Ухвала суду № 63808251, 06.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2016 р. м. Київ К/800/6758/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року

у справі №820/3737/15

за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова, за участю Прокурора Харківської області, в інтересах держави в особі Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - Прокурор)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1)

про стягнення заборгованості, -

встановив:

Прокурор звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь держави в особі Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області заборгованість із земельного податку в розмірі 2215,90 грн. за 2013 та 2014 роки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття нового - про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, за відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 2215,90 грн., який виник у зв'язку з несплатою самостійно визначених у поданих деклараціях із плати за землю за 2013 та 2014 роки сум податкового зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки спірна сума податкової заборгованості не сплачена ФОП ОСОБА_1 у добровільному порядку, то така заборгованість підлягає стягненню за рішенням суду.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).

За правилами п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

За змістом ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального права порушили, оскільки не з'ясували обставини щодо надіслання (вручення) відповідачу податкової вимоги від 08.07.2013 року №1929-19 на суму податкового боргу в розмірі 665,82 грн. в порядку п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України.

Зокрема, суд першої інстанції взагалі залишив вказаний факт поза увагою, а суд апеляційної інстанції лише констатував наявність цієї податкової вимоги, без з'ясування обставин щодо її надіслання (вручення) й, відповідно, без витребування в позивача підтверджуючих документів (розписки ФОП ОСОБА_1 (її законного чи уповноваженого представника) про отримання документа, повідомлення про вручення поштового відправлення тощо).

Крім того, згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За правилами пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому, податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає в контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права в часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Однак, суди достеменно не з'ясували, чи зменшувався податковий борг відповідача в період з 08.07.2013 року (формування податкової вимоги №1929-19) по 15.04.2015 року (звернення Прокурора з позовом до суду) до нуля.

Також, судові інстанції при розгляді справи всупереч правилам оцінки доказів, встановленим приписами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не звернули уваги на неналежне оформлення поданої позивачем розшифровки сум заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом з огляду на її непідписання посадовою особою Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, яка склала цю розшифровку, та нескріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Виходячи з положень ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції на підставі ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2016 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по суті. 20.05.2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява відповідача з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №119917, яка підтверджує, що ФОП ОСОБА_1 з 13.04.2016 року є інвалідом другої групи, а тому відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору.

З огляду на викладене, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун