Постанова № 63806648, 28.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7059/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання: Белінського Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1 за ордером,

представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання дій протиправними та зобовязання здійснити певні дії,-

СУТЬ СПОРУ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просила:

1.Визнати неправомірними дії Головного управління ДФС в Одеській області, щодо відмови у видачі довідки ОСОБА_3 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсій непрацюючим державним службовцям із всіма складовими заробітної плати з якої сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

2.Зобовязати Головне управління ДФС в Одеській області видати ОСОБА_3 довідку, про розмір заробітної плати для перерахунку раніше призначеної пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XІІ в редакції, чинній на день її призначення з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів та Постанови Кабінету Міністрів України № 292 від 06.04.2016 року «Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» із зазначенням усіх складових заробітної плати працюючого державного службовця за відповідною посадою, на які нараховане та сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з підвищенням з 01.12.2015 р., та з 01.05.2016 року посадових окладів державним службовцям.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулася до відповідача із заявою про видачу довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям станом на 01.12.2015 року та 01.05.2016 року.

Однак отримала від відповідача лист відповідь від 21.11.2016 року № 1507/Г/15-32-05-01 в, кому зазначено про відмову у видачі довідки позивачу.

Позивач зазначила, що висновок відповідача про відміну права на перерахунок пенсії, який він зробив у своєму листі відповіді від 21.11.2016 року № 150/Г/15-32-05-01 про відмову у видачі довідки не належить до його компетенції. Оскільки питання щодо визначення права та підстав для перерахунку пенсії є компетенцією органів Пенсійного фонду України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.3-7).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених в запереченні на адміністративний позов (а.с.26-28).

Представник відповідача зазначив, що Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 року не передбачено проведення перерахунків раніше призначених пенсій державним службовцям . З набранням чинності Закону № 889-VІІІ ст. 37-1 Закону № 3723-XІІ втратила чинність за виключенням ст. 37 цього Закону щодо призначення пенсій окремим категоріям осіб. Відповідно до ст. 90 Закону 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, на думку представника відповідача, при наданні відповіді позивачу ГУ ДФС в Одеській області керувалося ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 працювала в Державній податковій адміністрації в Одеській області на посаді заступника начальника управління.

З 27.10.2005 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу», пенсія розрахована в розмірі 90% від заробітної плати.

У звязку з підвищенням заробітної плати державних службовців згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітних плат, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів та Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» було підвищено посадові оклади працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, в тому числі державним службовцям.

16.11.2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою про видачу довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям станом на 01.12.2015 року та 01.05.2016 року (а.с.11-12).

Відповідач надав позивачу лист відповідь від 21.11.2016 року № 1507/Г/15-32-05-01 в якому зазначив, що відмову видачі вказаної довідки посилаючись на лист ДФС України від 25.08.2016 року № 28751/7/99-99-05-01-04-01 «Про надання розяснень щодо перерахунку пенсій» були надані розяснення Міністерства соціальної політики України (а.с.13).

Суд вважає відмову податкового органу надати довідку про перерахунок пенсії протиправною з наступних підстав.

Пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993, № 3723-XII (надалі Закон).

Згідно з статтею 37 цього Закону : «Порядок і умови призначення пенсій державним службовцям» визначається Кабінетом Міністрів України».

Так, у відповідності до вказаної вище норми Закону, Кабінет Міністрів України з метою визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії встановив Порядок проведення такого перерахунку та затвердив його своєю постановою від 31 травня 2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (надалі Постанова №865).

На час виходу позивачки на пенсію був чинним пункт 4 Постанови №865, згідно з яким у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно то рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. N 432-ІУ Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається на підставі документів поданих підчас перерахунку, виходячи із сум заробітної плати , яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Крім того, був чинним пункт 5 Постанови №865відповідно до якого:«Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а у разі його відсутності та перейменування (відсутності) посад довідка видається у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики за погодженням з Головним управлінням державної служби».

Таким чином, з аналізу вказаних вище норм Постанови №865, суд робить висновок про те, що на час виходу позивачки на пенсію національне законодавство передбачало їй право на перерахунок пенсії, який збільшує розмір її пенсії у разі у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям на відповідній посаді, з якої позивачці була призначена пенсія. Тобто позивач мала право на збільшення розміру пенсії в залежності від збільшення розміру заробітної плати державним службовцям.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2015р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» керівним працівникам, спеціалістам і службовцям з 01.12.2015р. були підвищені посадові оклади.

З 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України « Щодо внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-УШ.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу»,«Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України»,«Про Кабінет Міністрів України»,«Про судову експертизу», «Про Національний банк України»,«Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичнуслужбу»,Податковогота Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Кабінет Міністрів України постановою від 09.12.2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» вніс зміни до Постанови № 865. А саме: виключив пункт 4, який передбачав право на збільшення розміру пенсії у разі збільшення розміру заробітної плати державним службовцям .

Крім того, пункт 5 Постанови №865 був викладений в новій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується Управлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики."

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що вищезазначені зміни у законодавстві позбавляють права позивача на перерахунок пенсії у раніше встановленому порядку та не дають відповідачу законних підстав для видачі довідки.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Дане положення принципово забороняє погіршувати становище людини. При цьому суд зазначає, що розмір пенсії це кількісний показник, що відображає обсяг прав позивача на пенсію.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статті 8 та статті 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини і громадянина, а також нові закони , які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Крім того, частина першої статті 58 Конституції України закріплює загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999р.№1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі наголошується на тому, що до події факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Право позивача на отримання пенсії саме в порядку, який передбачав збільшення її розміру шляхом здійснення перерахунку у разі збільшення суми заробітної плати державного службовця на відповідній посаді виникло у 2005 році. Тобто, воно виникло раніше зазначених вище змін до Постанови №865, які відбулися у 2015 році. Нові ж нормативно-правові акти застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли після набрання ними чинності, і до тих юридичних фактів, що настали після набрання чинності таким актом.

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.05.1997р. №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата вказав, що закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативного акту.

Таким чином, суд робить висновок про те, що при визначенні порядку, умов виплати та розміру пенсії позивачу необхідно застосовувати Постанову №865 в редакції, яка була чинною станом на час виходу позивача на пенсію (27.10.2005р.). В протилежному випадку буде мати місце звуження обсягу її прав на перерахунок пенсії, оскільки спірне питання має пряме відношення до збільшення розміру пенсії позивача, який, в свою чергу, є кількісним показником. Адже,починаючи з 27.10.2005 р.-дня виходу позивача на пенсію, до початку 2016 р. при збільшенні розміру заробітної плати у працюючих державних службовців на відповідних посадах, розмір її пенсії постійно збільшувався.

Щодо тверджень відповідача про відсутність в нього правових підстав давати відповідні довідки варто зазначити, що на час звернення позивача за її отриманням (16.11.2016р.) був та є станом на сьогоднішній день чинним пункт 5 Постанови №865. Відповідно до якого: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується Управлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а у разі його відсутності та перейменування (відсутності) посад довідка видається у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики за погодженням з Головним управлінням державної служби».

Окрім того, відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України № 15-1 від 04.09.2013 р., були затверджені форми довідок про заробітну плату, в тому числі форма довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію».

Даною формою встановлено складові заробітної плати, які зазначаються під час призначення (перерахунку) пенсії, і така довідка видається для перерахунку пенсії у разі підвищення посадових окладів працюючих державних службовців, як вбачається із. назви самої довідки.

Відповідно до статті 49 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобовязаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Отже із сукупного аналізу змісту зазначених нормативно-правових актів суд робить висновок про існування юридичного обовязку у відповідача надати довідку про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії.

Також суд зазначає, що висновок відповідача про відміну права позивача на перерахунок пенсії, який він зробив у своєму листі-відповіді від 21.11.2016р. про відмову у видачі довідки, не належить до його компетенції. Оскільки питання щодо визначення права та підстав для перерахунку пенсій є компетенцією органів Пенсійного фонду України. А тому, відмовляючи позивачу видати довідку на підставі даного висновку, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, визначених законом. Таким діями відповідач порушив один із основних критеріїв правомірності вчинення дій субєктами владних повноважень, який випливає із принципу законності, що закріплений у частині 2 статті 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». В даному випадку «у межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів під час розгляду справи правомірність відмови у наданні довідки позивачу про заробітну плату.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що належать до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати неправомірними дії Головного управління ДФС в Одеській області, щодо відмови у видачі довідки ОСОБА_3 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсій непрацюючим державним службовцям із всіма складовими заробітної плати з якої сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

3.Зобовязати Головне управління ДФС в Одеській області видати ОСОБА_3 довідку, про розмір заробітної плати для перерахунку раніше призначеної пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XІІ в редакції, чинній на день її призначення з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів та Постанови Кабінету Міністрів України № 292 від 06.04.2016 року «Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» із зазначенням усіх складових заробітної плати працюючого державного службовця за відповідною посадою, на які нараховане та сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з підвищенням з 01.12.2015 р., та з 01.05.2016 року посадових окладів державним службовцям.

4.Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі (одна тисяча сто дві),40 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 28 грудня 2016 року.

Суддя О.Я. Бойко

.