Ухвала суду № 63809079, 28.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 грудня 2016 року м. Київ К/800/35979/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання нечинним рішення (листа),

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати нечинним рішення (листа) виконавчого комітету Житомирської міської ради структурного підрозділу - управління містобудування, архітектури та дизайну від 16 лютого 2015 року№262/13. В обґрунтування позову зазначала, що не згодна з інформацією, викладеною у листі управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради №262/13 від 16.02.2015 року, у зв'язку з чим вважає цей лист нечинним та просить суд задовольнити позов.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема, норм КАС України. Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що оскаржуваний лист складено відповідачем з порушенням норм законодавства.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема - спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За визначенням, наведеним у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2010 року № 781/11/13-10 нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

За умовами частини 1 статті 6 КАС України право на судовий захист має особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як встановлено судами, лист виконавчого комітету Житомирської міської ради структурного підрозділу - управління містобудування, архітектури та дизайну від 16 лютого 2015 року№262/13 має інформативний характер та не порушує права та законні інтереси позивача, оскільки є відповіддю, наданою державним органом, та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Враховуючи те, що зміст позовних вимог ОСОБА_1 свідчить про те, що позивач не погоджується з інформацією, викладеною у листі від 16 грудня 2015 року № 262/13, суди дійшли висновку про відсутність підстав для вжиття заходів судового захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук