Ухвала суду № 63809028, 21.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року м. Київ К/800/22093/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи: ОСОБА_2, Садівниче товариство "Пограничник", про визнання протиправними та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправними та скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області № 1802/А-2011 від 18.11.2011 року «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області» та № 422/А-2012 від 29.03.2012 року «Про затвердження проекту землеустрою про відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_4 та іншим для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі безоплатно у власність громадянину України ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1200 га для ведення садівництва із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2015 року адміністративний позов задоволений.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій про відмову у відкритті апеляційного провадження, ОСОБА_2 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія постанови суду від 09.09.2015 року отримана ОСОБА_2 30.09.2015 року, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

З апеляційною скаргою ОСОБА_2 звернувся 18.05.2016 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку більше ніж 7 з половиною місяців.

У заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 зазначав, що рішення суду першої інстанції від 09.09.2015 року також мав намір оскаржити і відповідач, проте його апеляційну скаргу було повернуто. Про вказані обставини ОСОБА_2 не знав. Крім того, копію рішення суду першої інстанції від 09.09.2015 року він отримав несвоєчасно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені ОСОБА_2 обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку.

Частиною 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.

Проте, факт повернення апеляційної скарги відповідача жодним чином не пов'язаний з можливістю іншого учасника судового провадження оскаржити судове рішення. Вказана обставина об'єктивно не могла перешкодити ОСОБА_2 вчасно звернутись з апеляційною скаргою.

Стосовно посилання ОСОБА_2 на несвоєчасне отримання копії рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції прийняту у письмовому провадженні подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Таким чином, до моменту отримання копії рішення суду першої інстанції заявником десятиденний строк на оскарження не почав свій перебіг. Тому, ОСОБА_2 мав можливість звернутись з апеляційною скаргою протягом встановлених законом 10 днів після отримання копії рішення суду першої інстанції.

Проте, заявник не пояснив, які обставини перешкоджали йому звернутись з апеляційною скаргою протягом більше ніж 7 з половиною місяців після закінчення строку на оскарження.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що внаслідок постановлення оскарженої ним ухвали суду апеляційної інстанції порушено його право на доступ до суду та право на справедливий суд.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що у низці рішень Європейського суду з прав людини зазначено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" від 28.10.1998 року зазначено, що обмеження не буде сумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою".

Так, існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Важливість існування та дотримання строків звернення з апеляційною скаргою також зумовлено і такими обставинами.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

У зв'язку цим, колегія суддів, враховуючи, що заявник не пояснив причини пропуску строку на оскарження більше ніж на 7 з половиною місяців, дійшла висновку, що дії суду апеляційної інстанції щодо відмови у поновлення ОСОБА_2 строку на оскарження узгоджуються із правомірною метою, а саме дотримання принципу правової визначеності. Натомість, поновлення пропущеного строку без наведення відповідних причин не узгоджувалось би із вказаним принципом.

При цьому, співвідношення між вжитими засобами у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження та поставленою метою - дотримання принципу правової визначеності, на думку колегії суддів, є пропорційним, оскільки поновлення строку на оскарження судового рішення без поважних причин було б порушенням принципу остаточності рішення, що негативно вплинуло б на права інших учасників провадження.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Отже, відмова у відкритті апеляційного провадження, за встановлених обставин, є єдиним правомірним засобом, що дозволяє дисциплінувати заявника та гарантувати дотримання прав інших учасників провадження.

Враховуючи, що позивач звернувся з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження без поважних причин для такого пропуску, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: