Ухвала суду № 63808841, 08.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 грудня 2016 року м. Київ К/800/28542/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Нечитайло О.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року

у справі №816/700/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салекс Абсолют»

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Полтавській області звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі №816/700/16.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення встановлених недоліків касаційної скарги.

Скаржник, на виконання вимог зазначеної ухвали, усунув вказані недоліки касаційної скарги.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статей 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення виходили з відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства при формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, оскільки судами встановлено, що господарська діяльність, яку здійснював позивач не підлягає патентуванню, а відповідає основним видам господарської діяльності позивача (неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами), що свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних відносин пунктів 152.2 та 152.11 статті 152 Податкового кодексу України. Крім того, скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошових зобов’язань з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість не пов’язано із перевищенням витрат над доходами (тим більше за окремими господарськими операціями в межах одного податкового періоду) та реалізацією готової продукції за цінами нижче виробничої собівартості.

Разом з тим, відповідач у касаційні скарзі посилається на те, що позивачем в порушення вимог податкового законодавства, не в повному обсязі відображені доходи, отримані від здійснення торгівельної діяльності через РРО та собівартості реалізованих товарів за 2014 рік, що призвело до завищення об’єкта оподаткування від діяльності, яка підлягала патентуванню. Крім того, контролюючий орган посилається на обов’язок позивача нарахувати податкові зобов’язання на суму уцінених реалізованих товарів. Разом з тим, відповідач зробив висновок, що операції з придбання товару, який в подальшому був пошкоджений, не пов'язаний з господарською діяльності підприємства, оскільки придбана продукція не може використовуватись для виробництва продукції.

Однак, продаж позивачем придбаного товару за цінами, нижче собівартості, зумовлено необхідністю попередження фінансових витрат підприємства, оскільки списання пошкодженого товару та його утилізація могли призвести до збитків підприємства, а отже збитковість окремих господарських операцій не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.

Таким чином, у касаційні скарзі скаржником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач приходить до висновку, що провадження по вказаній касаційній скарзі не підлягає відкриттю.

Керуючись статтями 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі №816/700/16.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом із доданими до касаційної скарги матеріалами, направити скаржнику, а касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити у суді касаційної інстанції.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Нечитайло