Рішення № 63803831, 22.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016

Справа № 910/18613/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при

секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агробіопродукт”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лукар Груп”

про стягнення 20 000, 00 грн.

за участю представників:

від позивача:

не з'явився

від відповідача:

не з’явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агробіопродукт” (далі – ТОВ “НВП “Агробіопродукт”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лукар Груп” (далі - ТОВ “Лукар Груп”) про стягнення заборгованості за господарським зобов'язанням у сумі 20 000,00 грн.

У позові ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Агробіопродукт” просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати непоставленого товару у розмірі 20 000,00 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без їх участі до суду не подали, а тому їх неявку суд визнає з неповажних причин.

У минулому судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі. Позиція відповідача стосовно даного позову суду невідома.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами за правилами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що у вересні 2016 року позивач відповідно до усних домовленостей сторін та виставленого відповідачем рахунку на оплату № 11804 від 13.09.2016 р. здійснив передплату вартості товару у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням № 709 від 14.09.2016 р. та поясненнями представника позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оскільки дії сторін (виставлення відповідачем рахунку для його оплати та перерахування грошових коштів позивачем на підставі цього рахунку), свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки, суд вважає, що сторони уклали між собою договір поставки спрощеним способом, що є підставою для виникнення між ними господарських зобов'язань. При цьому чинне законодавство не встановлює спеціальних вимог до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вже було встановлено судом, на виконання виставленого відповідачем рахунку на оплату № 11804 від 13.09.2016 р. позивач здійснив передоплату вартості товару у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 709 від 14.09.2016 р.

У той же час, відповідач свої зобов'язання не виконав, у строки, погоджені сторонами (впродовж одного робочого дня з моменту отримання передоплати), поставку товару не здійснив.

У зв'язку з простроченням зобов'язання 23.09.2016 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати у сумі 20 000,00 грн.. Проте, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи не містять доказів поставки ТОВ “Лукар Груп” товару позивачу у строки, погоджені сторонами, а відповідач протилежного не довів.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги ТОВ “НВП “Агробіопродукт” про стягнення попередньої оплати у сумі 20 000,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі задоволення позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агробіопродукт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лукар Груп” про стягнення 20 000,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лукар Груп” (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 55, літера А, н/п 2, ідентифікаційний код 39822859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агробіопродукт” (03062, м. Київ, вул. Стрийська, буд. 3, ідентифікаційний код 36113608) попередню оплату у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 22 грудня 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 27 грудня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.