Ухвала суду № 63810185, 26.12.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4800/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Провадження № 22-ц/773/1767/16 Категорія: 50 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів Федонюк С.Ю., Грушицького А.І.,

за участю:

секретаря Галицької І.П.,

позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено стягувати з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь повнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка продовжує навчання в розмирі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, від дня подання позовної заяви 11 квітня 2016 року до закінчення навчання 30 червня 2016 року. Вирішено питання щодо розподілу судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Позовні вимогитретьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 задоволено частково.

Постановлено стягувати з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь повнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка продовжує навчання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 01 вересня 2016 року до закінчення навчання 30 червня 2020 року. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у звязку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобовязані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Статтями 182, 200 цього Кодексу передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоровя та матеріальне становище дитини; 2) стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд також бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Із копії свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 являються батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно довідки від 03 вересня 2015 року № 388 та диплому К16 № 067850 від 30 червня 2016 року ОСОБА_4 навчалася в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури» за професією живописець на денній формі навчання за держзамовленням, який закінчила 30 червня 2016 року.

Також встановлено, що влітку 2016 року за наслідками вступної компанії ОСОБА_4 стала студенткою Камянець-Подільського університету ім. І.Огієнка за спіціальністю Олігофренопедагогіка», де згідно Договору № 10-ОЛ від 17 серпня 2016 року навчається за рахунок коштів фізичних осіб. Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання за період з 01 вересня 2016 року по 30 червня 2020 року становить 19800 грн.

Статею 199 СК України передбачено обовязок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Зокрема, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у звязку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобовязані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоровя та матеріальне становище дитини; 2) стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

В пункті 20 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» пленум Верховного суду України розяснив, що обовязок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обовязкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у звязку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналіз статей 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець повязує обовязок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у звязку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, суд першої інстанції виходив з того, що дочка потребує матеріальної допомоги, а батько має можливість надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів суд врахував перебування на утриманні відповідача ОСОБА_5 неповнолітньої дитини, а також врахував можливість надання утримання дочці її матірю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

При цьому відповідач на підтвердження своїх доводів щодо неможливості надавати своїй повнолітній дочці, яка продовжує навчання, матеріальну допомогу будь яких доказів не надав, хоча відповідно до вимог статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Дочка ОСОБА_4, на момент завернення до суду із позовом її матері ОСОБА_1 навчалася в училищі, після закінчення якого продовжила навчання в університеті, який знаходиться в іншому населеному пункті, віддаленому від місця її проживання, а тому несе витрати на проїзд та навчання.

Доводи про те, що позивач ОСОБА_1 не наділена правом на звернення з даним позовом до суду, на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки частиною 3 статті 199 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Отже, зазначена норма закону надає право на звернення в суд із позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, як самій дитині, так і тому з батьків, з ким проживає дочка, син.

Суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не впливають на правильність рішення суду, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргувідповідача ОСОБА_5 відхилити.

РішенняЛуцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2016 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді