Постанова № 63806500, 28.12.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 грудня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1584/16

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міловського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі Позивач) до Міловського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі Відповідач) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

В обґрунтування позову зазначив, що з 05.08.2008 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно наказу №399 о/с від 06.11.2015 p. Позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України.

В період з 27.06.2014 по 30.09.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, згідно довідки № ВДЗ/5755/А від 18.06.2015.

Позивач, на момент звернення з даним адміністративним позовом до суду, за період з 27.06.2014 по 30.09.2014 не отримав грошової винагороди за безпосередню участь в АТО у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення встановленого постановою КМУ № 158 від 04.06.2014.

Просив стягнути на свою користь з Відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 27.06.2014 по 30.09.2014 у розмірі 15947,48 грн., а саме: за червень 2014 року 346,68 грн., за липень 2014 року 5500,30 грн., за серпень 2014 року 5400,00 грн.; за вересень 2014 року 4700,50 грн.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, розгляд справи просив здійснювати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутності, надав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що для виплати винагороди були виділені кошти з резервного фонду із зазначенням сум, які виділяються для проведення виплат. Тобто кошти були надані за окремою бюджетною програмою. Відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду. Наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 27.06.2014. Однак, оскільки зазначений наказ виданий вже по закінченню бюджетного періоду, тому у Відповідача відсутні законні підстави щодо виплати винагороди за участь в АТО за спірний період.

На лікарняному або у відпустці позивач не перебув.

Також, відповідачем зазначено, що до складу місячного грошового забезпечення не входить матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань чи матеріальна допомога на оздоровлення, тому вказані кошти не входять до складу винагороди, яка нараховується та сплачується за участь в АТО, як і компенсаційні виплати (робота у нічний час, індексаційні виплати).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки позивач та представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відсутні потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини другої статті 17 КАС України).

ОСОБА_1 з 05.08.2008 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно наказу №399 о/с від 06.11.2015 p. Позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України (а.с.4,11).

Відповідно до довідки ГУМВС України у Луганській області від 18.06.2015 № ВДЗ/5755/А Позивач у період з 27.06.2014 по теперішній час безпосередньо бере участь в антитерористичній операції (а.с.5).

Відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення з 01.06.2014 по 30.09.2014 від 27.12.2016 № 227 позивачу нараховано грошове забезпечення у загальному розмірі 18200,93 грн., у тому числі: за червень 2014 року 2600,12грн., за липень 2014 року 5500,30 грн., за серпень 2014 року 5400,00 грн., за вересень 2014 року 4700,50 грн. (а.с.22), винагорода за участь в АТО за 2014 рік позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Відповідно наказу Міловського РВ ГУМВС у Луганській області №93 від 31.10.2014 (а.с.9) позивач перебував у щорічній черговій відпустці за 2014 рік з 03.11.2014 по 02.12.2014.

На підставі наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 07.06.2015 № 158 позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 27.06.2014 (а.с.21).

На підставі наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 17.11.2015 № 321 Позивача було виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення, з 07.11.2015 (а.с.21).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (далі Постанова № 158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 158 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (не військовослужбовцям) льотного, льотно -підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 № 719 Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

Виходячи зі змісту пункту 2 Постанови № 158 винагорода повинна нараховуватись в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 27.06.2014, а тому винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись саме з вказаного періоду.

Суд критично оцінює посилання відповідача щодо нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції саме за кількість днів, в яких позивач приймав участь в антитерористичній операції, оскільки вищезазначені нормативно-правові акти не містять посилань на виплату коштів пропорційно кількості днів, відбутих у відрядженні, проте містять застереження та гарантії згідно з якими сума винагороди не може бути менша за 3000 грн.

З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000,00 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі.

Також, суд, критично оцінює посилання відповідача у запереченнях на видання наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 по закінченню бюджетного періоду, чим позбавлено Відповідача у справі виплатити кошти за участь в АТО за спірний період.

Згідно частини першої, другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи Кечко проти України Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо нарахування та виплати винагороди за період червень вересень 2014 року з урахуванням індексації, нічних, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та п. 3 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

При цьому, до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ входить доплата за службу в нічний час. Згідно ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають.

Винагорода за участь в антитерористичній операції не носить постійний характер, не входить до складу грошового забезпечення, відповідно не підлягає індексації, тому сума індексації не може враховуватися при нарахуванні винагороди за участь в антитерористичній операції.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та п. 3 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

При цьому, до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ входить доплата за службу в нічний час.

Оскільки позивачу у червні 2014 року сплачено індексацію у розмірі 169,31 грн., у липні 2014 року 142,51 грн., у серпні 2014 року 142,51 грн., у вересні 2014 року 160,77 грн., які не входять до місячного грошового забезпечення, тому дані кошти не повинні входити до складу винагороди, яка нараховується та сплачується за участь в антитерористичній операції.

Таким чином, оскільки інформацією, зазначеною в довідці ГУМВС України у Луганській області від 18.06.2015 № ВДЗ/5755/А, підтверджується право позивача на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, передбаченої Постановою № 158, проте зазначена винагорода за період червень-вересень 2014 року відповідачем не нараховувалась та не виплачувалася, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з грошового забезпечення позивача та додаткових доплат за службу в нічний час.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у загальному розмірі 15555,01 грн., у тому числі: за червень 2014 року 400,00 грн. (3000,00 : 30 х 4), за липень 2014 року 5357,79 грн. (5500,30 - 142,51), за серпень 2014 року 5257,49 грн. (5400,00 142,51), за вересень 2014 року 4539,73 грн. (4700,50 160,77).

Питання щодо розподілу судових витрат за приписами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міловського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, - задовольнити частково.

Стягнути з Міловського міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670846, місцезнаходження: 92500, Луганська обл., Міловський район, селище міського типу Мілове, провулок Партизанський, будинок 3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: вул. Піщана, буд. 16, с. Цвітні Піски, Словяносербського р-ну, Луганська область, 93730, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 92500 ) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період червень - вересень 2014 року у загальному розмірі 15555,01 грн. (пятнадцять тисяч пятсот пятдесят пять гривень 01 коп.), з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обовязкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя ОСОБА_2