Ухвала суду № 63809058, 28.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 грудня 2016 року м. Київ К/800/30332/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 КАС України матеріали касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі №804/6420/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Сентравіс Продакшн Юкрейн» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив :

ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2015 року №0000244603 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість на 13962,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2015 року №0000234603 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 8664,34 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4332,17 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу, викладений в акті від 21 квітня 2015 року №216/28-01-46-30926946 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питання правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за січень 2015 року, щодо порушення ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, пп. «б», пп. «в.» п. 200.4 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Компанія «Каравелла» метизів (гвинтів, болтів, шпонок) та в Українсько-російського ТОВ «АМІРАН» підшипників, на підставі документів, що не мають статусу первинних у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, враховуючи виявлені недоліки, вони не підтверджують факти здійснення господарських операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі платника у зв’язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди врахували долучені позивачем до матеріалів справи належним чином оформлені документи, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об’єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подано відповідачем і доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості та копій імпортних вантажних митних декларацій на ввезення товарів не свідчить про безтоварність спірних господарських операцій. Більш того, обов’язок покупця мати докази, що підтверджують ввезення товару на митну територію України, не передбачений нормами чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позову.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм матеріального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.

Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.

Згідно з частиною 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі №804/6420/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Сентравіс Продакшн Юкрейн» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Маринчак