Рішення № 63809849, 27.12.2016, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/1006/16-ц

Провадження № 2/162/302/2016

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 грудня 2016 року селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Глинянчука В.Д.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі -- ПАТ КБ «Приватбанк», Банк) свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору 26 листопада 2013 року відповідач ОСОБА_2 отримала у позивача 7000 гривень кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості з помісячним погашенням кредиту та кінцевим терміном його повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальником порушено строки погашення кредиту, у зв'язку з цим Банк просить стягнути з відповідача кредитну заборгованість та судові витрати. Борг відповідача становить 17416,74 гривень, складовими якого є: 7130,74 гривень заборгованість за кредитом, 7880,44 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; 1100 гривень заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень штраф (фіксована частина), 805,56 штраф (процентна складова).

ПАТ КБ «Приватбанк» подало заяву про розгляд справи у відсутності його представника, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з'являлась. ОСОБА_2 неодноразово відмовлялася від отримання судової повістки, що відповідно до частини 8 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі -- ЦПК) вважається належним повідомленням.

У зв'язку з наведеним суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 224 ЦПК.

На підставі частини 2 статті 197 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Аналізом доказів по справі встановлено наступне.

Відповідно до анкети-заяви від 26 листопада 2013 року, довідки про умови кредитування відповідач отримала у позивача 7000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту з можливістю його збільшення-зменшення на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості з помісячним її погашенням у розмірі 7 % від суми заборгованості, але не менше 50 гривень та не більше залишку заборгованості. При цьому позивач під підпис підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг у «Приватбанку», Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає кредитний договір.

Згідно поданого Банком розрахунку станом на 19 жовтня 2016 року заборгованість ОСОБА_2 складає 17416,74 гривень, з яких 7130,74 гривень заборгованість за кредитом, 697,15 гривень несплачені проценти на поточну заборгованість; 7183,29 несплачені проценти на прострочену заборгованість; 1100 гривень -- нарахована комісія, 1305,56 гривень штрафи.

Відповідно до пункту 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленими Тарифами Банку.

У відповідності з пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 гривень та 5 % від суми позову.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно з пунктом 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного Кодексу України (далі -- ЦК) зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 530 ЦК передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 546 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За правилами статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до поданих позивачем розрахунків ОСОБА_2 дійсно порушувала свої зобов'язання.

Заборгованість за кредитом станом на 19 жовтня 2016 року становить 7130,74 гривень, заборгованість за процентами -- 7880,44 гривень.

Між тим, аналіз положень статті 549 ЦК вказує, що пеня і штраф і різновидами неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відтак, за одне й те саме порушення зобов'язання не можуть стягуватись одночасно.

Відповідач, починаючи з 26 жовтня 2015 року, не погашає кредитну заборгованість, що суд розцінює як одиничне, а не множинне порушення одного і того ж зобов'язання.

У цьому контексті суд також звертає увагу, що з поданого Банком розрахунку заборгованості та у позовній заяві містяться суперечності щодо правової природи сум, які позивач просить стягнути з відповідача. У розрахунку заборгованості 1100 гривень значиться як комісія, у позовних вимогах ця сума уже називається «заборгованістю за пенею та комісією» без конкретної вказівки про розмір пені та комісії.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

З поданих позивачем доказів неможливо встановити за які додаткові послуги ПАТ КБ «Приватбанк» нарахувало ОСОБА_2 1100 гривень як комісію.

За таких умов стягнення вказаної суми з відповідача також буде незаконним.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016року у справі № 6-1746цс16.

Суперечить закону нарахування позивачем штрафу у фіксованому розмірі, адже стаття 549 ЦК містить імперативну норму щодо його обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, який у цьому випадку становитиме 805,56 гривень.

Таким чином, у цілому підлягають стягненню з відповідача 7130,74 гривень заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 7880,44 гривень заборгованості по процентам, а також 805,56 гривень відсоткової складової штрафу.

Згідно з частиною 1 статті 88 ЦПК понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 10, 11, 60, 197, 209, 213-215, 224 ЦПК, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки села Щитинь Любешівського району Волинської області, РНОКПП НОМЕР_1) у користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) 15816 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 74 копійки, з яких 7130 (сім тисяч сто тридцять) гривень 74 копійки -- заборгованість за кредитом; 7880 (сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 44 копійки заборгованість за процентами; 805 (вісімсот п'ять) гривень 56 копійок штраф.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 у користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання оскаржуваного судового рішення.

Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук