Ухвала суду № 63802421, 22.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/2411/16 Головуючий 1 інстанції: Золотарьова Л.І.

Справа суду 1-ї інстанції № 640/10246/16-к

Категорія: ст.185 ч.2, 3 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Люшні А.І.,

за участю секретаря Боровської О.В.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12016220490003183 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше неодноразово судимого: 1) 24.11.1994 року вироком Київського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.140, ч.4 ст.81, ст. 17, ч.2 ст.140, 17, ч.4 ст.81, ч.1 ст.89, ст.42 КК України (в ред. 1960 р.) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 2) 19.11.1998 року вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ст.17, ч.3 ст.140, ч.3 ст.140, ч.1 ст.145, 42 КК України (в ред. 1960 р.) до 3 років позбавлення волі 6 місяців; 3) 11.11.2002 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч.3 ст.357 КК України до 3 років позбавлення, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 4) 31.03.2005 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ст.15, ч.3 ст.185, ст.ст.70,71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 5) 18.10.2013 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 19.02.2016 року перегляд вироку Орджонікідзевським р/с м. Харкова постановлено згідно з ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбуття час попереднього ув'язнення з 27.04.2013 до 17.11.2013 із розрахунку 1/2, 05.04.2016 року звільнений з Харківської ВК №43 у зв'язку з відбуттям строку покарання, який не працює, не зареєстрований, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, в кримінально-виправній установі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27) залишено без змін до моменту набрання вироком суду законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з 03.06.2016 року, з дня його фактичного затримання.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду завдану злочином у розмірі 3610 грн. 00 коп.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду завдану злочином у розмірі 15413 грн. 00 коп.

Долю речових доказів вирішено на підставі ст. 100 КПК України.

Згідно вироку, ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних та корисливих злочинів, останній раз: 18.10.2013 Дзержинським р/с м. Харкова за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 19.02.2016 перегляд вироку Орджонікідзевським р/с м. Харкова постанова: керуючись ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбуття час попереднього ув'язнення з 27.04.2013 року до 17.11.2013 року із розрахунку 1/2, 05.04.2016 року звільнений з Харківської ВК №43 у зв'язку з відбуттям строку покарання, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та в період непогашеної судимості, знову вчинив умисне кримінальне правопорушення (злочин) за наступних обставин:

08.05.2016 року близько до 01-00 год. ОСОБА_1, перебуваючи у 2 під'їзді будинку №67 по вул. Пушкінській в м. Харкові, діючи повторно, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, використовуючи викрутку як відмичку, проник до підсобного приміщення 1-го поверху вказаного під'їзду, звідки таємно викрав належний ОСОБА_4 велосипед ТМ «Orbea grow2» з рамою зеленого кольору, вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №3 від 03.06.2016 року, - 7767 грн. 00 коп., після чого місце вчинення кримінального правопорушення покинув, і розпорядившись викраденим у подальшому на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Окрім того, 09.05.2016 вночі ОСОБА_1, перебуваючи у 2 під'їзді будинку №67 по вул. Пушкінській в м. Харкові, діючи повторно, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, використовуючи викрутку як відмичку, проник до підсобного приміщення 1-го поверху вказаного під'їзду, звідки таємно викрав належний ОСОБА_4 візок дитячий ТМ «X-lander» з комплектуючими частинами, вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №37 від 14.06.2016 року, - 1500 грн. 00 коп., після чого місце вчинення кримінального правопорушення покинув, розпорядившись викраденим у подальшому на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Окрім того, 25.05.2016 приблизно о 02 год. 30 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у 8 під'їзді будинку №96 по вул. Чернишевськиій в м. Харкові, діючи повторно, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, через вікно проник до підсобного приміщення 1-го поверху вказаного під'їзду, звідки таємно викрав належну ОСОБА_3 велосипед ТМ «Electa модель «Coaster 3», вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №31 від 03.06.2016 року, - 15413 грн., після чого місце вчинення кримінального правопорушення покинув, розпорядившись викраденим у подальшому на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Окрім того, 25.05.2016 приблизно о 05 год. ОСОБА_1, перебуваючи у 7 під'їзді будинку №96 по вул. Чернишевськиій в м. Харкові, діючи повторно, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно шляхом вільного доступу викрав належні ОСОБА_2 велосипед дитячий ТМ «Drag», вартістю 3344 грн. 00 коп. та самокат дитячий ТМ «Mite», вартістю 266 грн. 00 коп., згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №38 від 14.06.2016, загальною вартістю 3610 грн. 00 коп., після чого місце вчинення кримінального правопорушення покинув, розпорядившись викраденим у подальшому на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

В апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію дій та фактичні обставини, що встановлені вироком, обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок районного суду в частині призначеного йому покарання змінити у звязку з його суворістю та зменшити призначене покарання, застосувавши норми ст. 69 КК України. Своє апеляційне прохання апелянт обґрунтовує тим, що судом не враховано обставини, що помякшують покарання добровільне повернення майна потерпілій, явка із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок важкого матеріального становища, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, у звязку з чим, на думку апелянта, суд безпідставно не застосував при призначенні покарання норми ст.69 КК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст.ст. 404, 421 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочинів, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 та ч.3 ст.185 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини у апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного та обставини, що помякшують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України та розяснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про зайву суворість остаточного покарання за сукупністю злочинів, призначеного за ч.2 ст. 185 та ч.3 ст.185 КК України, - у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за вчинення декількох епізодів умисних тяжких та середньої тяжкості злочинів та повязане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом застосування норм ч. 1 ст. 69 КК України, тобто призначення його нижче від найнижчої межі, встановленої у санкціях ч.2 ст. 185 та ч.3 ст.185 КК України, і відповідно - його зменшення, на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та поданої апеляційної скарги обєктивно відсутні обставини, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а твердження апелянта щодо їх наявності повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання (арк. 71-73).

На думку колегії суддів, апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_1, які він підтримав в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, щодо неналежного врахування судом обставин, що помякшують покарання, зявлення із зізнанням є необґрунтованими, оскільки матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відповідних даних, а також вони не були надані обвинуваченим під час апеляційного розгляду, у звязку з чим не можуть вважатися обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а так само і сукупність даних про особу винного та обставин, що помякшують покарання, які були обєктивно встановлені судом першої інстанції та враховані при призначені покарання.

Крім того, апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо добровільного повернення майна потерпілій ОСОБА_4 також є необґрунтованими. Згідно розписки від 04 червня 2016 року (арк.53), потерпіла ОСОБА_4 отримала на зберігання викрадене ОСОБА_1 у неї майно від слідчого СВ Київського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 Будь-яких інших даних щодо добровільного повернення ОСОБА_1 майна потерпілій ОСОБА_4 матеріали кримінального провадження не містять. Більш того, надання ОСОБА_1 правдивих свідчень з метою сприяння розкриттю вчинених ним злочинів, на думку колегії суддів охоплюється його діями, повязаними з щирим каяттям, що обєктивно враховано судом першої інстанції, як обставина, що помякшує покарання, а тому ці обставини не підлягають повторному врахуванню. Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю доводів обвинуваченого про те, що тяжке матеріальне становище може слугувати виправданням за вчинення чотирьох епізодів крадіжок чужого майна, вчинених повторно з корисливих мотивів. При цьому даних про обєктивно підтверджену непрацездатність ОСОБА_1 не зазначено.

Отже, апеляційні вимоги обвинуваченого про можливість застосування судом апеляційної інстанції норм ст. 69 КК України при призначенні покарання , з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки вони не ґрунтуються на будь-яких нових обєктивних даних та мають суто субєктивний характер.

При цьому належить взяти до уваги те, що апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про наявність визнання вини і щирого каяття, - належно враховані судом першої інстанції, про що свідчить зміст відповідних висновків у мотивувальній частині вироку, які стосуються обєктивно встановлених: події злочинів, обставин, що помякшують покарання, кваліфікації його дій за ч.2 ст. 185 та ч.3 ст.185 КК України, та досліджених даних про особу ОСОБА_1, які, згідно наведених у вироку висновків, суд брав до уваги при призначені остаточного покарання у виді позбавлення волі, внаслідок чого призначив його у мінімальному розмірі, передбаченому санкціями ч.2 та ч. 3 ст.185 КК України, - як за кожен злочин окремо, так і за сукупністю злочинів строком на 3 роки.

Твердження у апеляційній скарзі обвинуваченого (арк. 80), що призначене судом першої інстанції покарання не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особі обвинуваченого внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими і дійшла висновку про те, що при призначені цього покарання, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 32, 35, 50, 65, 66 КК України, призначивши остаточне покарання в мінімальних межах санкції ч.2 ст. 185 та ч.3 ст.185 КК України, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши данні про особу обвинуваченого та обєктивно встановивши, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, не працює, на будь-яких обліках лікарів не перебуває, за місцем відбування покарання характеризується задовільно, при цьому було належно враховано наявність обставин, що помякшують покарання щире каяття, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено достатніх підстав для застосування норм ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України стосовно призначеного ОСОБА_1 покарання.

Отже, призначене судом першої інстанції покарання у такий спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.

Разом з цим, на підставі ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, належить зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього увязнення тобто тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань (№27) з 22 липня 2016 року по 22 грудня 2016 року включно, із співвідношення один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 21 липня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, у строк покарання строк попереднього увязнення, тобто тримання під вартою з 22 липня 2016 року по 22 грудня 2016 року включно, із співвідношення одному дню попереднього увязнення відповідають два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_1 - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

______ ____ _____

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8