Постанова № 63807042, 09.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2016 р. № 820/3001/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Буй Хонг Нхат до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Буй Хонг Нхат звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо вилучення у громадянина ОСОБА_3 Буй Хонг Нхат ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні ХР 19121 від 23.10.2008;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити громадянину ОСОБА_3 Буй Хонг Нхат ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні шляхом видачі нової.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначила, що Буй Хонг Нхат рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області було надано дозвіл на імміграцію та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні ХР 19121 від 23.10.2008 року.

Однак 04.04.2016 року співробітником ГУ ДМС у Харківській області складено протокол про вилучення в позивача посвідки на постійне проживання та, відповідно, проведено вилучення вказаної посвідки. Підставою для проведення таких дій слугував висновок УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 23.07.2009 року, копії якого позивачу надано не було та, відповідно, з яким його також не було ознайомлено. Таким чином, представник позивача звернув увагу суду, що оскільки відповідачем не скасовано дозвіл на імміграцію в Україну Буй Хонг Нхат та не скасовано посвідку на постійне проживання в Україні у порядку, визначеному діючим законодавством, то у субєкта владних повноважень не було підстав для вилучення посвідки на постійне проживання в Буй Хонг Нхат.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що посвідку на постійне проживання в Україні було вилучено в Буй Хонг Нхат, з огляду на те, що слідчим управлінням ГУ МВС України в Харківській області 22.07.2009 порушена кримінальна справа № 18090089 за ч.1 ст. 358 КК України за фактом підробки документів. Також, представник відповідача зазначив, що на підставі постанови про проведення виїмки документів від 26.04.2011 року, прийнятої слідчим управлінням прокуратури Дніпропетровської області, було проздійснено виїмку особовим справ, у тому числі і оригіналу особової справи №348362 громадянина ОСОБА_4 Буй Хонг Нхат. На даний час до ГУ ДМС України в Харківській області вказана особова справи не поверталась, а відтак у відповідача не має можливості надати до суду копію рішення відповідача про скасування посвідки Буй Хонг Нхат.

У судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позовних вимог, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що Буй Хонг Нхат є громадянином ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_3.

На підставі висновку УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.10.2008 року, Буй Хонг Нхат документований посвідкою на постійне проживання в України (серія ХР № 19121) (а.с. 11).

Також, як вбачається зі змісту вказаної посвідки, Буй Хонг Нхат заресєтровано на постійне проживання за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2.

Доказів на внесення змін до вказаних записів та/чи про зняття Буй Хонг Нхат з реєстрації за вказаним місцем проживання матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано.

04.04.2016 року спеціалістом відділу імміграційної роботи ГУДМС України в Харківській області проведено вилучення посвідки на постійне проживання громадянина ОСОБА_4 Буй Хонг Нхат серія ХР № 19121, що зафіксовано протоколом від 04.04.2016 року (а.с. 12).

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, підставою для вказаного вилучення слугував висновок УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.07.2009 про скасування дозволу на імміграцію громадянина ОСОБА_4 Буй Хонг Нхат.

Поряд з цим, як було встановлено під час розгляду справи з пояснень представника відповідача, на підставі того, що слідчим управлінням ГУ МВС України в Харківській області 22.07.2009 порушена кримінальна справа № 18090089 за ч.1 ст. 358 КК України за фактом підробки документів, слідчим управління прокуратури Дніпропетровської області, у ВГІГФО ГУМВС України в Харківській області прийнято постанову про проведення виїмки документів від 26.04.2011 року, зокрема здійснено виїмку оригіналів особових справ громадян ОСОБА_4, у тому числі і оригіналу особової справи № 348362 громадянина ОСОБА_3 Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З огляду на вказаний факт виїмки, представник відповідача обґрунтовує неможливість надання до суду копії рішення ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 23.07.2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну 348362 громадянина ОСОБА_3 Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі якого було проведено вилучення посвідки на постійне проживання в Україні позивача.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до листа Прокуратури Дніпропетровської області від 20.09.2016 року № 07/2/2-478-16, вказаним суб'єктом владних повноважень повідомлено представник позивача, що кримінальна справа № 18090140 до прокуратури області не надходила та до архіву прокуратури не передавалась (а.с. 88). Доказів на спростування вказаних обставин представником відповідача до суду не надано.

Також, представник позивача 23.09.2016 звернулась до Прокуратури Дніпропетровської області із заявою про надання документів, зокрема просила підтвердити або спростувати факт вилучення оригіналів особових справ громадян В`єтнаму (у тому числі і особової справи громадянина В`єтнаму Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1) відповідно до постанови слідчого з ОВС СО слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 від 26.04.2011 року.

Листом від 25.10.2016 року № 17/1-6137-16 прокуратура Дніпропетровської області повідомила представника позивача, що 08.04.2010 року старшим інспектором УГІРФО ГУМВС України в Харківській області майором міліції ОСОБА_7 під розписку отримано від слідчого усі документи, які вилучались під час досудового розслідування кримінальної справи, у тому числі особової справи громадян В`єтнаму. Відомості щодо повторного вилучення вказаних документів в УГІРФО ГУМВС України в Харківській області відсутні (а.с. 114).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що як вбачається з висновку службового розслідування за результатами розгляду доповідної записки начальника УГІРФО ГУМВС України в Харківській області полковника міліції ОСОБА_8 від 03.06.2011 року, за результатами службового розслідування встановлено факт відсутності 38 особових справ громадян В`єтнаму про оформлення дозволів на імміграцію в Україну (у тому числі і особової справи громадянина В`єтнаму Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1). У той же час, будь-які супровідні документи, які б підтверджували повернення вказаних особових справи до УНІРФО ГУМВС України в Харківській області з органів прокуратури відсутні.

Водночас, суд вважає за потрібне зазначити, що виїмку особових справи з приміщення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області було проведено працівниками прокуратури Харківської області на підставі протоколу від 23.07.2009 року.

Згідно статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України № 2491-ІІІ від 07 червня 2001 року " Про імміграцію".

Відповідно до частини 1 абзаців першого і четвертого статті 1 Закону № 2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 6 Закону № 2491-ІІІ визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.

Так, за приписами частини 1 пунктів два і три цієї норми спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Аналогічні норми містяться в підпункті 8 пункту 4 Положення про Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, затвердженого постановою КМУ від 14 червня 2012 року № 844.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію", у редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно до п. 6 ч. 2 ч. 4 зазначеного Закону, квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Стаття 9 Закону № 2491-ІІІ встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Крім зазначених документів, зокрема, подаються: для осіб, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 4 цього Закону, - копії документів про призначення їх опікунами чи піклувальниками над громадянами України або про встановлення над ними опіки чи піклування громадянина України.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж не надання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як слідство, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видаються.

Статтями 10, 11 зазначеного Закону, у редакції, що діяла на час оформлення посвідки, встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Суд зазначає, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 року № 1983.

У відповідності до пп. 2 п. 2 цього Порядку, в редакції, яка діяла на час надання посвідки, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Згідно п. 12, Порядку, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про імміграцію", у редакції, що діяла на час прийняття рішення відповідачем про скасування дозволу, дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про імміграцію» орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання. Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка мала до його надання статус біженця в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Таким чином, ЗУ "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта, а підставою для вилучення у іноземця посвідки на постійне проживання в Україні є рішення компетентного, в розумінніЗакону України "Про імміграцію", органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.

Відповідно до п.п. 21-24 «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органам, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст.13 Закону України «Про імміграцію».

Отже, наведені вище вимоги Закону України "Про імміграцію" і положення Порядку № 1983 покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, суб'єктів владних повноважень обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицію Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 18 жовтня 2016 року по справі К/800/5875/16.

Поряд з цим, відповідачем, всупереч вищезазначених вимог законодавства, не надано як жодних доказів повідомлення позивача про розгляд питання щодо скасування дозволу про імміграцію та відібрання відповідних пояснень, так і взагалі достатніх та обґрунтованих доказів повідомлення позивача про призначення і проведення перевірки, а також її результатів щодо правомірності надання громадянину В`єтнаму Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання в Україні.

Окрім того, визначених Положенням підстав для проведення перевірки правомірності надання позивачу дозволу на імміграцію та оформлення іноземному громадянину посвідки на постійне проживання в Україні відповідачем в ході судових засідань також не доведено.

Також, суд звертає увагу, що у рішенні по справі "Жданок проти Латвії" (case of Zdanoka v. Latvia) від 16 березня 2006 року, суд приходить до висновку про те, що "для того, щоб гарантувати стабільність та ефективність демократичної системи, від держави може вимагатись вжиття специфічних заходів для самозахисту. Плюралізм і демократія засновані на компромісі, що вимагає різних поступок з боку окремих осіб, які повинні часом бути готовими обмежити деякі із своїх свобод так, щоб забезпечити більшу стабільність держави у цілому. Однак, щоразу, коли держава має намір послатись на принцип "демократії, здатної себе захистити" для виправдання свого втручання у права людини, вона повинна уважно оцінити обсяг і наслідки такого заходу, щоб був дотриманий баланс між вимогами захисту демократичного суспільства, з одного боку, та захисту прав людини - з іншого (п.100 рішення Великої палати, 2006 р.).

Скасування дозволу на імміграцію тягне за собою негативні наслідки для позивача, якими, відповідно до ст.13 Закону, є вилучення посвідки на постійне проживання; обов'язок особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа, яка не виїхала протягом місяця, підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством.

Між тим, в ході розгляду справи встановлено, що позивач відповідно до рішення ВГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 23.10.2088 року про надання дозволу на імміграцію в Україні, документований посвідкою на постійне проживання України для іноземців та осіб без громадянства серії ХР № 19121.

Отже, відповідач при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні, проводив перевірку законності залишення на постійне проживання на території України позивача та керуючись п. 6 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію позивачу, визначених уст. 10 ЗУ "Про імміграцію" не виявив, у зв'язку з чим надав дозвіл на імміграцію в Україні та посвідку на постійне проживання в Україні.

В даному випадку вказані вимоги законодавства відповідачем дотримані не були, оскільки

Поряд з цим, в матеріалах справи також відсутнє, а відповідачем в ході судових засідань не надано до суду копії рішення ВГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 23.07.2009 року, яким, ніби - то, скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянина ОСОБА_4 Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі якого 04.04.2016 року було проведено вилучення посвідки на постійне проживання в Україні позивача.

Окрім того, пунктом 3.13. Розділу III «Розгляд заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання» Тимчасового порядку передбачено, що копія рішення про відмову у видачі посвідки або про скасування раніше виданої посвідки видається територіальним органом ДМС, який прийняв таке рішення, заявникові під розписку або надсилається рекомендованим листом іноземцеві чи особі без громадянства та приймаючій стороні не пізніше як у п'ятиденний строк з дня його прийняття.

Суд звертає увагу, що відповідачем в обґрунтування свої правової позиції та в супереч вищезазначеним нормам права не надано до суду жодних доказів на підтвердження дотримання вказаного порядку, зокрема територіальним органом ДМС не долучено доказів на підтвердження повідомлення Буй Хонг Нхат та/чи його законного представника особисто під розписку чи засобами поштового зв`язку про скасування раніше виданої посвідки на постійне проживання в Україні.

У відповідності до абзацу 2 пункту 3.13. Розділу 111 «Розгляд заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання» Тимчасового порядку, у разі прийняття рішення про скасування раніше виданої посвідки вона підлягає вилученню та знищенню.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що необхідною передумовою для проведення вилучення посвідки на постійне проживання в Україні є факт наявності та відповідного попереднього ознайомлення іноземця з самим рішенням про скасування раніше виданої посвідки.

Водночас, суд звертає увагу, що як вбачається з висновку службового розслідування за результатами розгляду доповідної записки начальника УГІРФО ГУМВС України в Харківській області полковника міліції ОСОБА_8 від 03.06.2011 року, за результатами службового розслідування встановлено факт відсутності 38 особових справ громадян В`єтанму про оформлення дозволів на імміграцію в Україну (у тому числі і особової справи громадянина ОСОБА_4 Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1). У той же час, будь-які супровідні документи, які б підтверджували повернення вказаних особових справи до УНІРФО ГУМВС України в Харківській області з органів прокуратури відсутні.

Отже, фактично особові справи громадян В`єтнаму про оформлення дозволів на імміграцію в Україну (у тому числі і особова справа громадянина В`єтнаму Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1) у 2011 році були втрачені під час транспортування з прокуратури Дніпропетровсьокї області до територіального органу ДМС, та до 2016 року повернені/відновлені не були, доказів на спростування чого представником відповідача до суду не надано.

Відтак, на момент прийняття протоколу про вилучення повідки на постійне проживання громадянина ОСОБА_4 Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1 у 2016 році, в органах ГУДМС України в Харківській області була відсутня особова справа позивача, та, відповідно, були відсутні докази на прийняття рішень про скасування дозволу на імміграцію та скасування посвідки на постійне проживання в Україні, як передумови для вилучення в іноземця посвідки на проживання в Україні.

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що представником відповідача не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували, що протягом всього часу проживання на території України позивач порушував норми чинного законодавства України, в тому числі про правовий статус іноземців чи скоював злочин.

Водночас, суд критично ставиться до твердження відповідача з приводу того, що відносно громадянина ОСОБА_4 Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1 було відкрито кримінальну справу № 18090098, оскільки доказів того, що, як на момент проведення вилучення посвідки у позивача, так і на момент розгляду справи було прийнято рішення (вирок) щодо Буй Хонг Нхат та вказаній особі інкриміновано злочинне діяння.

Слід також зазначити, що ст.ст. 9, 29 Загальної декларації з прав людини 1948 року передбачено, що ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійснені своїх прав кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

За таких обставин, суд вважає, що вилучення посвідки на постійне проживання громадянина В`єтнаму Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинено з порушенням вимог ст.2 КАС України, без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача, адже при видачі посвідки на постійне проживання в Україні орган, який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію підтвердив правильність надання позивачем необхідних документів та наявність підстав для надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну, доказів на прийнятття рішень (висновків) територіальними органами ДМС про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянина В`єтнаму Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1, що могло б слугувати підставою для вилучення посвідки на постійне проживання в Україні, відповідачем до суду також не надано.

При прийнятті рішення, суд також враховує, що відповідно до ст.ст. 9, 29 «Загальної декларації прав людини» ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених судом фактів, суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи вилучення посвідки на постійне проживання в Україні громадянина ОСОБА_4 Буй Хонг Нхат, ІНФОРМАЦІЯ_1, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Вимога позивача щодо зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити громадянину ОСОБА_3 Буй Хонг Нхат ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні шляхом видачі нової також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від попередньої позовної вимоги, адже саме в результаті протиправних дій ГУ ЖМС України в Харківській області, що було підтверджено під час розгляду справи в судовому порядку, було незаконно вилучено посвідку на проживання громадянина ОСОБА_3 Буй Хонг Нхат ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Буй Хонг Нхат до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити .

Визнати неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо вилучення у громадянина ОСОБА_3 Буй Хонг Нхат ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні ХР 19121 від 23.10.2008.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити громадянину ОСОБА_3 Буй Хонг Нхат ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні шляхом видачі нової.

Стягнути на користь Буй Хонг Нхат (адреса: 61060, АДРЕСА_1) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (адреса: 61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников