Постанова № 63806972, 02.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

02 грудня 2016 р. №820/4581/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" до Державної фінансової інспекції в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України, про визнання дій протиправними та визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної інспекції в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної фінансової інспекції в Харківській області зі складання вимоги від 09.08.2016 року №20-08-05-14/5577 про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод" за період з 01.01.2012 по 01.05.2016;

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 09.08.2016 року №20-08-05- 14/5577 про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності ДП Харківський бронетанковий завод за період з 01.01.2012 по 01.05.2016.

Ухвалою суду від 15.11.2016, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що усі порушення, викладені у оскаржуваній вимозі є необґрунтованими, оскільки контролюючим органом під час проведення ревізії не в повному обсязі досліджено спірні правовідносини, а також не враховано наявність відповідних судових рішень, які набрали законної сили, в яких надано правову оцінку щодо вказаних правовідносин. При цьому позивач зазначив, що під час ревізії при наданні оцінки стосовно виведення майна, яке знаходиться поза балансом у підприємства позивача, із володіння Міністерства оборони України, контролюючий орган вийшов за межі наданих йому повноважень. Також позивач зазначив, що оскаржувана вимога містить абстрактні пропозиції щодо усунення невизначеного кола порушень, без зазначення конкретного законодавчого механізму виправлення цих порушень.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - ОСОБА_7 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в ході ревізії та при складанні акту ревізії відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. При цьому, представник відповідача зазначив, що оскаржувана вимога органу фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, представник відповідача зазначив, що про їх наявність може бути зазначено у вимозі, що було зроблено відповідачем, проте зазначені збитки не можуть бути примусово стягнуті шляхом пред'явлення вимоги. Така вимоги відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. У зв'язку з чим, представник відповідача вважає, що в даному випадку в порядку адміністративного судочинства може бути розглянута лише вимога в частині усунення порушень, виявлених в ході ревізії, яка породжує права чи обов'язки для позивача. Проте, у даному провадженні позивачем оскаржується вимога, яка вказує на наявність збитків та їх розмір. Таким чином, збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державної фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає цей позов, а не про визнання вимоги протиправної.

Представники позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представники відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у письмових запереченнях та додаткових поясненнях.

Представник третьої особи - ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що вирішення питання про задоволення позовних вимог покладає на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" (далі ДП ХБЗ) зареєстровано юридична особа.

В ході судового розгляду, судом встановлено, що підприємство було підпорядковано до 29.12.2011 Міністерству оборони України, з 29.12.2011 підпорядковано Державному концерну "Укроборонпром". Згідно наказу Міністерства оборони України від 08.12.2004 №6000 "Про перейменування державного підприємства Міністерства оборони України "Харківський ремонтно - механічний завод" в новій редакції, ДП "Харківський БТЗ" виключено зі складу Збройних Сил України наприкінці 2004 року. Відповідно до Статуту, затвердженого 05.01.2005, статус та особливості господарської діяльності підприємства визначаються ст. ст. 44,74, 75 ГК України.

Таким чином, ДП "Харківський БТЗ" є державним комерційним підприємством, а не військовим формуванням. На теперішній час здійснення фінансово - господарської діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод" регламентовано Статутом (нова редакція), який затверджено наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 13.02.2013 №43.

Судом встановлено, що ДП "Харківський бронетанковий завод" має сертифікати у сфері діяльності з розроблення, виробництва, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації військової і спеціальної техніки, відповідно до вимог стандарту ISO 9001:2008 ДСТУ ISO 9001:2009.

Перевіряючи правомірність та обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірної вимоги, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті ревізії, суд встановив, що правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Виходячи з аналізу вказаних положень, законодавець надав органам державного фінансового контролю повноваження по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи.

Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до пунктів 1, 7 ч.1 ст.10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно п.3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 №1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 за №1212/19950, основним завданням Інспекцій є реалізація повноважень Держфінінспекції на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до п.п.4.1 та 4.2 п.4 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інспекція відповідно до покладеного на неї завдання здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; здійснює контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Харківській області проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності ДП ХБТЗ за період з 01.01.2012 до 20.07.2016, за результатами якої складено акт від 05.07.2016 №08-20/13 (т.1 а.с.74-202). Відповідно до акту, в ході ревізії виявлено порушення, зокрема: завищення у рядку 2000 "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" форми №2 "Звіт про фінансові результати" ДП "ХБТЗ" за 2014 рік доходів на суму 32,6 тис. грн., за 2015 рік доходів на суму 43,3 тис. грн., що є порушенням вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87 та п. 1 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV; завищено витрати за 2015 рік по рядку 040 "Собівартість реалізованої продукції" в сумі 8614,73 тис. грн. та І кв. 2016 року по рядку 040 "Собівартість реалізованої продукції" в сумі 3250,02 тис. грн., означене порушенням вимог п. 4 П (С) БО 1 "Загальні вимоги фінансової звітності" та п.1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржено в адміністративному порядку акт ревізії від 05.07.2016 №08-20/13 (т.2 а.с.152-185). За результатами розгляду вказаних заперечень контролюючим органом складено висновок від 04.08.2016 (т.2 а.с.186-225), в якому визначено, що висновки акту ревізії є такими, що зроблені з грубим порушенням вимог законодавства України, без проведення належних аудиторських процедур, та такими, що базуються на припущення, а тому є необґрунтованими та незаконними. З огляду на це при здійсненні подальших заходів фінансового контролю по даному акту необхідно врахувати вказані заперечення.

На підставі акту ревізії від 05.07.2016 №08-20/13, Державною фінансовою інспекцією в Харківській області пред'явлено вимогу про усунення порушень ДП ХБЗ від 09.08.2016 №20-08-25-14/5577 (т.1 а.с.24-26), в якій визначено, що під час ревізії встановлено фінансові порушення на загальну суму 17896,66 тис. грн., в т.ч.: незаконних витрат - 15192,33 тис. грн., недоотримання коштів - 2011,09 тис. грн., та інших порушень фінансової дисципліни, що не призвели до втрат в сумі 693,24 тис. грн.

Також судом встановлено, що у пред'явленій вимозі викладено виявлені порушення, а саме:

1. ревізією стану виконання укладених договорів та підтвердження достовірності здійснення операцій з поставки товарів (запасних частин) встановлено, що для проведення ремонту військової техніки ДП "ХБТЗ" проведено оплату цивільним товариствам ТОВ "Спецбудпстачання", ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент", ТОВ "Укртехмед", ТОВ "Делюкс ЛТД", ТОВ "Оптімумспецдеталь" за комплектуючі (1Г-42), які за даними інвентаризації військового майна станом на 27.04.2015, проведеної за наказом Міністра оборони України від 14.11.2014 №809, належать Центру обліку надлишкового майна Міністерства оборони України, та є державним майном, яке в порушення ст. 2, ст. 4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" від 28.12.2000 №1919 відчужене без Кабінету Міністрів України, включено до калькуляції фактичних витрат по регламентному ремонту танків в розрахунках з Міністерством оборони України на загальну суму 14237, 68 тис. грн. Зазначене майно було виведене із володіння Міністерства оборони України в неправомірний спосіб, чим спричинило шкоду (збитки) державі. Витрати на придбання вищезазначених комплектуючих до бронетехніки, в порушення п. 11,12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16"Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, включено до собівартості продукції, реалізованої Міністерству оборони України.

2. Ревізією законності здійснення та достовірності калькулювання послуг "Ремонтування та технічного обслуговування машин та устаткування спеціального призначення" (регламентний ремонт встановлене понаднормативне списання матеріальних цінностей на загальну 75,89 тис. грн., у т.ч. сировини та матеріалів на суму 71,68 тис. грн., комплектуючих та запасних частин на суму 4, 21 тис. грн., що є порушення п. 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, та збитками для підприємства.

3. За результатами проведеної інвентаризації та фактичних оглядів були встановлені лишки товарно - матеріальних цінностей у матеріально - відповідальної особи начальника цеху №6 ОСОБА_8 станом на 01.04.2016 встановлено надлишок верстатів слюсарних МО 1489 у кількості 4 од. та лещат слюсарних поворотних (типІІ) у кількості 1 одиниці.

З огляду на викладені порушення, контролюючим органом пред'явлено вимогу, відповідно до якої Держфінінспекція в Харківській області вимагає у вигляді:

- опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства, у т.ч. відшкодувати збитки, завдані зазначеним порушеннями, в установленому законом порядку;

- розглянути питання про притягнення працівників Державного підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законодавством відповідальності.

На теперішній час позивачем не виконано зазначену вимогу, оскільки позивач не погоджується з вказаними порушеннями.

Відповідно до п.46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Аналізуючи положення наведених норм законодавства, суд зазначає, що письмова вимога органу державного фінансового контролю за своєю правовою суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень, яка породжує для зобов'язаної особи правові наслідки у вигляді необхідності вчинення певних дій, а відтак, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, має, по-перше, містити чітке викладення суті владного припису, яке унеможливлює неоднозначне розуміння як змісту, так і порядку виконання висунутої органом управління вимоги, по-друге, допускати реальну можливість виконання владного припису.

Також суд зазначає, що в листі Державної фінансової інспекції України від 04.03.2015 №25-18/205 Щодо підготовки вимоги про усунення виявлених порушень, в прямо зазначено, що контролюючий орган зобовязаний вказати способи усунення встановлених порушень і повинні відображати кінцеву мету вжитих заходів.

Проте, пред'явлена оскаржувана вимога від 09.08.2016 №20-08-25-14/5577 не містить:

1) прямої вказівки на заходи, які слід зробити підприємству позивача для виконання спірної вимоги;

2) прямо не визначає розмір збитків, які позивач зобовязаний відшкодувати, оскільки безпосередньо у вимозі не зазначено конкретної суми збитків, які були спричинені через допущені порушення ДП ХБТЗ;

3) кола осіб, які підлягали притягненню до відповідальності за виявленні контролюючим органом порушення, а також не зазначено до якого виду відповідальності необхідно було їх притягнути.

Так, у оскаржуваній вимозі Державна фінансова інспекція у Харківській області пропонує позивачу усунути виявлені порушення в установленому законоавством порядку та розглянути питання про притягнення працівників Державного підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законодавством відповідальності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що під час формування оскаржуваної вимоги суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання приписів чинного законодавства, оскільки владні приписи власного рішення у вигляді вимоги викладені не чітко, не зрозуміло, що створює ймовірність їх неоднозначного і множинного тлумачення та обєктивно призводять до неможливості виконання вимоги.

З аналізу правової позиції, наведеної представником відповідача, як підстави для відмови у позові випливає, що відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, про наявність яких може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки мають відшкодовуватися у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.У органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 по справі №21-40а14, від 15.04.2014 по справі №21-63а14, від 13.05.2014 по справі №21-89а14, від 20.05.2014 по справі №21-93а14, від 20.01.2015 по справі №21-603а14, та на яку посилається представник відповідача, у письмових запереченнях на позов, як на підставу відмови у задоволенні позову.

Проте, враховуючи спірні правовідносини, суд вважає за необхідне скористатися положеннями абз .2 ч. 2 ст. 161 КАС України, яким визначено, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З аналізу оскаржуваної вимоги вбачається, що органом фінінспекції вимагається усунути виявлені порушення законодавства, при цьому питання щодо відшкодування збитків зазначено як таке, що структурно входить до зазначеної вимоги.

Таким чином, в даному випадку оскаржувана вимога в частині відшкодування збитків є обовязковою до виконання.

Згідно оскаржуваної вимоги, контролюючим органом зроблено висновки про виведення майна із володіння Міністерства оборони України в неправомірний спосіб, чим спричинено, на думку ДФІ у Харківській області шкоду (збитки) державі.

Вказані висновки спонукали контролюючий орган до здійснення певних заходів, а саме направлення відповідних повідомлень щодо вказаних порушень, виявлених під час спірної ревізії, до Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, Головного управління НП у Харківській області, Військової прокуратури Харківського гарнізону. На підставі вказаних повідомлень зазначеними суб'єктами владних повноважень здійснено згідно чинного законодавства відповідні заходи, які мають негативні наслідки принаймні щодо ділової репутації позивача, що підтверджується наданими до матеріалів справи листами (т.4 а.с.56-63).

При цьому, контролюючим органом не визначено жодної суми (розрахунку) збитків, які були завдані неправомірними діями, а лише зазначено про завдання збитків, проте яких самих, ким, спричинені ці збиткі та у якому розмірі не визначено. В резолютивній частині, в якій викладені вимоги до позивача, які мав би виконувати позивач, розмір збитків не уточнюється.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень , крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

Враховуючи негативні наслідки для позивача через направлення відповідачем акту ревізії до ряду правоохоронних органів, оспорюваною вимогою однозначно порушено права позивача.

Згідно п. 1 ч.2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, у тому числі правових актів індивідуальної дії.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що обов'язкова до виконання вимога державної фінансової інспекції в частині встановлення порушень законодавства, виявлених ревізією та шляхів їх усунення, є правовим актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, яка є обов'язковою до виконання, а отже може бути оскаржена до суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду України у постановах від 15.04.2013, від 13.05.2013 та від 20.01.2015 у справах №21-40а14, №21-89а14, №21-603а14, відповідно.

Відповідно до положень статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Згідно положень ст. 124 Конституції України, судам підвідомчі всі правовідносини, що виникають в державі, а тому не може існувати будь-яких правовідносин, яким би суд не міг надати правову оцінку, а також враховуючи положення ч. 2, ч. 3 ст. 162 КАС України ухвалити таке рішення, яким будуть в повному обсязі поновлені або захищені права особи, яка звернулась за судовим захистом.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Виходячи з положень ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Тобто вказаними положеннями Конвенції гарантовано кожному право на звернення до суду із позовом щодо його прав та обовязків цивільного характеру, що в свою чергу, втілює «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, отже право на порушення провадження у суді з позовом. Наведене тлумачення вказаного міститься у рішенні Європейського суду з правам людини у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства». Проте, враховуючи те, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити, що ставить втручання у її права (рішення Європейського суду з правам людини у справі «Беллет проти Франції»).

Відповідно до наданих розяснень, які містяться у п.4 постанови Пленум Верховного Суду України від 01.11.1996 №4, виходячи з положень ст. 9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір.

При цьому, враховуючи зміст визначених у оскаржуваній вимозі порушень, є підстави вважати за необхідне за результатами судового розгляду проаналізувати дії фінансового органу в розрізі положень ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, в якому фактично визначено принцип мирного володіння майном, що передбачає "справедливу рівновагу" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. Отже, будь - яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Наведене тлумачення вказаного принципу міститься у рішеннях Європейського суду з правам людини у справах "Гайдук та інші проти України", "Щокін проти України", "Сірков проти України", а також по справі "Беєлер проти Італії".

Враховуючи вищевикладене, в даному випадку є правові підстави вважати, що оскаржувана вимога породжує для позивача відповідні обовязки, а тому порушує його права та інтереси.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що для належного захисту прав позивача наявні правові підстави у суду, в рамках даної справи для надання правової оцінки заявленим позовним вимогам.

Щодо позовних вимог про скасування вимоги від 09.08.2016 року №20-08-05- 14/5577 про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності ДП Харківський бронетанковий завод за період з 01.01.2012 по 01.05.2016, суд зазначає наступне.

Відповідно до порушень, виявлених контролюючим органом та визначених в предявленій вимозі стосовно того, що для проведення ремонту військової техніки ДП "ХБТЗ" проведено оплату цивільним товариствам ТОВ "Спецбудпстачання", ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент", ТОВ "Укптехмед", ТОВ "Делюкс ЛТД", ТОВ "Оптімумспецдеталь" за комплектуючі (1Г-42), які за даними інвентаризації військового майна станом на 27.04.2015, проведеної за наказом Міністра оборони України від 14.11.2014 №809, належать Центру обліку надлишкового майна Міністерства оборони України, та є державним майном, яке в порушення ст. 2, ст. 4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" від 28.12.2000 №1919 відчужене без Кабінету Міністрів України, включено до калькуляції фактичних витрат по регламентному ремонту танків в розрахунках з Міністерством оборони України на загальну суму 14237, 68 тис. грн. Зазначене майно було виведене із володіння Міністерства оборони України в неправомірний спосіб, чим спричинило шкоду (збитки) державі. Витрати на придбання вищезазначених комплектуючих до бронетехніки, в порушення п. 11,12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16"Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, включено до собівартості продукції, реалізованої Міністерству оборони України.

Судом встановлено, що для проведення ремонту військової техніки ДП ХБТЗ, укладено договори поставки з ТОВ Спецбудпостачання, ТОВ Сістемінжинірінгменеджмент, ТОВ Укртехмед, ТОВ Делюкс-ЛТД, ТОВ Оптімумспецдеталь. За результатами договорів позивачем було придбані комплектуючі (1Г-42), на підтвердження здійснення господарської діяльності з вказаними контрагентами позивачем до матеріалів справи надано відповідні договори поставки, видаткові накладні прибуткові ордери, товарно - транспортні накладні, відомості про вантаж тощо (т.3 а.с. 6-247).

Суд не бере до уваги твердження контролюючого органу стосовно неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Торгівельно-будівельний альянс, ТОВ Укртехмед, ТОВ Інкерс, ТОВ Делюкс ЛТД, ТОВ Профбізнесгруп, ТОВ Спецбудпостачання, ТОВ Оптимумспецдеталь, ТОВ Сістемінжинірингменеджмент у звязку із відсутністю вказаних контрагентів за юридичною адресою, оскільки в даному випадку відповідачем ставиться ставлення під сумнів принцип юридичної визначеності, у звязку з тим, що реальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами як юридичний факт встановлена у постановах Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 по справі №820/11057/15, від 22.01.2016 по справі №820/11586/15, від 19.04.2016 по справі №820/1377/16, які на час спірних правовідносин набрали законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо визначених у оскаржуваній вимозі відповідача доводів про те, що товар, придбаний позивачем у його контрагентів: ТОВ Торгівельно-будівельний альянс, ТОВ Укртехмед, ТОВ Інкерс, ТОВ Делюкс ЛТД, ТОВ Профбізнесгруп, ТОВ Спецбудпостачання, ТОВ Оптимумспецдеталь, ТОВ Сістемінжинірингменеджмент, належить Центру обліку надлишкового майна Міністерства оборони України, та є державним майном, що визначено Інвентаризацією військового майна станом на 27.04.2015, проведеної за наказом Міністра оборони України від 14.11.2014 №809, а також що вказаний товар в порушення ст.2, ст.4 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України та п.6 Порядку відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил відчужено без дозволу Кабінету Міністрів України, включено до калькуляції фактичних витрат по регламентному ремонту танків в розрахунках з Міністерством оборони України на загальну суму 14237,68 тис. грн., майно було виведене із володіння Міністерства оборони України в неправомірний спосіб, чим спричинило шкоду (збитки) державі, а витрати на придбання вищезазначених комплектуючих до бронетехніки, в порушення п. 11, 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, включено до собівартості продукції, реалізованої Міністерству оборони України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що основним доказом на підтвердження визначених обставинам є відсутність номерного обліку виробів 1Г-42, а також припущення про виведення із володіння Міністерства оборони України у неправомірний спосіб комплектуючі 1Г-42.

Так, положеннями ч.5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підприємство самостійно:

-визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;

-обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

-може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

-визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Згідно п.1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну України від 10.01.2007 №2 передбачено, що Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Таким чином, вказані Методичні рекомендації, на які посилається контролюючий орган в акті ревізії, не мають обовязкового характеру і можуть застосовуватися ДП ХБТЗ на власний розсуд.

При цьому, як вбачається з пояснень представників позивача, наданих в судовому засідання, а також враховуючи наказ ДП "ХБЗ" про організацію бухгалтерського, податкового обліку і облікової політики у 2012 році від 03.01.2012 №2, підприємством позивача не визначено необхідності для ведення номерного обліку виробів, зокрема, виробів 1Г-42.

Отже, з системного аналізу норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а також положень Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів чи будь-якими іншими нормативно-правових актів не передбачено необхідність обовязкового ведення на підприємстві номерного обліку виробів.

Таким чином, вказаний доводи про відсутність номерного обліку виробів 1Г-42 на виробництві не є правовою підставою для визначення порушення контролюючим органом.

При цьому, доводи контролюючого органу, викладені в акті ревізії щодо того, що вироби 1Г-42, які використовувалися ДП "ХБТЗ" для ремонту військової техніки Міністерства оборони України, фактично належали Центру обліку надлишкового майна Міністерства оборони України, та, на думку контролюючого органу, виведенні із володіння останнього незаконним шляхом, що підтверджується актом інвентаризації військового майна станом на 27.04.2015 наданий Центром обліку надлишкового майна, в ході судового розгляду не знайшли свого обґрунтування, виходячи з наступного.

З пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні встановлено, що починаючи з 29.12.2011 (тобто з моменту переходу позивача з підпорядкування Міністерства оборони України до Державного концерну Укроборонпром) Міністерство оборони України не здійснювало жодної інвентаризації, обліку та дослідження фактичного стану надлишкового майна, залишеного на території ДП ХБТЗ, що підтверджується в зазначеному акті ревізії.

Пунктом 2 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, яке затверджено Кабінетом Міністрів України від 03.05.2000 №748 визначено, що надлишкове військове майно - військове майно, що зберігається на складах, базах та в арсеналах і в якому немає потреби для комплектування військових частин згідно із затвердженими нормами як у мирний час, так і в особливий період, військове майно, що перебуває на обліку у військових частинах понад установлені норми забезпечення, а також застаріле військове майно (з відпрацьованим ресурсом або з перевищеним терміном зберігання), що підлягає списанню.

Згідно п. 14 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, інвентаризація військового майна проводиться у присутності і за обов'язковою участю матеріально відповідальних осіб. Заборонено проводити інвентаризацію неповним складом комісії та заносити до інвентаризаційного опису дані із слів матеріально відповідальних осіб або за даними облікових документів без перевірки фактичної наявності військового майна.

Відповідно до п. 15 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, разі коли військове майно зберігається в різних ізольованих приміщеннях, інвентаризація проводиться послідовно в кожному приміщенні. Після закінчення інвентаризації військового майна в одному приміщенні вхід до нього опечатується і комісія переходить до наступного приміщення.

Під час перерви в роботі комісії інвентаризаційні описи і облікові документи обов'язково зберігаються у закритих сейфах або шафах, які, як і вхід до приміщення, де проводиться інвентаризація, опечатуються.

Як встановлено з пояснень представників відповідача, наданих в судовому засіданні, Міністерством оборони України проведена інвентаризація надлишкового військового майна, за результатами якої складено акт інвентаризації бронетанкового озброєння і техніки на ДП "ХБТЗ", що обліковується за Центром обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України від 27.04.2015, станом на вказану дату.

Відповідно до висновків, викладених в акті інвентаризації, військове майно БТОТ та БТМ , що обліковується у ЦОНВМ знаходиться на території ДП "ХБТЗ", не в повній мірі відповідає даним облікових документів ЦОНВМ. Бронетанкова техніка вузлами та агрегатами укомплектована на повністю, є факт безпідставного демонтажу вузлів та агрегатів. При цьому в самому акті зазначено, що облікові документи ЦОНВМ не відповідають дійсності, багато помилок в марках техніки, номерах техніки, номенклатурі та найменування бронетанкового майна. Вузли та агрегати, які були безпідставно демонтовані з бронетанкової техніки, на облік не поставлені. ЗІП, який прибував з бронетанковою технікою на ДП "ХБТЗ", звалено до купи, на обліку не знаходиться (т.2 а.с.1-130). Також у зазначеному акті інвентаризації, комісією у складі тільки представників Міністерства оборони, зроблено пропозицію начальнику Центру обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України на підставі матеріалів інвентаризації внести відповідні зміни до обліку ЦОНВМ.

Відповідно до пп.2.1 Положення про інвентаризацію активів та зобовязань, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, до складу робочих інвентаризаційних комісій включаються представники апарату управління, бухгалтерської служби та досвідчені працівники підприємства, які знають обєкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

Згідно пп. 2.2 Положення про інвентаризацію активів та зобовязань, до складу робочих інвентаризаційних комісій можуть бути включені члени інвентаризаційної комісії.

Положеннями пп. 2.3 Положення про інвентаризацію активів та зобовязань, голова і склад робочих інвентаризаційних комісій затверджуються розпорядчим документом керівника підприємства.

Відповідно до пп. 2.4 Положення про інвентаризацію активів та зобовязань, забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що знаходяться на відповідальному зберіганні у тих самих матеріально відповідальних осіб, одного й того самого працівника два роки підряд.

Матеріально відповідальні особи не включаються до складу робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що знаходяться у них на відповідальному зберіганні.

Враховуючи той факт, що інвентаризація надлишкового майна здійснювалася на території підприємства позивача, при цьому до складу комісії не включено жодного представника ДП "ХБТЗ" та враховуючи, що вказане підприємство не є до структурною одиницею Міністерства оборони України, наведене суперечить положенням чинного законодавства щодо проведення інвентаризації та порушує принцип рівності.

Як встановлено з пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні, спірне майно знаходиться на території ДП "ХБТЗ", яке відвантажено Міністерством оборони України фактично без належного складання бухгалтерських документів, лише на підставі актів приймання - передачі. Зазначене майно знаходиться на підприємстві як позабалансове та не є майном, яке передано на відповідальне зберігання. При цьому, представниками позивача пояснено, що для здійснення вказаної інвентаризації потребується значний проміжок часу, через великий обсяг відвантажених одиниць та видів техніки. Проте, оскільки на підприємстві діє пропускна система, є можливість чітко визначити період та кількість представників Міністерства оборони України, які перебувати до підприємства.

В ході судового розгляду, представником третьої особи до матеріалів справи надано посвідчення про відрядження представників Міністерства оборони України, які були направлені до підприємства позивача. Як вбачається з наданих посвідчень, вказані відрядження відбувалися в період: з 17.11.2014 до 16.12.2014, з 17.12.2014 до 15.01.2015, з 08.01.2015 до 31.01.2015, з 05.10.2015 до 03.11.2015, з 17.01.2016 до 30.01.2016.

Враховуючи той факт, що акт інвентаризації складено станом на 27.04.2015, перебування представників Міністерства оборони на момент складання спірного акту інвентаризації за фактичним місцем знаходження військового надлишкового майна, на території ДП ХБТЗ не підтверджено, оскільки одна частина представників Міністерства оборони України перебувала на території ДП "ХБТЗ" задовго до складання акту інвентаризації, а інша частина - після складання спірного акту інвентаризації. Факт складання спірного акту інвентаризації не на території ДП ХБТЗ підтверджується також відсутністю підпису посадових осіб останнього на акті інвентаризації.

При цьому, в ході судового розгляду встановлено, що починаючи з 29.12.2011 під час зміни підпорядкованості ДП ХБТЗ та виведення останнього із підконтрольності Міністерства оборони України, до ДК Укроборонпром. ДП ХБТЗ не передавалося будь - яке майно Міністерства оборони України, що підтверджується актом приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, на протязі всього терміну знаходження вказаного майна на території ДП "ХБТЗ" надлишкового майна, позивач неодноразово звертався до Міністерства оборони України для укладання відповідних договорів відповідального збереження майна, що підтверджується відповідними листами. Проте, у відповідь Міністерством оборони України ніяких до теперішнього часу з цього приводу дій не вчинено. Оскільки висновки акту ревізії ґрунтуються на акті інвентаризації, який не є належним та допустимим в розумінні КАС України, отже, спірний акт ревізії також не є таким доказом.

Таким чином, вважати спірний акт ревізії належним та допустимим доказом виявлених порушень є безпідставним.

При цьому суд зазначає, що визначені порушення контролюючим органом як неправомірне виведення військового майна із володіння Міністерства оборони України знаходяться поза межами повноважень контролюючого органу, оскільки Міністерство оборони України не було обєктом контролю в межах вказаної ревізії, через що у фінансової інспекції стосовно вказаного суб'єкта відсутні правові підстави приймати будь-які висновки; також контролюючим органом не наведено у спірному акті ревізії та не надано до суду доказів, що доводили б здійснення позивачем протиправних дій, у зв'язку з тим, що вказане майно не знаходиться у нього на балансі чи на відповідальному зберіганні.

В ході судового розгляду, не знайшло обґрунтування твердження представників відповідача, заявлених в судовому засіданні щодо того, що ТОВ "Спецбудпостачання", ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент", ТОВ "Укртехмед", ТОВ "Делюкс-ЛТД", ТОВ "Оптімумспецдеталь", не були кваліфікованими постачальниками, оскільки приймаючи до уваги, що кваліфікація постачальників є особливістю роботи підприємств в Державному концерні «УКРОБОРОНПРОМ», вказане поняття не передбачине нормами законодавства, а регулюється лише Наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 25.02.2013 №61, яким затверджено Положенням про кваліфікацію постачальників товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг у Державному концерні "Укроборонпром" та підприємствах-учасниках Концерну, у редакції наказу від 10.12.2014 №306, який діяв на момент здійснення господарських взаємовідносин.

Відповідно до п.п.5.2.3 п.5.2 розділу 5 Положенням про кваліфікацію постачальників товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг у Державному концерні "Укроборонпром" та підприємствах-учасниках Концерну, обовязковою умовою закупівлі є кваліфікація постачальника підрозділом безпеки Концерну.

Виходячи з норм Положень про кваліфікацію постачальників товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг у Державному концерні "Укроборонпром" та підприємствах-учасниках Концерну, є різниця поняття підрозділ безпеки Концерну та підрозділ безпеки Підприємства.

Згідно п.п.5.2.4 п.5.2 розділу 5 Положенням про кваліфікацію постачальників товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг у Державному концерні "Укроборонпром" та підприємствах-учасниках Концерну, відповідальними за присвоєння статусу постачальника, які пройшли кваліфікацію, та внесення відомостей про постачальника до єдиної бази даних постачальників є підрозділ безпеки Концерну. Таким чином вбачається, що саме підрозділ безпеки Концерну, не підприємства, присвоює постачальнику відповідний статус.

Положеннями п.5.5 розділу 5 Положенням про кваліфікацію постачальників товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг у Державному концерні «Укроборонпром» та підприємствах-учасниках Концерну передбачено, що постачальник може отримати один з наступних статусів:

-«кваліфікований»;

-«некваліфікований»;

-«умовно кваліфікований».

Під час проведення ревізії керівництвом Позивача надавалася інформація з Бази даних постачальників, яка ведеться виключно підрозділом безпеки Концерну, відповідно до якої ТОВ «Сістемінжинірінгменеджмент», ТОВ «Укртехмед», ТОВ «Делюкс-ЛТД», ТОВ «Оптімумспецдеталь» мали та мають на даний момент статус «кваліфікований».

Щодо ТОВ «Спецбудпостачання» мав статус «кваліфікований», але у подальшому 09.07.2015, на підставі інформації правоохоронних органів, відповідно до положень п.п5.5.4 п.5.4 розділу 5 Положенням про кваліфікацію постачальників товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг у Державному концерні «Укроборонпром» та підприємствах-учасниках Концерну, було «дискваліфіковано». Даний факт також був досліджений в ході проведення ревізії і знайшов своє відображення на стор.86 акту, а також підтверджується листом ДК «Укроборонпром» від 08.11.2016р., витягом з бази даних постачальників та інформаційною довідкою помічника директора з безпеки ДП «ХБТЗ».

Стосовно визначених порушень у оскаржуваній вимозі стосовно того, що здійснення та достовірності калькулювання послуг Ремонтування та технічне обслуговування машин та устаткування спеціального призначення (регламентний ремонт) встановлене понаднормативне списання матеріальних цінностей на загальну суму 75,89 тис. грн., у т.ч. сировини та матеріалів на суму 71,68 тис. грн., комплектуючих та запчастин на суму 4,21 тис. грн., що є порушенням п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, та збитками для підприємства, суд зазначає, що ведення бухгалтерського обліку та формування витрат, у тому числі і прямих, здійснюється на підставі первинних документів та відповідно до реально здійсненої роботи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Судом встановлено, що під час проведення ревізії, від відповідальних за списання матеріалів, сировини, комплектуючих та за здачу на склад, не використаних в ремонті, комплектуючих, отримані пояснення: від ОСОБА_9 - начальник технічного відділу, від ОСОБА_10 - начальник цеху №5, від ОСОБА_11 - начальник цеху №4, від ОСОБА_12 - начальник цеху №6.

Завищення норм витрат матеріалів та сировини для ремонту танків на загальну суму 71682,09 грн. (Додаток №23,25,27-29,31,32 до акту ревізії) пояснюється начальником технічного відділу ОСОБА_9 тим, що за технічним станом танки надійшли до ремонту у різному стані, що призвело до збільшення витрат матеріалів по відношенню до норм витрат передбачених регламентованим ремонтом.

В ході судового розгляду, як встановлено з пояснень представника позивача, наданих в судовому засідання, підставою для визначення контролюючим органом про виявлені порушення став той факт, що не прийнято витрати 85 військовим представником Міністерства оборони, щодо витраченої сировини на здійснення ремонтування та технічного обслуговування машин та спеціального устаткування спеціального призначення.

Проте, виходячи з організації бухгалтерського обліку та відповідно до положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а також Положень (стандарт) бухгалтерського обліку, позивачем віднесено до бухгалтерського обліку не передбачено необхідність для узгодження вказаних витрат, оскільки позивачем було відображено в бухгалтерському обліку фактично понесені витрати сировини тощо в розмірах необхідних для належного ремонту та обслуговування техніки.

Суд зазначає, інших доводів щодо вказаного порушення податковим органом не зроблено, через що витрати підтверджуються відповідними документами, які надавалися під час проведення ревізії.

За таких обставин вбачається, що контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати.

Також судом встановлено, що відповідно оскаржуваної вимоги контролюючим органом під час проведення ревізії визначено, що станом на 01.04.2016, в ході фактичного огляду Цеху №6 у матеріально-відповідальної особи начальника Цеху №6 ОСОБА_8 встановлено надлишок у кількості 5 одиниць, а саме: верстаки слюсарні МО 1489 у кількості - 4 шт. та лещата слюсарні поворотні (тип II) у кількості 1 штука. В період ревізії вищезазначені цінності не оцінено.

Як вбачається з матеріалів справи, комісією ДП «ХБТЗ» згідно акту визначення остаточної вартості майна було прийнято рішення про неможливість подальшого використання верстаків слюсарних МО 1489 у кількості - 4 шт. та лещат слюсарних поворотних (тип II) у кількості - 1 шт., у звязку з корозією та зносом більше допустимих норм. При цьому, встановлена загальна вага конструкції верстаків - 195 кг та загальна вага лещат - 40 кг. З подальшим їх взяттям на облік, згідно вартості брухту чорних металів вид 500.

В ході ревізії в бухгалтерському обліку підприємства лишки матеріальних цінностей в сумі - 48 485,77 грн., на момент ревізії оприбутковані підприємством, що підтверджується наказом про відшкодування збитків та поставку на баланс надлишків ТМЦ, які були виявленні при проведенні інвентаризації, актом інвентаризаційної комісії, актом визнання остаточної вартості майна, оборотно сальдовими відомостями (т.1 а.с.46-49).

З огляду на викладене, контролюючим органом не в повному обсязі досліджено визначені обставини під час проведення ревізії, отже виявлені порушення у спірній вимозі є необґрунтованими.

Проаналізувавши дії відповідача та оспорювану вимогу в розрізі положень ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, суд дійшов висновку про те, що під час проведення ревізії відповідачем порушено принципи, які визначені положень ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а саме: мирного володіння майном, що передбачає "справедливу рівновагу" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. Отже, будь - яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Наведене тлумачення вказаного принципу міститься у рішеннях Європейського суду з правам людини у справах "Гайдук та інші проти України", "Щокін проти України", "Сірков проти України", а також по справі "Беєлер проти Італії".

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вимоги про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" за період з 01.01.2012 по 01.05.2016 від 09.08.2016 №20-08-05-14/5577 є обґрунтованими, через що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним дії ДФІ в Харківській області зі складання вимоги від 09.08.2016 року №20-08-05-14/5577 про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод" за період з 01.01.2012 по 01.05.2016, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, враховуючи, що належним способом захисту прав є визнання протиправним та скасування вимоги про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності ДП"ХБЗ" за період з 01.01.2012 по 01.05.2016 від 09.08.2016 №20-08-05-14/5577, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про про визнання протиправним дії ДФІ в Харківській області зі складання вимоги від 09.08.2016 року №20-08-05-14/5577 про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод" за період з 01.01.2012 по 01.05.2016.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вимоги про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод" за період з 01.01.2012 по 01.05.2016 від 09.08.2016 №20-08-05-14/5577 - підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним дії ДФІ в Харківській області зі складання вимоги від 09.08.2016 року №20-08-05-14/5577 про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод" за період з 01.01.2012 по 01.05.2016 - належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з Державної фінансової інспекції в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 1378 грн., що підтверджується квитанцією від 30.08.2016 №1598 (т.1 а.с.4).

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" до Державної фінансової інспекції в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України, про визнання дій протиправними та визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Харківській області про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" за період з 01.01.2012 по 01.05.2016 від 09.08.2016 №20-08-05-14/5577.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державної фінансової інспекції в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" (код ЄДРПОУ 08099848, поштовий індекс 61040, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 222) у розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 09 грудня 2016 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.