Ухвала суду № 63807744, 28.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/24931/15 Суддя доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

28 грудня 2016 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Межевич М.В., розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Олив» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Вимоги до апеляційної скарги, порядку та строків її подання встановлені ст.ст. 186, 187 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі – КАС).

Апеляційна скарга не відповідає зазначеним вимогам у зв’язку з несплатою судового збору та пропуском строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення отримано відповідачем 28.04.2016, а тому граничним строком його оскарження є 08.05.2016. Однак. апеляційну скаргу подано лише 09.12.2016.

При цьому, на думку апеляційного суду, неможливість сплатити судовий у встановлений строк та дотримання строку апеляційного оскарження при першому зверненні до апеляційного суду не є поважною причиною для порушення цього строку при повторному поданні апеляційної скарги.

При прийнятті рішення, апеляційний суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 03 квітня 2008 року по справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03). Так, Суд зазначив, що стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що товариство було поінформовано про рішення від 5 жовтня 2001 року якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Товариство подало першу апеляційну скаргу у листопаді 2001 року, але вона не була розглянута з низки причин, і несплата державного мита була лише однією із них. Через два роки товариство подало нову апеляцію, стверджуючи, що воно не могло сплатити державне мито в той час, коли рішення суду першої інстанції могло б бути оскаржене відповідно до законодавства. У такій ситуації, надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та "право на суд" заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, вказані скаржником підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можуть бути визнані поважними.

Разом з апеляційною скаргою подано клопотання, в якому апелянт просить відстрочити сплату судового збору у зв’язку з відсутністю належного бюджетного фінансування.

01 вересня 2015 року набрали чинності зміни до Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VІ), відповідно до яких державні органи більше не належать до переліку тих, хто звільняється від сплати судового збору.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким серед іншого скасовано встановлені раніше для державних органів пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що Вищий адміністративний суд України у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України «Про судовий збір» (додаток до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір») зазначив, якщо бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Отже підстав для відстрочення апелянту сплати судового збору немає.

Наведена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України (ухвали від 27 жовтня 2015 року по справі № 2а-3361/10, від 03 листопада 2015 року по справі № 814/3453/14, від 15.03.2016 по справі № 2а-4006/11/2670).

З урахуванням того, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру про скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов’язання та зменшено від’ємного значення у загальному розмірі 674 021 грн, то відповідно до ч. 1, пп.пп. 1, 2 п. 3 ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2015 року – 1 218 грн, апелянт має сплатити судовий збір у розмірі 11 121,35 грн.

За таких обставин апеляційну скаргу відповідно до вимог ч. 1 ст. 108, ч. 6 ст. 187, ч. 3, ч 4 ст. 189 КАС слід залишити без руху та встановити тридцятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали протягом якого апелянт має право надати оригінал платіжного документа про сплату судового збору, вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження. У разі якщо недоліки апеляційної скарги не буде усунуто, вона буде повернута особі, яка її подала, а у випадку неподання клопотання про поновлення строку або визнання неповажними причин пропуску строку, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про відстрочення сплати судового збору та поновлення строку апеляційного оскарження відмовити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року залишити без руху.

Встановити тридцятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, протягом якого апелянт має право надати оригінал платіжного документа про сплату судового збору, вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

Суддя М.В. Межевич