Ухвала суду № 63801132, 29.12.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/19464/16-ц

н/п 2/640/4085/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2016 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Муратова С.О., вивчивши позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

12.12.2016 до Київського районного суду м. Харкова звернувся позивач ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк": 1) заборгованість у розмірі 13813.65 грн. за кредитним договором № б/н від 24.09.2010, яка складається з наступного: 453.93 грн. заборгованість за кредитом; 9225.74 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3000.00 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. штраф (фіскальна частина); 633.98 грн. штраф (процентна ставка); 2) судові витрати у розмірі 1378.00 грн.; 3) в разі неявки в судове засідання відповідача, ПАТ КБ "Приватбанк" не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суд прийшов до наступного.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання позивачем вимог, передбачених ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що поданазаява не відповідає вимогам ч. 5 ст. 119 ЦПК України, відповідно до вимог якої, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Однак, в порушення вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України, не сплачений судовий збір за розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена у місячному розмірі 1378 грн.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1378.00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

До позовної заяви, позивач додає платіжне доручення № PROM2BL4J7, від 22.11.2016, про сплату судового збору на суму 1378.00 грн., на наступний рахунок: отримувач коштів: Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька, код отримувача: 38034002, банк отримувача: ГУДКСУ у Донецькій області в м. Донецьк., МФО: 834016, рахунок отримувача: 31212206700006, призначення платежу: судовий збір, за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" (до НОМЕР_1, ОСОБА_1) Київський районний суд м. Донецька.

Однак, за звернення до Київського районного суду м. Харкова, із вимогою про стягнення заборгованості, позивач повинен сплатити суму судового збору, що складає 1378.00 грн., на рахунок Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області, з відповідним реквізитами банку.

Отже, позивач має надати квитанцію про сплату судового збору на суму 1378.00 грн., які повинні бути перераховані на наступний рахунок: отримувач коштів: Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача: 37999675, банк отримувача: ГУДКСУ в Харківській обл., МФО: 851011, рахунок отримувача:31219206700004, кодкласифікації доходів бюджету: 22030001, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова "судовий збір", Київський районний суд м. Харкова код ЄДРПОУ суду: 02893746.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Згідно ст. 121 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог у статтях 119-120 ЦПК України або не сплачено судовий збір, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.

Тому, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості - залишити без руху.

Надати позивачу 5-денний строк, з дня отримання цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, а саме, для сплати судового збору.

Розяснити позивачу, що в разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського районного суду м. Харкова С.О. Муратова