Ухвала суду № 63808802, 27.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 грудня 2016 року м. Київ К/800/36077/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року

у справі № 826/27290/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терекс Трейдінг"

до Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31 серпня 2015 року № 100260002/2015/000409/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації від 31 серпня 2015 року № 100260002/2015/00681; визнати вірною митну вартість товару, заявлену ТОВ «Терекс Трейдінг» в митній декларації від 28 серпня 2015 року №100260002/2015/173489 щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, позов задоволено частково, скасовано спірні рішення. У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Київської міської митниці ДФС, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, з метою здійснення митного оформлення товару, позивач подав до Київської митниці митну декларацію № 100260002/2015/173489, митну вартість товару у зазначеній декларації визначено за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії документів: контракт від 15 січня 2015 року №15/01/15; міжнародну автомобільну накладну (СМR) № 077128 від 27 серпня 2015 року; коносамент від 15 липня 2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 13 липня 2015 року; пакувальний лист від 13 липня 2015 року; рахунок-проформу від 13 липня 2015 року; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару б/н від 25 червня 2015 року та від 19 серпня 2015 року; страховий поліс від 12 липня 2015 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01 серпня 2015 року; сертифікат відповідності від 14 серпня 2015 року; сертифікат про походження товару № 15С3702А0339/00544К від 13 липня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 15 липня 2015 року; митну декларацію країни відправлення.

31 серпня 2015 року Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 100260002/2015/000409/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним (резервним) методом на підставі наявної у митниці інформації.

У зв’язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260002/2015/00681.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного суду України, викладеного в його рішеннях, зокрема, у постановах Верховного суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та від 02 червня 2015 року у справі 21-498а15.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що декларантом надані усі документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товарів та підтверджено всі складові їх митної вартості.

Доводи митного органу стосовно наявності обгрунтованого сумніву в достовірності поданих декларантом відомостей, що не дозволяло визначити митну вартість товарів за основним методом її визначення, обгрунтовано спростовано судами першої інстанції та апеляційної інстанцій.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв’язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 826/27290/15.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед