Ухвала суду № 63808451, 22.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2016 р. м. Київ К/800/52023/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й.,-

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до Ректора Приватного вищого навчального закладу (далі - ВНЗ) «Донецький інститут соціальної освіти» ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, за касаційною скаргою Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року, -

встановив:

У липні 2013 року Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» звернулася в суд із позовом, у якому просила визнати протиправною дію ректора, голови приймальної комісії приватного ВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти» ОСОБА_4, що полягає у відмові в задоволенні її запиту на інформацію.

На обґрунтування позову зазначила, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2939-VI) не надана повна та всебічна відповідь на запит, що негативно вплинуло на здійснення нею наданих повноважень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними дії ректора приватного ВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти» ОСОБА_4 щодо відмови у задоволенні запиту Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» на отримання публічної інформації від 6 березня 2013 року № 117/1-13. Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року.

Відповідачем подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 6 березня 2013 року начальник Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки як структурного підрозділу Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» направив запит на інформацію № 117/1-13 до ректора приватного ВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти», в якому на підставі статті 20 Закону № 2939-VI просив надіслати належним чином засвідчені копії документів з метою здійснення правового аналізу, моніторингу та громадського контрою за проведенням приймальної кампанії до ВНЗ України, дотримання державних стандартів освіти, забезпечення належного рівня знань, здійснення заходів із запобігання та протидії корупції: статут ВНЗ; свідоцтво про реєстрацію ВНЗ; довідку про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками; ліцензію ВНЗ та додатки до неї; довідку з ЄДРПОУ; правила прийому до ВНЗ у 2013 році; положення про приймальну комісію ВНЗ; наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ; план роботи та графік засідань приймальної комісії ВНЗ; дислокацію приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів до ВНЗ; встановлені квоти прийому до ВНЗ різних категорій осіб. Додатково з метою налагодження конструктивної взаємодії просила: надіслати перепустки до ВНЗ таким особам як ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; забезпечити розміщення на інформаційних стендах ВНЗ об'яв цього управління (додаток № 1); забезпечити запрошення представників від вказаних організацій на засідання приймальної комісії, інші заходи, пов'язані з проведенням приймальної кампанії до ВНЗ.

Листом від 28 травня 2013 року № 109 ректор приватного ВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти» ОСОБА_4 повідомив Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки, що необхідну інформацію можливо знайти на сайті інституту: www: dіsо.edu.ua.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача у відповіді на можливість одержання запитуваної інформації із загальнодоступних джерел є неправомірною відмовою у її наданні, а також дійшов висновку, що відповідь на запит позивача надана з порушенням строку, передбаченого статтею 20 Закону № 2939-VI.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд дійшов висновку, що приватний ВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти» не підпадає під поняття розпорядника інформації та на нього не поширюється дія Закону № 2939-VI.

Так, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, встановлений Законом № 2939-VI.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина 1 статті 1 Закону № 2939-VI).

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що виконання розпорядником інформації обов'язку щодо оприлюднення публічної інформації не звільняє його від обов'язку надати таку інформацію на запит.

Згідно статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Частиною 1 статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина 4 статті 13 Закону № 2939-VI).

У відповідності до статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Статтею 1 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2984-ІІІ) визначено, що вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

За змістом частини 2 статті 21 та частини 1 статті 32 Закону № 2984-ІІІ власник (власники) здійснює (здійснюють) права щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу); безпосереднє ж управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор, тощо.

Міністерство освіти і науки України як центральний орган виконавчої влади (суб'єкт владних повноважень), що реалізує державну політику у сфері освіти, надаючи приватному ВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти» ліцензію на освітню діяльність, делегував останньому повноваження на надання освітніх послуг, пов'язаних із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказаний навчальний заклад є, в розумінні вимог Закону № 2939-VI, розпорядником публічної інформації, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що знаходиться у володінні такого ВНЗ.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина 1 статті 19 Закону № 2939-VI).

Частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI передбачені виключні випадки відмови у задоволенні запиту розпорядниками інформації.

В ході розгляду справи судом першої інстанції не встановлено наявності у відповідача передбачених законом підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію та не наведено таких у листі від 28 травня 2013 року № 109.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

З огляду на те, що відповіді з питання надання копій документів, зазначених у запиті, що містять публічну інформацію, відповідачем не надано, а також не зазначено при цьому, що ця інформація є конфіденційною або службовою, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання відповідача у листі на можливість отримання необхідної інформації на офіційному веб-сайті приватного ВНЗ «Донецький інститут соціальної освіти» суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірною відмовою в наданні інформації.

Разом з тим, за правилами частини 1 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи і це вірно встановлено судом першої інстанції, відповідь на запит про отримання публічної інформації від 6 березня 2013 року надана відповідачем 28 травня 2013 року, тобто, після спливу строку, встановленого зазначеною нормою Закону.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року помилково.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив :

Касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року - скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до Ректора Приватного вищого навчального закладу «Донецький інститут соціальної освіти» ОСОБА_4 про визнання дій протиправними - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.