Ухвала суду № 63800198, 23.12.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Авалян Н.М.

Справа № 415/5815/16-ц

Провадження № 22ц/782/943/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2016 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Авалян Н.М.

суддів Кострицького В.В., Стахової Н.В.

за участю секретаря - Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 03 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації споживчих цін та моральної шкоди,

встановив

Ухвалою, що оскаржується, суд повернув позивачу зачву в частині вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Позивач в судове засідання не з'явився. Його неявка відповідно до ч.1 ст.305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи з огляду на те, що він завчасно, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Апеляційний суд, перевіривши відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, виходячи з наступного.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з правила, встановленого п.6 ч.3 ст.121 ЦПК України, відповідно до якого позовна заява про стягнення заборгованості по заробітній платі повертається, якщо до неї не додано копію ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або про скасування судового наказу, що передбачено ст.95, п.1 ч.1 ст.96 ЦПК України.

Дійсно відповідно до ч.3 ст.118 ЦПК України, п.1 ч.1 ст.96 ЦПК України позовна заява про стягнення заробітної плати може бути подана після попереднього звернення до суду із заявою про в порядку наказного провадження та відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу судом.

Але слід зазначити, що суд звернув увагу та окремо зауважив, що відсутня довідка про розмір заборгованості, яка є необхідною для її стягнення. Разом з тим цій обставині суд не дав належної правової оцінки.

Відсутність довідки про заборгованість по заробітній платі свідчить про невизнання відповідачем цієї заборгованості повністю або частково. До того ж в позовній заяві позивач послався на те, що відповідач не підтверджує та не спростовує наявність такої заборгованості.

Основною ж умовою звернення до суду в порядку наказного провадження є наявність безспірної вимоги заявника, яка визнається боржником, що підтверджується письмовим доказом.

За вказаних обставин повернення позовної заяви з тієї підстави, що громадянин попередньо не звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу та не отримав відмову у видачі судового наказу може бути розцінено як обмеження доступу позивача до суду в розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду. Однак, застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.

Подавши до суду позов, позивач скористався засобом правового захисту, доступним йому згідно із законом.

Недотримання попередньої процедури наказного провадження підриває саму суть права на суд, тим самим на позивача покладається непропорційний тягар, що порушує справедливий баланс, який мав підтримуватися між законним прагненням забезпечення дотримання формальної процедури подання заяви до суду та правом доступу до суду.

З вказаних підстав апеляційний суд приходить до висновку про те, що повернення позовної заяви через недотримання процедури попереднього звернення із заявою про видачу судового наказу позбавили позивача права на доступ до суду, що є порушенням ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка має на меті гарантію не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних. У зв'язку з цим відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з передачею питання щодо відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції для його вирішення у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п.3 ч.1 ст.312, ст.ст. 313-315, 317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 03 листопада 2016 року і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Авалян Н.М

Судді Кострицький В.В.

ОСОБА_3