Постанова № 63807482, 14.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2016 рокусправа № 808/2500/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17-1304 від 14.07.2016 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0000221304 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 34,7% за 2015 рік у сумі 2109,88 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 21.07.2016 року №0000541304 та №0000551304.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17-1304 від 14.07.2016 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000221304 від 21.07.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 34,7% за 2015 рік у сумі 2109,88 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.07.2016 року №0000541304 та №0000551304.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_2О.) підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, про причини не прибуття не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі наказів ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 17.06.2016 року № 169 та від 12.07.2016 року № 186, направлень на проведення перевірки від 29.06.2016 року № 93,94, посадовими особами відповідача в період з 29.06.2016 року по 11.07.2016 року проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.20105 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 29.04.2011 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт № 34/08-26-13-04/НОМЕР_1 від 14.07.2016 року, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

пп.в п.176.1 ст.176 ПК України (встановлено перекручення даних поданих в декларації за 2015 рік, а саме завищення валових витрат);

п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а саме заниження сум єдиного внеску нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за ставкою 34,7% в загальній сумі 21098,85 грн.;

п.177.2, п.177.4, п.177.11 ст.177 ПК України, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік на суму 9120,54 грн.;

п.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.3 п.164 підрозділу ПК України, а саме занижено суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік в сумі 912,05 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.07.2016 року №Ф-17-1304, якою позивача зобовязано сплатити недоїмку в розмірі 21098,85 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 21.07.2016 року №0000221304, яким до позивача застосовано штрафні санкції з єдиного внеску в розмірі 2109,88 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 21.07.2016 року №0000541304, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати військового збору в розмірі 1140,06 грн., в т.ч. за основним платежем 912,05 грн. та штрафними санкціями 228,01 грн.

- податкове повідомлення рішення від 21.07.2016 року №0000551304, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11400,67 грн., в т.ч. за основним платежем 9120,54 грн. та 2280,13 грн. штрафними санкціями.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «ЮК ОСОБА_3» мають реальний характер, а тому при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення при прийнятті рішень.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, не погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Підпунктом 164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст.177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат.

Згідно з п.177.11 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Відповідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних рішень став висновок контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат (що в свою чергу призвело до заниження належних до сплати сум єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, військового збору, податку з доходів фізичних осіб), у звязку з відсутністю, факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ЮК ОСОБА_3.

З акту перевірки вбачається, що контролюючий орган за результатами перевірки дійшов висновку, що позивачем завищено задекларовані валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ ЮК ОСОБА_3 щодо придбання бензину А-92, на суму 60803,60 грн., що в свою чергу зумовило висновок про заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, єдиного внеску та військового збору.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «ЮК ОСОБА_3» (Продавець) 25.05.2015 року укладено договір № 540 (а.с.51). Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити горюче-мастильні матеріали на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору передбачено, що відвантаження товару здійснюється продавцем на основі заявки покупця про відвантаження (базис поставки перевезення здійснюється автомобільним транспортом продавця до складу покупця). Згідно до п.2.3 договору датою відвантаження вважається дата видаткової накладної. Приписами п.2.4 договору визначено, що товар вважається зданим продавцем та прийнятий покупцем при оформлені акту приймання-передачі або видаткової накладної, що і буде свідчити про дату отримання грузу.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткову накладну від 31.05.2015 року № РН-0000365 та податкову накладну від 31.05.2015 року №364 (а.с.45-46).

Колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити місце проведення навантажувально - розвантажувальних робіт, оскільки заявки покупця на відвантаження, відповідно до п.2.1 договору, та документи на підтвердження транспортування товару, зокрема ТТН, довіреності на отримання товару, позивачем як під час перевірки податковому органу так і під час судового розгляду не надавалися, що відповідно до приписів п.44.6 с. 44 ПК України свідчить про їх відсутність у платника податків.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що з наданих документів неможливо встановити рух товарів від постачальника - ТОВ «ЮК ОСОБА_3» до покупця - ФОП ОСОБА_1 Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують оприбуткування товару на складах позивача.

Також, колегію суддів при вирішенні справи беруться до уваги документи, які підтверджують подальшу реалізацію товару, що здійснювалася позивачем 23.06.2015 року на СФГ «Перепілка» та 26.06.2015 року на ПСГП «Південне» (а.с.29-39).

Так, наявними у справі доказами підтверджено, що позивачем придбаний товар 31.05.2015 року фактично був реалізований 23.06.2015 року та 26.06.2015 року. При цьому, бухгалтерських документів, які б підтверджували зберігання ТМЦ, придбаних у ТОВ «ЮК ОСОБА_3» до моменту їх реалізації, позивачем не надано. Також позивачем не надано докази, що підтверджують прийняття та оприбуткування придбаного бензину.

Отже, на підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про реальність руху активів в процесі господарської взаємодії ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЮК ОСОБА_3».

Враховуючи те, що реальне здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЮК ОСОБА_3» не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що витрати по таким операціям позивачем задекларовані безпідставно, що призвело до зменшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, які сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 11400,67 грн., заниження суми утриманого військового збору з суми чистого доходу за 2015 рік на суму 1140,06 грн.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведене доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016 р. № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 є законними і скасуванню не підлягають.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п.11 ст.8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пунктом 8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Отже єдиний внесок сплачується фізичними особами-підприємцями виходячи з бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок в розмірі 34,7% за 2015 рік, за наслідками господарських операцій з ТОВ «ЮК ОСОБА_3», призвело до заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 21098,85 грн., тому податковим органом правомірно та обґрунтовано було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.07.2016 року № Ф-17-1304 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 21098,85грн..

Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну, податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

За наведених обставин, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.07.2016 року № НОМЕР_4 на суму 21098,85грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 2109,88 грн., винесене відповідачем правомірно.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє винесено з порушенням норм матеріального права, при неповному встановленні обставин, що мають значення для справи.

Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів вважає, що у задоволені позову ФОП ОСОБА_1 слід відмовити, з урахуванням законності і обґрунтованості спірних рішень податкового органу.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

постановив :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року по справі № 808/2500/16 - скасувати.

В задоволені позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:С.В. Чабаненко

Суддя:Т.С. Прокопчук

Суддя:А.В. Шлай