Ухвала суду № 63808990, 28.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 грудня 2016 року м. Київ К/800/31771/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Бухтіярова І.О.,

перевіривши касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2015 р.

у справі № 803/2648/14

за позовом приватного підприємства «Газавтоплюс»

до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, –

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Газавтоплюс» звернулось до суду з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 р. №0011252301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 9 905,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 1,00 грн., а також нараховано пеню у сумі 3 349,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2015 р., позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення повторно за актом перевірки, на підставі висновків якого вже було винесено податкове повідомлення-рішення.

Луцька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Однак у зв’язку із тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України скарга була залишена без руху із встановленням строку до 22.12.2016 р. для виправлення зазначених недоліків, про що було постановлено ухвалу від 22.11.2016 р.

Відповідно, на виконання зазначеної ухвали скаржник виправив вказані недоліки, в межах встановленого строку.

Крім того, скаржник звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про поновлення порушеного строку на касаційне оскарження.

Суддя-доповідач, розглянувши дане клопотання дійшов висновку, що наведені скаржником обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги вимогам ст.ст. 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до положень п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач приходить до висновку, що провадження по вказаній касаційній скарзі не підлягає відкриттю.

На підставі викладеного та керуючись п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2015 р. у справі № 803/2648/14.

2. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області відмовити.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом із доданими до касаційної скарги матеріалами, направити скаржнику, а касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити у суді касаційної інстанції.

4. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Бухтіярова