Ухвала суду № 63808818, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

14 грудня 2016 року м. Київ К/800/34502/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі – ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року

у справі №826/3461/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод-Експорт»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ 13 грудня 2016 (згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції суду) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху, як така, що подана з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення; документ про сплату судового збору до касаційної скарги не додано, а заявлене клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судових рішень є необґрунтованим.

Звертаючись 13 грудня 2016 року до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою та заявляючи клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, ДПІ посилається на те, що первісно подана до Вищого адміністративного суду України касаційна скарга була повернута ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2016 року № К/800/26928/16 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 цього Кодексу через невиконання вимог суду касаційної інстанції про залишення касаційної скарги без руху у зв’язку з несплатою судового збору (ухвала від 12 жовтня 2016 року). При цьому відповідач зазначає, що відсутність фінансування видатків на сплату судового збору об’єктивно виключило можливість сплатити судовий збір під час подання первісної касаційної скарги, а право на повторне звернення із касаційною скаргою було використано лише після того, як на рахунки ДПІ надійшли кошти в достатній кількості для сплати судового збору. Водночас, докази на підтвердження цих доводів ДПІ не надає (таких , зокрема як кошторис на 2016 рік; довідки територіального органу ДКС України щодо фактичного стану фінансування видатків на сплату судового збору; виписки з казначейського рахунку ДПІ по коду економічної класифікації 2800 тощо), як не додає до касаційної скарги документ про сплату судового збору, незважаючи на наявність фінансування видатків на сплату судового збору, про що ДПІ вказує у відповідному клопотанні.

Згідно з ч. 6 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Зі змісту частин 2, 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що вирішення питання про відкриття касаційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю касаційної скарги вимогам статті 213 цього Кодексу та строками її подання.

Згідно з ч. 5 ст. 213 Кодексу до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пп. 3 пп. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII (редакція діє з 01 вересня 2015 року), ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу (ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення постанови в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись ч. 1 ст. 108, ст. 165, ч. 5 ст. 213, частинами 3, 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Роз’яснити, що відповідно до ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга буде повернута та вважатись неподаною, якщо особа, що подає касаційну скаргу, не усуне зазначені недоліки касаційної скарги до вказаного строку або не заявить клопотання про його продовження.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному ст.ст. 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Бившева