Ухвала суду № 63813168, 21.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8081/13-к Головуючий у І інстанції Лисенко В. В.Провадження № 11/780/35/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22 21.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 грудня 2016 року м. Києв

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Авраменка М. Г.

суддів: Габрієля В.О., Свінціцької О.П.

за участю:

прокурора Сагей Л.І.

засудженого ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляціями представника потерпілої, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не маючого судимості в силу ст. 89 КК України, -

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року), ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року), ч. 4 ст. 190 КК України (із змінами внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (із змінами внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008 р.) та визначено йому покарання:

за ч. 2 ст. 358 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

Відповідно до ст. 49 КК України звільнено від призначеного покарання за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі у звязку із закінченням строків давності.

за ч. 4 ст. 190 КК України - у виді 5 (пяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 (пяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено від відбування призначеного основоного покарання у виді позбавлення волі.

Цивільнй позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 312220 гривень і моральну шкоду в сумі 20 тис. гривень.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2016 року ОСОБА_2, дата, час і місце вчинення злочину в ході досудового слідства і судом не встановлено, діючи за попередньою змовою групою осіб, шляхом шахрайства підробив та використав завідомо підроблені документи - паспорт серії СО №910271, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, видані на імя ОСОБА_6 та державний акт про право власності на земельну ділянку, що знаходилась за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка, вул. О.Білаша 7, Києво-Святошинський район, Київської області, та заволодів нею. В подальшому, документи про право власності на зазначену земельну ділянку, ОСОБА_2 передав ОСОБА_7 в рахунок власного боргу перед останнім. 18 серпня 2009 року ОСОБА_7, використовуючи отримані документи, підроблені ОСОБА_2, продав вказану земельну ділянку ОСОБА_5 за 40. 000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України з розрахунку 7,8055 грн. за 1 долар США становить 312 220 гривень.

Своїми шахрайськими діями ОСОБА_2 спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 на суму 312 220 грн. та матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 на суму 300 373 гривні, що більше ніж в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і становить особливо великий розмір

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 дата, час та місце вчинення злочину в ході досудового слідства і судом не встановлено, повторно, за попередньою домовленістю з групою осіб, підробив паспорт громадянина України серія СН номер 491091, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_8 та державний акт про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Черкаська, 13, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область. В подальшому, 03 вересня 2009 року, ОСОБА_2, діючи через посередників - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, котрим він заздалегідь повідомив неправдиві відомості, використовуючи здобуде ОСОБА_2 незаконним чином право розпоряджатися вказаною земельною ділянкою ОСОБА_8В, з метою подальшого продажу земельної ділянки за кошти в сумі 50 000 доларів США, уклали з ОСОБА_11 попередню домовленість про купівлю ділянки та отримали завдаток в сумі 3 000 доларів США. Продаж земельної ділянки не відбувся в силу обставин, які не залежали від волі обвинуваченого, так як останній був затриманий працівниками поліції при отриманні завдатку в сумі 3 000 доларів США .

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив замах на заволодіння шахрайським шляхом майна, на суму 359240 гривень в особливо великих розмірах.

Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор, захисник засудженого та представник потерпілої подали апеляції.

Прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеність його вини, вважає вирок суду незаконним у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок мякості. Просить ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд в порушення вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання не врахував те, що вчинені ОСОБА_2 злочини відносяться до категорії тяжких, у вчиненому не розкаявся, потерпілим шкоду не відшкодовував, також, судом не були враховані будь-які обставини, що помякшують покарання.

Представник потерпілої в апеляції просить вирок скасувати внаслідок мякості та ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_2 до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 у повному розмірі на загальну суму 793928 грн 99 коп.

Представник вважає, що суд незаконно застосував до ОСОБА_2 закон про амністію, так як обвинувачений не відноситься до категорії осіб, які підпадали під його дію. ОСОБА_12, суд не дотримався вимог закону та призначаючи покарання обвинуваченому не врахував те, що останній вже притягувався до кримінальної відповідальності, у вчиненому не розкаявся, намагався уникнути покарання, шкоду потерпілим не відшкодував.

Крім того, представник зазначає, що потерпілою ОСОБА_5 було заявлено цивільний позов, який судом задоволений частково без жодного обґрунтування, а цивільний позов, предявлений в кримінальному провадженні, розглядається за правилами цивільного судочинства.

Адвокат засудженого ОСОБА_2 в апеляції просить вирок суду скасувати, справу закрити у звязку з відсутністю в діях засудженого складу злочинів та скасувати запобіжний захід підписку про невиїзд.

На думку захисника, постанова слідчого та вирок суду є неконкретними і незаконними, так як диспозиція статті 190 КК України звучить по іншому, а не так як сформульоване обвинувачення ОСОБА_2 Крім того, судом відхилені неодноразові клопотання про допит потерпілої ОСОБА_6 та нотаріусів.

Адвокат зазначає, що будь-яких обєктивних, прямих і непрямих доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів як на досудовому слідстві, так і в суді встановлено не було, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджуються доказами , дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, потерпілої та її представника, які підтримали вимоги і доводи своїх апеляцій та просили їх задовольнити та заперечували вимоги апеляцій захисника засудженого;

пояснення захисників на підтримку апеляції сторони захисту;

пояснення засудженого, який заперечував доводи апеляції прокурора і представника потерпілої та пояснив, що в суді першої інстанції він звернувся до суду із заявою про застосування до нього положень Закону України «Про амністію», а тому просить вирок суду першої інстанції залишити без змін;

перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення. виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні шахрайств, підробки документів та використання завідомо підроблених документів, тобто, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України (1960 р.)

Суд правильно оцінив докази і навів у вироку мотиви, за яких взяв за основу ті показання свідка ОСОБА_10, ОСОБА_7 і ОСОБА_13, які вони давали в ході досудового слідства, а також свідка ОСОБА_14, та відкинув його покази, надані ним в судовому засіданні.

Доводи апеляції захисника про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів були предметом дослідження суду першої інстанції і спростовані наведеними у вироку доказами, серед яких:

- показання засудженого ОСОБА_2 в частині, де він стверджував, що з ОСОБА_7 товаришував 15 років. Восени 2008 року ОСОБА_7 попросив його, щоб він допоміг взяти кредит у банку, він дав йому номер телефона знайомого, який працює у банку. 2008 року влітку він 20 тис. доларів попросив у ОСОБА_7 в борг на три місяці. ОСОБА_7 постійно у нього питав, коли він віддасть йому кошти, а він говорив, що поки не має. Коли він повернувся з відрядження, ОСОБА_7 знову почав його питати, коли він віддасть йому гроші, але він сказав, що пізніше. ОСОБА_15 винен був йому 26 тис. доларів, 2009 року він сказав ОСОБА_15, щоб він йому віддав гроші, на що останній сказав, що у нього є дві земельні ділянки. В липні місяці він ОСОБА_7 сказав, що йому винен ОСОБА_15 гроші, а ОСОБА_7 сказав, що хоче з ним зустрітися. Вони зустрілися і почали розмовляти. Через деякий час ОСОБА_15 дав йому дві копії актів, а він їх дав ОСОБА_7. Через декілька днів йому зателефонував ОСОБА_7 і сказав, що брокер займається продажем земельної ділянки Гезун. Він бачив акти на Гезун та ОСОБА_8. ОСОБА_7 дав йому 20 тис. доларів в борг. 20 серпня йому зателефонував ОСОБА_10 і сказав, що ОСОБА_16 займається продажем земельної ділянки ОСОБА_8 і запитав, чи може він зробити оцінку на земельну ділянку. Він зателефонував ОСОБА_7 і він сказав, що зробить. Через тиждень йому ОСОБА_7 зателефонував і сказав, що все готово. Він привіз документи ОСОБА_10. ОСОБА_15 передав ОСОБА_7 два акта на ОСОБА_8 та ОСОБА_6.

- показання потерпілої ОСОБА_8, відповідно до яких у неї в приватній власності перебувала земельна ділянка для індивідуального будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: вул. Черкаська, 13, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області. Наміру продати земельну ділянку у неї не було, ні з ким ніяких домовленостей стосовно продажу ділянки вона не укладала, довіреності на право розпоряджатись земельною ділянкою нікому не надавала і громадянку ОСОБА_9 вона не знає. Оригінали державного акту серії ЯЖ 416 177 на право власності на земельну ділянку, свій паспорт, ідентифікаційний код та копії вказаних документів, вона нікому не надавала. Заяву про те, що вона не перебуває в зареєстрованому шлюбі, вона також не підписувала та в нотаріусі не посвідчувала. ОСОБА_2 не знає

- показання потерпілої ОСОБА_5, відповідно до яких вона проживає зі своєю родиною по вул. Пушкіна, 98 в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області. На початку серпня 2009 року вона разом з своїм чоловіком ОСОБА_17 вирішили придбати земельну ділянку в с. Петропалівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, тому, придбала газету «Авізо», де прочитала оголошення про те, що с. Петропалівська Борщагівка по вул. О. Білаша, 7 продається земельна ділянка, площею 0,0802 га, вартістю 40 тисяч долаларів США. ОСОБА_12 в оголошені було два номера телефонів представників агентства 067-933-42-92 на ім'я ОСОБА_2, 066-370-06-68 на ім'я ОСОБА_12. Цього ж дня вона зателефонувала за номером в газетному оголошені до ОСОБА_2 та почала розпитувати про дану земельну ділянку. В ході розмови по телефону з ОСОБА_2, він її сказав адресу, де знаходиться земельна ділянка. Оглянувши ділянку, вони знову зателефонувала до ОСОБА_2, який сказав, що на даний час не має власниці земельної ділянки, що вони будуть лише через тиждень та по приїзду власниці можна буде обговорювати питання про купівлю. Через неділю до неї зателефонував ОСОБА_2 і сказав, що не вистачає документів, щоб підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки і також сказав, що на дану земельну ділянку є ще один покупець. В ході розмови по телефону ОСОБА_2 сказав, що потрібно зачекати ще декілька днів і він зробить всі документи необхідні для продажу. Через декілька днів знову зателефонував ОСОБА_2 та сказав, що вони можуть приїхати та заключити попередній договір купівлі продажу земельної ділянки.

05 серпня 2009 року вона та її чоловік ОСОБА_18 поїхали в агентство «Відрадне», де зустрілись з ОСОБА_2 та познайомились з жінкою на ім'я ОСОБА_19, яка почала їм роз'яснювати всю процедуру купівлі земельної ділянки, обрала нотаріуса, який буде посвідчувати договір купівлі продажу. ОСОБА_12 в агентстві познайомила їх з особою, на яку було видане доручення на земельну ділянку, яку вони збирались купини. Цю особу звали - ОСОБА_7 ОСОБА_19 запропонувала укласти попередній договір між ними та ОСОБА_7 так, як основний договір не можливо було укласти, в звязку з відсутністю всіх необхідних документів, а саме: був відсутній висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки. Даний висновок ОСОБА_19 того ж дня пообіцяла зробити в короткий строк.

На пропозицію укласти попередній договір вона та її чоловік погодились і за пропозицією ОСОБА_19 цього ж дня вона з ОСОБА_7 уклали попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки в с. Петропавлівська Борщагівка, вул. О. Білаша 7. Договір було укладено та посвідчено в приватного нотаріуса ОСОБА_20. Після укладення договору вона ОСОБА_7 надала дві тисячі доларів США, Після укладення договору 05 серпня 2009 року остаточний договір купівлі-продажу земельної ділянки вони повинні були укласти до 12 серпня 2009 року.

18 серпня 2009 року, перебуваючи в нотаріуса, вона та ОСОБА_7 уклали остаточний договір купівлі продажу земельної ділянки за адресою: вул. О. Білаша, 7, с. Петрпопавлівська Борщатівка, Києво-Святошинського району, Київської області. Після підписання договору та його нотаріального посвідчення, вона отримала всі необхідні документи на земельну ділянку. Після цього, вонав присутності нотаріуса ОСОБА_20, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_21 віддала ОСОБА_7 гроші в сумі 38 тисяч доларів США та згідно умов договору про надання послуг від 05 серпня 2009 року, який вона уклала з АН «Відрадне», вона сплатила ОСОБА_19 2000 доларів США, та з чоловіком поїхали додому.

- показання свідка ОСОБА_17, який повністю підтвердив та дав покази, аналогічні його дружині - ОСОБА_22

- показання свідка ОСОБА_16 відповідно до якого в кінці липня 2009 року йому зателефонував його давній знайомий на ім'я ОСОБА_10, який проживає в м. Києві і повідомив, що у нього є три земельні ділянки в с. Петропавлівська Борщагівка по ціні 3500 доларів США за сотку. Мирослава він знає в зв'язку з тим, що вони обоє є хворими на діабет і ходить до однієї лікарні. Про те, що необхідно продатиземельні ділянки він сказав своєму сусіду по місцю проживання на ім'я ОСОБА_23. Зі слів ОСОБА_10 виходило, що якщо вони знайдуть покупця, то за це він їм заплатить. Звідки у нього земельні ділянки, він не запитував, а ОСОБА_9 не пояснював.

Потім ОСОБА_10 передав йому копії трьох державних актів на право власності на земельні ділянки в с. Петропавлівська Борщагівка на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_24 Через деякий час ОСОБА_23 знайшов покупців і ОСОБА_16 показував їм земельні ділянки.

- показаннясвідка ОСОБА_14 відповідно до яких, ОСОБА_10 був його клієнтом, з яким він познайомився, приблизно 12-15 років тому. ОСОБА_10 приблизно в 2008-2009 роках приїхав до нього за юридичною адресою: м. Київ, вул. Щусева, 36 і сказав, що познайомить його зі своїми двома знайомими та повідомив, що це порядні особи, а саме: з ОСОБА_2 та ОСОБА_7, які будуть звертатися до нього для вчиненням нотаріальних дій та за консультаціями щодо нотаріальних дій. ОСОБА_2 приїжджав до нього, як за нотаріальними консультаціями, так і за вчиненням окремих нотаріальних дій.

ОСОБА_2 в нього будь-яку нотаріальну дію щодо земельних ділянок, або відчуження земельних ділянок, договорів, довіреностей та інших дій, які стосуються земельних ділянок взагалі ніколи нотаріально не посвідчував.

Потім йому зателефонував ОСОБА_10 і повідомив про те, що має намір розгорнути діяльність у сфері укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок та повідомив, що в нього є декілька десятків осіб, які мають продавати земельні ділянки, які ОСОБА_10 має намір купувати і ці особи будуть приїздити до нього в нотаріальну контору та вчинювати нотаріальну дію, а саме: довіреності на право продажу земельної ділянки, при цьому ОСОБА_10 зазначив, що всі довіреності будуть виготовлятись на імя його дружини ОСОБА_9 та у звязку з тим, що в нього не було фотокопії паспорту та ідентифікаційного номеру дружини ОСОБА_10, він йому повідомив про те, що сам завезе вказані документи, або хтось їх завезе йому. На скільки він памятає, ОСОБА_2 завіз йому фотокопію паспорту дружини ОСОБА_10, на яку і мались вчинятись нотаріальні дії, тобто довіреність у разі необхідності укладання договорів та інші необхідні дії.

13 серпня 2009 року до нього приїхала ОСОБА_8, яка оформила генеральну довіреність на продаж земельної ділянки, яку оформила на ОСОБА_9 Нотаріальна дія з оформлення довіреності вважається одноособовою нотаріальною дією, тобто ОСОБА_9 не є обовязковою, а також додав, що ОСОБА_9 він взагалі не бачив ні разу, лише в паспорті.

Під час вчинення нотаріальної дії ОСОБА_8, ОСОБА_2 його в нотаріальній конторі не було. ОСОБА_7 у нього був один раз з консультацією щодо зняття з обліку транспортного засобу.

ОСОБА_2 привіз йому копію паспорту дружини ОСОБА_10 ОСОБА_9 та сказав йому, що ОСОБА_10 попросив ОСОБА_2 передати йому ксерокопію паспорта ОСОБА_9, якої в нього не було та більше нічого ОСОБА_2 йому не пояснював.

- показання потерпілої ОСОБА_6 про те, що в неї у приватній власності перебувала земельна ділянка площею 0,0802 га, розташована за адресою: вул. О.Білаша, 7, с. Петропавлівська-Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область. По сьогоднішній день вона жодних дій, пов'язаних з її відчуженням у будь-якій формі не здійснювала. Державний акт постійно знаходився у неї вдома. Вона ніколи, нікому його не давала, її паспорт громадянки України вона також зберігала вдома та ніколи і нікому не надавала та не втрачала, будь-яких дій по відчуженню даної земельної ділянки вона не вчиняла, а тому висновок про її експертно-грошову оцінку не замовляла, не отримувала та нікому цього робити не доручала. Витяг про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки та висновок про наявні обмеження і обтяження на її використання вона не отримувала.

До приватного нотаріуса ОСОБА_20 з приводу посвідчення доручення на імя ОСОБА_7 на право розпоряджатись її земельною ділянкою та посвідчення «згоди», згідно з якою вона не перебуває у фактичних шлюбних відносинах, вона не зверталася та зазначені документи не підписувала. Взагалі приватного нотаріуса ОСОБА_20 та громадянина ОСОБА_7 вона не знала.

- показання свідка ОСОБА_10, який перебуває в дружніх стосунках з ОСОБА_2 та ОСОБА_14, який є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Приблизно в середині липня 2009 року до нього зателефонував ОСОБА_2, який повідомив, що у нього є земельна ділянка в с. Петропавлівська Борщагівка, яку йому необхідно продати. Він запропонував йому зайнятися продажем вказаної земельної ділянки. Згідно їхньої домовленості ОСОБА_2 мав отримати по реалізації ділянки 30 000 доларів США, він - 3 000 доларів США, а всі інші кошти мали піти посередникам. Безпосередньо земельна ділянка продавалася за 50 000 доларів США. ОСОБА_12, в ході цієї розмови ОСОБА_2 сказав, що необхідно знайти людину в с. Петропавлівська Борщагівка, як посередника, який буде шукати покупців та возити показувати їм ділянку. Тоді ще він запитав у ОСОБА_2 про те, чи все нормально з даною ділянкою. Він відповів, що все нормально і законно. На той час ОСОБА_2 О Б. не повідомляв кому саме належить земельна ділянка і він думав, що йому особисто.

Поспілкувавшись з ОСОБА_2 О Б., він згадав, що у нього є знайомий, який проживає в с. Петропавлівська Борщагівка - хлопець на ім'я ОСОБА_16, якому він зателефонував та розповів йому все, що казав йому ОСОБА_2 О Б. і запропонував прийняти участь. Його участь полягала в тому, що він мав знайти покупця.

Через деякий час ОСОБА_16 знайшов покупців і вони разом з ним та покупцями їздили до земельної ділянки. Один з таких разів разом з ними їздив ОСОБА_2 О ОСОБА_25, після того, як він надав згоду, ОСОБА_2 передав йому ксерокопію державного акту про право власності на земельну ділянку. В даній ксерокопії було замальовано прізвище, ім'я, по-батькові власника. Як пояснив ОСОБА_2 для того, щоб ніхто не пішов до власника напряму. Під час зустрічей з покупцями, вони всі хотіли бачити власника, про що він повідомив ОСОБА_2 Він на це йому повідомив, що власника не буде, а буде надано доручення на ту особу, на яку він запропонує. Саме тоді вони вирішили, що доручення буде вписано на його дружину - ОСОБА_9

На початку серпня 2009 року ОСОБА_16 повідомив, що є «реальний» покупець, якого задовольняють всі їх умови та земельна ділянка. Він передав це ОСОБА_2 і він тоді сказав, що необхідно робити довіреність. Тоді ж він запитав його, чи не має в нього знайомого нотаріуса, до якого він би міг поїхати разом з власником ділянки та виписати доручення на його дружину. Тоді він згадав про ОСОБА_14 О Б. та зателефонував йому та сказав, що до нього під'їде знайомий ОСОБА_26, якому необхідно вчинити нотаріальну дію і що останній введе його в курс справи, коли приїде.

Далі на 03.09.2009 було домовлено з покупцями про зустріч та про отримання завдатку. ОСОБА_2 з ранку приїхав до нього додому та передав йому пакет документів на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Черкаська 13, с. Петропавлівська Борщагівка,Києво-Святошинський район, Київська область, власником якої згідно акту була ОСОБА_8

Далі, за ним та дружиною приїхав ОСОБА_16, який повіз їх в м. Вишневе, де вони зустрілися в кафе з покупцем. Брокер напередодні зателефонувала покупцеві та повідомила, що її не буде. Після цього, коли вони дістали документи, а покупець приніс гроші - задаток в 3 000 доларів CШA, до них підійшли чоловіки, які представилися співробітниками міліції та показали свої посвідчення. В подальшому співробітники міліції вилучили у них документи, які надав ОСОБА_2 О Б. та повідомили, що довіреність є підробкою.

- показання свідка ОСОБА_7 про те, що він перебуває в дружніх стосунках з ОСОБА_2 З ним він познайомився приблизно 15 років тому, оскільки вони працювали на ринку «Дарницький». До того ж вони проживають в одному мікрорайоні. ОСОБА_25 він знайомий з дружиною ОСОБА_2 О Б. - ОСОБА_27. В 2008 році, приблизно в середині літа, ОСОБА_2 взяв у нього в борг кошти в сумі 20 000 доларів США. Згідно домовленості ОСОБА_2 О Б. повинен був повернути йому кошти через місяць після того, як взяв. Однак, у нього щось не складалося і він не повертав йому кошти. Він постійно нагадував ОСОБА_2 про його борг перед ним протягом приблизно одного року.

В перших числах серпня 2009 року він знову сказав ОСОБА_2 О Б. про те, що потрібно повертати кошти. На той час він вже був згоден, щоб він йому повернув борг будь-чим. В ході розмови ОСОБА_2 розповів йому, що у нього є боржник, у якого є земельна ділянка. Вказаний боржник, зі слів ОСОБА_2, здійснював продаж земельної ділянки, і як тільки він її продасть, то відразу поверне кошти ОСОБА_2, а він вже йому. ОСОБА_2 О Б. запропонував в рахунок боргу передати йому земельну ділянку, площею 0,8 га. в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області. Тоді він сказав: «Хочеш власниця надасть тобі доручення на право розпоряджатися земельною ділянкою і ти її реалізуєш». Враховуючи, що з продажу земельної ділянки він повертав собі кошти, які у нього заборгував ОСОБА_2 та до того ж сума покривала 10%, під які він брав у нього ці кошти, він погодився. Тоді він відразу надав ОСОБА_2Б копію свого паспорту. Зокрема, в ході даної розмови ОСОБА_2 О Б. запевнив його, що все законно і жодних проблем не буде.

Через декілька днів вони зустрілися з ОСОБА_2 і він передав йому документи на земельну ділянкою від імені ОСОБА_6 на його імя та нотаріальну заяву про те, що ОСОБА_6 є незаміжньою. Забравши документи він відразу звернувся до свого знайомого брокера - ОСОБА_14 та надав їй всі необхідні відомостіта попросив її зібрати всі інші документи та знайти покупця. Олена зібрала відповідні висновки та витяги необхідні для продажу та знайшла покупців, якими виявилися чоловік та жінка. 18.08.2009 між ним та покупцем (жінкою) було укладено нотаріальний договір купівлі-продажу зазначеної ділянки.

Окрім того, ОСОБА_2 після того, як надав йому документи на ділянку ОСОБА_6 зателефонував йому та попросив через його знайомого брокера зробити висновок та звіт про нормативну грошову оцінку ще однієї земельної ділянки, він передав ОСОБА_14 відповідні документи і вона зробила йому висновок та звіт про нормативну грошову оцінку на ділянку для ОСОБА_2, який в подальшому він приніс до нього додому і передав дружині ОСОБА_2 О Б. - ОСОБА_27.

Кошти з продажу земельної ділянки ОСОБА_6 він ОСОБА_27 О Б. не передавав. Про те, що доручення є підробленим, він дізнався від співробітників міліції. ОСОБА_2 надавав йому документи сам і при цьому нікого не було.

Вказані показання є логічними, послідовними і стверджуються іншими доказами по справі. Стосовно розбіжностей між вказаними показаннями та показаннями засудженого, то судом першої інстанції дана оцінка цим розбіжностям і вказано на критичність сприймання показів ОСОБА_2, оскільки останній намагається уникнути відповідальності, з чим погоджується і колегія суддів.

Інші докази, на які послався суд у своєму вироку, такі як:

заява ОСОБА_11 від 03.09.2009, згідно якої він просить прийняти міри до ОСОБА_9 та інших невідомих йому осіб, які намагаються шахрайським шляхом по підробленим документам продати йому земельну ділянку за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка по вул. Черкаська, 13, яка належить ОСОБА_8, при цьому вони намагаються заволодіти його грошовими коштами в сумі 50000 доларів США;

протокол огляду документів від 12.12.2009, вилучених 03.09.2009 під час огляду місця події за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15, Києво-Святошинського району, Київської області у громадян ОСОБА_28 та ОСОБА_9;

довідки з управління земельних ресурсів про викрадення других екземплярів державних актів про право власності на земельні ділянки, в тому числі і акту на земельну ділянку ОСОБА_8 та про особу, котра отримала з управління довідки про наявність обмеження і висновок про нормативно грошову оцінку;

протоколи впізнання по фотознімках ОСОБА_2 приватним нотаріусом ОСОБА_14, свідком ОСОБА_29;

висновок почеркознавчої експертизи за № 11 від 15.01.2010 року, згідно якого підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_8 в графах «Підпис ___» наданих документів, а саме: довіреність (бланк серії ВМВ № 802417/ від 13.08.2009 року зареєстровано в реєстрі № 1444 від імені ОСОБА_8 два примірника, виконано не ОСОБА_8, а іншою особою;

заява потерпілої ОСОБА_6, згідно якої просить прийняти міри до невідомих осіб, які продали належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, площею 0,0802 га під будівництво та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: вул. О. Білаша, 7, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області. Вона особисто жодних дій з зазначеною земельною ділянкою не проводила;

фотокопія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,0802 га, розташовану за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка, вул. О. Білаша, 7, Києво-Святошинського району, Київської області, та інші докази не викликають у колегії суддів сумнівів щодо їх достовірності, належності та допустимості.

Доводи про те, що у справі неповно проведено досудове та судове слідство і що вона необ'єктивно розглянута судом, також є необґрунтованими, оскільки під час вивчення судом матеріалів справи, таких даних не встановлено.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду про наявність у діях ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обвинувачений просив залишити вирок суду без змін.

Доводи апеляції прокурор, в якій він, не оскаржуючи доведеність вини та правильність кваліфікації, вважає призначене покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості та особі засудженого внаслідок мякості, колегія суддів знаходить не обґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не встановлено обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, який працює та по місцю проживання характеризується позитивно, а також його стан здоровя: цереброваскулярна та гіпертонічна хвороби.

На думку колегії, суд першої інстанції призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів в межах санкції вказаних статей з урахуванням положення ст. 65 КК України.

У колегії суддів немає підстав вважати, що стосовно ОСОБА_2 допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке тягне скасування судового рішення, та що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину.

Доводи представника потерпілої щодо незаконного звільнення ОСОБА_2 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі відповідно до Закону України «Про амністію у 2014 році», на думку колегії, є необґрунтованими.

З матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції зарахував ОСОБА_2 строк попереднього увязнення з 21.10.2009 по 27.01.2011, та з 13.09.2014 по 29.12.2014 з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в результаті чого засуджений відбув 3 роки 1 місяць 21 день покарання, тобто, однієї чверті призначеного покарання за злочини, не повязані з насильством небезпечним для життя і здоровя.

Звільняючи від відбування покарання, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 2, 9 Закону України «Про амністію у 2014 році», а також п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та прийняв законне і обґрунтоване рішення. Обставин, передбачених ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», які б перешкоджали застосуванню амністії ні судом першої інстанції, ні колегією суддів, не встановлено.

Що стосується доводів представника потерпілої про задоволення цивільного позову в повному обсязі та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_22 суму 793928 грн. 99 коп., то задоволення вказаних вимог вважається неможливим, оскільки розгляд справи проводиться в межах пред'явленого обвинувачення і документально підтверджується лише отримана матеріальна шкоди в сумі 312220 грн., про що суд зазначив у вироку.

Порушень вимог кримінальнопроцесуального закону, які б тягли скасування вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2016 року щодо ОСОБА_2, колегією суддів не виявлено, у звязку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляціїбез задоволення.

Керуючись ст. ст.365,366 КПК Україниколегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, представника потерпілої та адвоката засудженого залишити без задоволення.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України залишити без змін.

Головуючий:

Судді: