Постанова № 63804679, 28.12.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2016 р. Справа № 906/380/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Відповідача - Малинської районної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Житомирської області від 14 травня 2015 року у справі № 906/380/15 (суддя Лозинська І.В. )

за позовом: 1) Малинського споживчого товариства; 2) споживчого товариства "Кооператор"

до Малинської районної спілки споживчих товариств

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирської обласної спілки споживчих товариств

про визнання недійсними всіх рішень, прийнятих конференціями від 27 квітня 2009 року, 29 квітня 2009 року та 19 травня 2009 року

за участю представників сторін:

позивача 1 - ОСОБА_1, представник згідно довіреності від 22 квітня 2016 року;

позивача 2 - ОСОБА_1, представник згідно довіреності від 01 грудня 2016 року;

відповідача - ОСОБА_2. представник згідно довіреності від 06 лютого 2015 року;

третьої особи - ОСОБА_3. представник згідно довіреності №04-36/02 від 28 грудня 2016 року.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14 травня 2015 року позов Малинського споживчого товариства (надалі - Позивач 1) та споживчого товариства "Кооператор" до Малинської районної спілки споживчих товариств (надалі - Відповідач) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Житомирської обласної спілки споживчих товариств (надалі - Третя особа) про визнання недійсними всіх рішень, прийнятих конференціями від 27 квітня 2009 року, 29 квітня 2009 року та 19 травня 2009 року задоволено.

Визнано недійсними рішення, прийняті конференціями Відповідача, оформлені протоколами від 27 квітня 2009 року, від 29 квітня 2009 року та від 19 травня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03 серпня 2016 року апеляційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 ГПК України, з підстав, вказаних у даній ухвалі.

Постановою Вищого господарського суду від 08 листопада 2016 року в справі №906/380/15 скасовано вищевказану ухвалу апеляційного господарського суду, а справу направлено до Рівненського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Ухвалою суду від 18 листопада 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримання Відповідачем як ухвали про порушення справи так і інших процесуальних ухвал.

Відтак, як вважає апелянт, неповідомлення Відповідача про дату та час судового засідання, призвело до неможливості направити свого представника у судове засідання та спричинило порушення процесуальних прав.

Крім того, апелянт стверджує, що як вбачається з витягів з ЄДР, станом на день проведення конференцій, ОСОБА_4 була головою правління Позивача 1 та Позивача 2, а тому вона мала усі повноваження на вчинення усіх юридичних дій від їх імені.

Водночас, на переконання апелянта, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із пропущенням строку позовної даності, оскільки, ще у 2010 році Позивачам було достеменно відомо про наявність оскаржуваних рішень, що підтверджуться судовими рішеннями по справах №296/193/12-ц та №11/118-НМ, але при цьому позовна заява була подано до суду лише 18 березня 2015 року, що підтверджується відповідним штампом.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 18 листопада 2016 року, Позивач 1 надіслав відзиви на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 11-20, а.с. 30-32), в яких з підстав, висвітлених в них, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 14 травня 2015 року залишити без змін.

23 грудня 2016 року на поштову адресу суду від Третьої особи надійшли письмові обгрунтування на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 21-29), в яких зазначено, що при розгляді даної справи судом першої інстанції було дотримано вимоги процесуального та матеріального права, всебічно та повно досліджено всі обставини справи та прийнято законне та обгрунтоване рішення.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/380/15 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2016 року в справі №906/380/15 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Петухова М.Г. та відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою суду від 27 грудня 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження в новому складі суду.

В судовому засіданні від 28 грудня 2016 року представники Позивача 1, Позивача 2 та Третьої особи заперечили щодо доводів, наведених в апеляційній скарзі, вважають її необгрунтованою та безпідставною, а тому просять відмовити в її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Разом з тим представник Позивачів 1 та 2 подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду Житомирської області від 18 березня 2015 року та копії постанов Рівненського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2016 року і Вищого господарського суду України від 13 грудня 2016 року в справі №906/162/15.

В судовому засіданні від 28 грудня 2016 року представник Відповідача підтримала доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Разом з тим, представник Відповідача повторно (дублюючи це клопотання вказане в апеляційній скарзі) заявила усне клопотання про застосування строку позовної давності у даній справі, у зв'язку із його пропущенням.

В обгрунтування заявленого клопотання, представник Відповідача зазначила, що у зв'язку із неналежним повідомленням Відповідача судом першої інстанції про порушення провадження у даній справі, призвело до неможливості направлення представника у судове засідання задля захисту процесуальних прав Відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити. При цьому суд виходив з наступного.

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, 27 квітня 2009 року, 29 квітня 2009 року та 19 травня 2009 року відбулися позачергові конференції членів Відповідача, оформлені протоколами від 27 квітня 2009 року (а. с. 32), 29 квітня 2009 року (а. с. 33) та 19 травня 2009 року (а. с. 39), на яких були ухвалені рішення про:

- відкликання з виборної посади та розірвання контракту з головою правління Відповідача ОСОБА_5 та обрання на посаду голови правління (керівника) ОСОБА_6;

- зобов'язання ОСОБА_4 подати необхідні відомості державному реєстратору щодо обрання нового керівника Відповідача;

- внесення та затвердження змін до Статуту Відповідача, шляхом викладення Статуту в новій редакції;

- зобов'язання ОСОБА_4 подати на державну реєстрацію Статут Відповідача в новій редакції;

- зміну місцезнаходження Відповідача з адреси: 11601, м. Малин, вулиця Грушевського, 11 на адресу: 10030, місто Житомир, вулиця Київська, 74;

- внесення та затвердження змін до Статуту Відповідача, у зв'язку із зміною місцезнаходження Відповідача;

- зобов'язання ОСОБА_6 подати на державну реєстрацію Статут Відповідача в новій редакції.

Позивач 1 та Позивач 2 є членами Відповідача, відповідно до Статуту Відповідача, затвердженого 3 черговими зборами Ради четвертого скликання 17 березня 2006 року (а. с. 23 - 31).

В обгрунтування позовних вимог, Позивачі зазначають, що позачергові конференції членів Відповідача були проведені з грубим порушенням Закону України "Про споживчу кооперацію" та Статуту з огляду на те, що: Позивачі не ставили жодних вимог про проведення позачергових конференцій; конференції були проведені без відома засновників (членів) райспоживспілки, пайовиків; Позивачі не приймали жодних рішень про направлення своїх делегатів на конференції; ОСОБА_4, яка в протоколах конференцій зазначена як делегат від двох споживчих товариств, ніколи Позивачами не обиралася, участі в конференції не приймала, конференцій не скликала та їх не проводила; всі протоколи конференцій є сфабрикованими; внаслідок прийнятих на конференціях рішень Позивачів було усунуто від управління Відповідача, а пайовиків позбавлено частки в майні райспоживспілки.

Мотивуючи позов вищенаведеним, Позивачі вважають проведені конференції членів Відповідача неправомочними, а прийняті на них рішення, що оформлені протоколами, недійсними з моменту їх прийняття.

Правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні визначені Законом України "Про споживчу кооперацію" від 10 квітня1992 року № 2265-XII (надалі - Закон).

Відповідно до статті 5 Закону, первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Згідно з пукнтом 3 статті 8 Закону - вищим органом управління спілки є з'їзд (конференція), який приймає Статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих органів спілки визначається Статутом.

В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія Статуту Відповідача (нова редакція), затверджена 3 черговими зборами Ради райспоживспілки четвертого скликання 17 березня 2006 року (а. с. 23 - 31).

В абзаці 3 пункту 1 Статуту Відповідача зазначено, що основним документом, що регулює його діяльність є Статут.

За приписами пункту 16 Статуту Відповідача - вищим органом управління райспоживспілки є конференція спілки споживчих товариств району, яка правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності райспоживспілки.

Разом з тим, Статутом Відповідача передбачено, що:

- позачергові конференції райспоживспілки скликаються Радою райспоживспілки за власною ініціативою на вимогу не менше 2/3 членів райспоживспілки або за пропозицією правління споживспілки, членом якої є райспоживспілка, в 30-ти денний строк після надходження такої вимоги або пропозиції;

- про дату, час, місце проведення та рекомендований порядок денний її делегати і члени райспоживспілки мають бути повідомлені правлінням не пізніше ніж за 15 днів до визначеного строку проведення конференції (пункт 19);

- конференція правомочна вирішувати питання за наявності не менш 2/3 делегатів (пункт 20).

Як вбачається з матеріалів справи, 27 квітня 2009 року, 29 квітня 2009 року та 19 травня 2009 року відбулися конференції Відповідача, на яких делегатом від Позивача 1 та Позивача 2, що володіють 100 % голосів, виступила ОСОБА_4М, якою підписано всі три протоколи конференцій як керівника Позивача 1 та Позивача 2.

В той же час суд констатує, що пунктом 17 Статуту передбачено, зокрема, що: рішення конференції вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало більшість делегатів, за виключенням тих, де необхідна наявність 3/4 голосів делегатів конференції, що взяли участь у її роботі. Отже, брати участь у засіданні конференції учасників Відповідача мають право особи, яких було обрано для участі у конференції.

За приписами пункту 18 Статуту, делегати на конференцію Відповідача обираються з числа пайовиків загальними зборами (зборами уповноважених) членів споживчих товариств, що входять до спілки за нормою представництва, яка встановлюється Радою Відповідача.

Відповідно до наявної в матеріалах справи постанови шостих зборів Ради Відповідача четвертого скликання від 11 березня 2008 року, збори Ради Відповідача постановили, що норма представництва для виборів делегатів на ХІІ конференцію райспоживспілки становить 1 делегат від 20 членів споживчих товариств з урахуванням їх чисельності за станом на 1 жовтня 2008 року (пункт 3, а. с. 18).

Матеріалами справи підтверджено, що останні звітно-виборні збори уповноважених пайовиків Позивача 1, на яких було обрано делегатами на конференцію споживчої кооперації району пайовиків в кількості 21 особи були проведені 14 листопада 2008 року (а. с. 21, 22).

Водночас, останні звітно - виборні збори уповноважених пайовиків Позивача 2 були проведені 17 листопада 2008 року. На них було обрано делегатами на конференцію Відповідача 31 делегата від загальної чисельності пайовиків (а. с. 19, 20). Таким чином, загальна кількість пайовиків, які обрані делегатами від Позивача 1 та Позивача 2 - членів Відповідача для участі у конференції складає 52 особи.

Зважаючи на те, що Статутом Відповідача передбачено саме обрання делегатів для участі у конференції учасників споживчого товариства, керівники підприємств - членів Відповідача чи інші особи можуть представляти ці товариства у разі їх обрання для цілей участі у конференції. Волевиявлення керівників споживчих товариств не може змінювати голосування належним чином обраних представників (делегатів), у разі, якщо цих осіб не було обрано.

Відтак, при проведенні конференцій Відповідача 27 квітня 2009 року, 29 квітня 2009 року та 19 травня 2009 року мало місце порушення вимог Статуту Відповідача в частині порушення правил формування персонального складу конференції та представництва товариств - членів Відповідача. Обрання делегатів для цілей участі у конференції членів споживчого товариства можливо лише за умови попереднього повідомлення про проведення конференції учасників (пайовиків) членів споживчих товариств. Належний спосіб такого повідомлення може бути обраний самим товариством та закріплений в його статуті.

Проаналізувавши положення Статуту Відповідача суд встановив, що в ньому не конкретизовано спосіб повідомлення делегатів та членів споживчого товариства про дату, час, місце проведення конференції, звідси будь-який із способів повідомлення про проведення конференції може бути належним.

Однак, суду не були надані належні та допустимі докази в підтвердження факту повідомлення делегатів та членів Відповідача про проведення конференцій.

При цьому, суд констатує, що позбавлення можливості членів Відповідача взяти участь у конференції є істотним порушенням права кожного з пайовиків споживчого товариства на участь в управлінні споживчого товариства через обраних делегатів та затвердження нової редакції Статуту.

Пунктом 19 Статуту визначено, що про дату, час та місце проведення та рекомендований порядок денний її делегати і члени Відповідача мають бути повідомлені не пізніше ніж за 15 днів до визначеного строку проведення конференції.

Відповідно до приписів пункту 20 Статуту, конференція провомочна вирішувати питання за наявності не менше 2/3 делегатів. Члени ради та ревізійної комісії відповідача попереднього скликання, які не обрані делегатами конференції, можуть брати участь у її роботі з првом дорадчого голосу. У конференції можуть приймати участь пайовики і працівники споживчої кооперації без права голосу.

Статтею 18 Статуту Відповідача передбачено, що чергові конференції Відповідача скликаються Радою один раз на п'ять років.

Позачергові конференції скликаються радою власною ініціативою на вимогу не менше 2/3 членів Відповідача або за пропозицією правління облспоживспілки, членом якої є райспоживспілка в 30-денний строк після надходження такої вимоги або пропозиції.

Однак, в матеріалах справи наявна довідка від 27 лютого 2015 року № 27 (том 1, а.с. 47), довідка від 27 лютого 2015 року № 24 (том 1, а.с. 48) та довідка від 14 травня 2015 року № 04-23/02 (том 1, а.с.83), в яких вказано, що своїх делегатів на жодну з конференцій Відповідача ні Позивач 1, ні Позивач 2, а ні Третя особа не направляли, та не пропонували скликання позачергових конференцій.

В свою чергу Відповідачем не надано доказів в підтвердження наміру Ради чи правління Відповідача щодо необхідності скликання позачергових конференцій.

З огляду на усе вищевказане, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що положення Статуту Відповідача є обов'язковими як для членів Відповідача та самого споживчого товариства. Прийняття рішень, які не відповідають вимогам Статуту споживчого товариства щодо складу та компетенції органів управління споживчим товариством, порядку прийняття ними рішень, є порушенням встановлених відповідно до чинного законодавства норм.

З огляду на вищеописане рішення конференцій членів Відповідача, оформлені протоколами від 27 квітня 2009 року, 29 квітня 2009 року та 19 травня 2009 року, підлягають визнанню судом недійсними на підставі абзацу 4 пункту 17 Статуту.

Водночас, суд не бере до уваги подані в судовому засіданні постанови апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України в справі №906/162/15, оскільки дані поставнови не існували на момент прийняття оспорюваного рішення. Крім того, суд констатує, що оспорювані рішення в справі №906/162/15 прийняті пізніше від рішень коференцій, що оспорюються в справі №906/380/15, а відтак, саме дані рішення є первинними для встановлення обставин, а не навпаки (незаконність оспорюваних рішень конференцій в нашій справі могла б вказувати на незаконність подальших рішень, а не навпаки).

Водночас, як вказано вище у даній судовій постанові, Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Розглянувши дане клопотання представника Відповідача, колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку про його задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК) повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

У постанові Кабінету міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05 березня 2009 року № 270 визначено, що рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, а повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач не брав участі у засіданнях суду першої інстанції, які відбувались 16 квітня 2015 року та 14 травня 2016 року.

В той же час, матеріали судової справи не містять документів, які б свідчили про дотримання судом першої інстанції вимог зазначеної вище (статті 87 ГПК України), а саме направлення процесуальних документів по справі на зареєстровану адресу місцезнаходження Відповідача рекомендованим листом з повідомлення про його вручення.

При цьому суд констатує, що у пункті 62 зазначених вище Правил надання послуг поштового зв'язку визначено, що у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу. Тоді як, згідно пункту 116 цих Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. А у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України (надалі ЦК) визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, як визначено статтею 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку, як визначено приписами статті 253 ЦК України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З матеріалів справи встановлено, Позивачі 1 та 2 звернулись до суду з даним позовом 18 березня 2015 року, тоді як порушення права Позивачів 1 та 2 виникло ще в 2009 році, а спроби оскаржити рішеннь конференцій розпочалося з 2010 року (справа №11-118-НМ, том 1, а.с. 216-217). Відтак, суд констатує, що Позивачами 1 та 2 пропущено трирічний строк позовної давності.

Дане в свою чергу, спростовує доводи Позивачів 1 та 2 щодо того, що можливість оскаржень у них виникла (і перебіг позовної давності нібито треба розпочинати) лише з 13 квітня 2013 року.

В той же час апеляційний господарський суд констатує, що сторони в судовому засіданні підтвердили, що аналогічний (нерозглянутий) спір існує і в загальному суді (щодо тих же рішень конференцій) і подача котрого значно передувала пред'явлення позову в справі №906/380/15.

Відповідно до приписів частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням усього вищевказаного, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, наведені Відповідачем в апеляційній скарзі щодо пропуску Позивачами 1 та 2 строку позовної давності, є підставними та обгрунтваними, підтверджуються усім вищеописаним в даній судовій постанові.

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне зясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Житомирської області.

З огляду на усе встановлене вище в даній судовій постанові, апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення та приймає нове рішення, яким відмовляє в задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малинської районної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Житомирської області від 14 травня 2015 року у справі № 906/380/15 задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 14 травня 2015 року у справі №906/380/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу № 906/380/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.