Ухвала суду № 63813145, 22.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/2197/16-ц Головуючий у І інстанції Чернишова Є. Ю.Провадження № 22-ц/780/5617/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 45 22.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

22 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів: Березовенко Р.В., Олійника В.І.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні, виселення з житлового будинку,

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2016 рокуОСОБА_2 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просив зобовязати ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди в користуванні будинком та виселити ОСОБА_3 з житлового будинку за № 11 по вулиці Польовій в селі Дорогинка Фастівського району Київської області без надання іншого житла, посилаючись на те, що 13 жовтня 2006 року він придбав вищевказаний житловий будинок за № 11 з господарськими будівлями по вулиці Польовій в селі Дорогинка Фастівського району, що належав ОСОБА_4, з якою відповідач ОСОБА_3 перебував у сімейних відносинах та за згодою якої вселився в зазначений будинок як член сімї власника. Після розірвання шлюбних відносин з ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_3 проживав в будинку як колишній член сімї власника.

З жовтня 2006 року відповідач ОСОБА_3 не є членом сімї теперішнього власника будинку позивача ОСОБА_2, крім того, між сторонами виникають сварки з приводу користування будинком, в зв»язку з чим позивач, вважаючи, що відповідач безпідставно займає та користується належними йому будинком та господарськими спорудами, просив суд ухвалити рішення про зобов»язання ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у користуванні будинком та виселення останнього без надання йому іншого приміщення.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 була власником житлового будинку з надвірними будівлями за № 11 по вул. Польовій в селі Дорогинка Фастівського району Київської області на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.1993 року.

Згідно виписки з погосподарської книги домоволодіння Морозова-Жирнової від 10.08.2016 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1986 року проживає та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2: з 1986 по 1990 роки - як голова сім»ї, з 1991 по 1995 роки як голова двору (а.с.45-46).

Станом на 11.12.2006 року в спірному будинку зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.29).

Також встановлено, що станом на час розгляду справи у спірному будинку фактично проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1986 року, куди вселився з дозволу власника житла, яким на той час була ОСОБА_4, що не заперечувалося сторонами.

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.10.2006 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями за №11 по вул. Польовій в селі Дорогинка Фастівського району Київської області (а.с.30, 31).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним, інакше як на підставах і в порядку, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст.116 ЖК УРСР, на яку як на підставу позову посилається ОСОБА_2, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що ОСОБА_3 вселився в будинок №11 по вулиці Польовій в селі Дорогинка Фастівського району Київської області у 1986 році не самоправно, а з дозволу власника ОСОБА_4 Крім того, право відповідача на проживання і користування будинком не заперечувалося і новим власником будинку позивачем ОСОБА_2, який право власності на будинок набув ще у жовтні 2006 року, натомість з позовом про виселення ОСОБА_3 з підстав самоправного заняття ним приміщення звернувся до суду майже через 10 років, в травні 2016 року.

Враховуючи недоведеність позивачем факту самоправного заняття відповідачем житлового приміщення, обґрунтованим є висновок суду про відмову у задоволенні позову в частині виселення останнього із спірного будинку з підстав, визначених позивачем в позовній заяві.

Погоджується колегія суддів і з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов»язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні будинком, оскільки останнім суду не надано жодних доказів на підтвердження факту чинення йому відповідачем таких перешкод.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно зясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: