який особисто підписаний ОСОБА_2 і ним же записано, що « з адміністративним правопорушенням згоден, провину визнаю надалі зобовязуюсь не порушувати більше», письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 11 вересня 2016 року щодо обставин події, які кореспондуються з даними протоколу в частині обставин, часу та місця скоєння правопорушення, рапортом сержанта поліції ОСОБА_7 щодо вчинення ОСОБА_8 правопорушення та оформлення відповідного протоколу, розписки ОСОБА_2 згідно якої він зобовязується не керувати автомобілем з 7 до 21 години 11 вересня 2016 року.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильною.

Всупереч доводам захисника та правопорушника, який вказують про необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про винність ОСОБА_2 оскільки, відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.

Посилання захисника правопорушника на те, що суд не в повній мірі перевірив його доводи та доводи правопорушника, в тому числі і щодо порушення права на захист, суперечать матеріалам адміністративного провадження. Як видно із матеріалів справи суд досить скрупульозно підійшов до розгляду в судовому засіданні даного протоколу про адміністративне правопорушення. Справа направлялась на до оформлення і після повернення суд з належною повнотою перевірив всі наведені стороною захисту доводи, дав їм належну оцінку у судовому рішенні. Проаналізувавши наявні в протоколі недоліки та розбіжності суддя прийшов до висновку що вони є несуттєвими, не стосуються обовязкових атрибутів чи суті правопорушення, не впливають на встановлення та доведеність вини правопорушника, обумовлені певною недбалістю поліцейських при складанні протоколу. З врахуванням всіх наявних доказів, в тому числі і пояснень самого правопорушника, із яких вбачається, що його автомобіль був зупинений працівниками поліції, йому було запропоновано пройти тестування із застосуванням приладу « Драгер», з чим він погодився, тестування з застосуванням технічних засобів проводилось в присутності двох свідків суд обґрунтовано визнав протокол про адміністративне правопорушення допустимим доказом з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

При розгляді справи суд правильно застосував вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП, відповідно до загальних засад накладення стягнень за адміністративні правопорушення визначених ст.ст. 33-36 КУпАП, при накладенні стягнення на ОСОБА_2 суд в повній мірі врахував дані про його особу, характер вчиненого правопорушення та його наслідки.

Таким чином, на думку апеляційного суду, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - залишити без задоволення..

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.І. Говоруха