Рішення № 63797990, 26.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/2277/16-ц 22-ц/774/2163/К/16

Справа № 212/2277/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2163/К/16 ОСОБА_1

Категорія - 27 (ІV) Доповідач Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар - Гладиш К.І.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Альфа-Банк» -ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання припиненим правовідношення за договором поруки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_5, діючи в інтересах позивача ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Альфа-Банк» (надалі - ПАТ «Альфа-Банк») про визнання припиненим правовідношення за договором поруки.

В обґрунтування позову зазначив, що 11 вересня 2008 року між ним, Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_6 був укладений договір поруки № 0307/0908/88-210-Р-1, відповідно до умов якого він поручився за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором № 0307/0908/88-210 від 11 вересня 2008 року щодо погашення основної суми кредиту в сумі 50000 дол. США строком до 10 вересня 2018 року та процентів за користування кредитом із розрахунку 10 % річних.

26.01.2009 року, 24.04.2009 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Сведбанк» укладено договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0307/0908/88-210 від 11.09.2008 року відповідно за №1 , № 2 та додаткову угоду № 3 від 24.12.2009 року.

Також, між ОСОБА_6 та ПАТ «Альфа-Банк», який у відповідності до умов договорів купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, 15.06.2012 року, набув всіх прав кредитора за договором № 0307/0908/88-210 від 11.09.2008 року, укладено договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0307/0908/88-210 від 11.09.2008 року № 3 від 13.12.2012 року, від 23.06.2015 року, від 21.07.2015 року, від 23.10.2015 року, від 01.12.2015 року.

Посилаючись на те, що всупереч п. 11 умов укладеного договору поруки, зміни до кредитного договору № 0307/0908/88-210 від 11.09.2008 року вносилися без його згоди, він не був ознайомлений з цими змінами, вказані зміни призвели до збільшення обсягу його відповідальності, позивач просив суд визнати припиненим правовідношення за договором поруки № 0307/0908/88-210-Р-1 від 11.09.2008 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 серпня 2016 року задоволено позов ОСОБА_4 Визнано припиненим правовідношення за договором поруки № 0307/0908/88-210-Р-1 від 11.09.2008 року, що був укладений між ОСОБА_4, ВАТ «Сведбанк», в особі Заступника Директора Криворізького відділення з роздрібного бізнесу ВАТ «Сведбанк» ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрованою в реєстрі за № 884 від 28.01.2008 року та ОСОБА_6 Стягнуто з ПАТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Представник відповідача вважає, що суд безпідставно відніс зміни до кредитного договору щодо збільшення строку позовної давності, надання боржником ОСОБА_6 згоди на використання та обробку її персональних даних до обставин, які свідчать про збільшення відповідальності поручителя, не врахувавши, що жодних змін з приводу збільшення відсоткової ставки за кредитом, розміру неустойки або інших нових умов, які б давали можливість збільшити процентну ставку за кредитним договором в подальшому, внесено не було. А тому, на його думку підстави для припинення поруки відсутні.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача ОСОБА_5, що був присутній в судовому засіданні від 14.12.2016 року та 19.12.2016 року, послався на безпідставність поновлення відповідачу судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження ухваленого у справі рішення.

В судове засідання позивач та його представник, належним чином повідомлені про розгляд справи, не зявилися. Враховуючи належне повідомлення вказаних осіб та відсутність на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції будь-яких клопотань з приводу їх участі та можливості подальшого її розгляду, колегія суддів, виходячи з вимог ч.3 ст. 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, ст. 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та ст. 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, визнає неявку позивача та його представника в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Альфа-Банк» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 вересня 2008 року між ВАТ «СведБанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 0307/0908/88-210, згідно умов якого ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 50000 дол. США для споживчих цілей зі сплатою 10% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 10 вересня 2018 року (а.с. 92-95).

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_6 за вищевказаним кредитним договором між ВАТ «СведБанк», ОСОБА_6 та ОСОБА_4, укладено договір поруки 0307/0908/88-210-Р-1 від 11 вересня 2008 року, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов'язання нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобовязань ОСОБА_6 щодо повернення коштів за кредитним договором (а.с. 17).

26.01.2009 року, 24.04.2009 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Сведбанк» укладено договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0307/0908/88-210 від 11.09.2008 року відповідно за №1, № 2 та додаткову угоду № 3 від 24.12.2009 року.

Також, між ОСОБА_6 та ПАТ «Альфа-Банк», який у відповідності до умов договорів купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, 15.06.2012 року, набув всіх прав кредитора за договором № 0307/0908/88-210 від 11.09.2008 року, укладено договори про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 0307/0908/88-210 від 11.09.2008 року № 3 від 13.12.2012 року, від 23.06.2015 року, від 21.07.2015 року, від 23.10.2015 року, від 01.12.2015 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 559 ЦПК України й виходив з доведеності факту збільшення обсягу відповідальності поручителя, а також того, що зміни до кредитного договору, у порушення умов договору поруки, відбулися без його згоди, що є підставою для припинення поруки.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Отже, уклавши 11 вересня 2008 року договір поруки, сторони визначили обсяг зобовязань поручителя ОСОБА_4, встановивши, що він, як поручитель, зобовязується відповідати перед банком за виконання зобовязань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику ОСОБА_6 у вигляді кредиту за кредитним договором № 0307/0908/88-210 від 11 вересня 2008 року у сумі 50000 дол. США, строком до 10 вересня 2018 року з процентною ставкою 10% річних за їх використання (п. 1 умов договору поруки).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося представником відповідача в суді апеляційної інстанції, що після укладення кредитного договору, між банком та позичальником ОСОБА_6 було укладено ряд договорів та додаткову угоду, якими внесено зміни до умов кредитного договору № 0307/0908/88-210 від 11 вересня 2008 року.

Згідно із ч.1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пункту 11 договору поруки передбачено, що сторони не мають права в односторонньому порядку відмовитися від прийнятих на себе зобовязань за цим договором або змінити його умови. Сторони домовились, що будь-які зміни до основного зобовязання, крім змін, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором погоджується між позичальником та банком самостійно без повідомлення поручителя про такі зміни.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 17 лютого 2016 року у справі№ 6-3176цс15, від 21 жовтня 2015 року у справі№ 6-1161цс15, від 20 лютого 2013 року у справі№ 6-172цс12, які відповідно дост. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковими для усіх судів України.

Як вбачається зі змісту укладених між банком та позичальником ОСОБА_6 договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0307/0908/88-210 від 11.09.2008 року від 26.01.2009 року, від 24.04.2009 року, від 13.12.2012 року, від 23.06.2015 року, від 21.07.2015 року, від 23.10.2015 року, від 01.12.2015 року та додаткової угоди № 3 від 24.12.2009 року, банком за погодженням з позичальником вносилися зміни до основного зобовязання щодо зменшення процентної ставки за кредитним договором, порядку погашення заборгованості за кредитом шляхом визначення розрахункового рахунку, на який буде здійснюватися таке погашення, умов використання персональних даних позичальника, а також збільшення строку позовної давності за спорами, що випливають з зазначеного кредитного договору (а.с. 6-18).

Саме внесення вказаних змін без згоди ОСОБА_4, як поручителя, й стало підставою для його звернення до суду з позовом про припинення поруки у звязку із збільшенням, на його думку, обсягу його відповідності.

Разом з тим, укладеними між банком та позичальником ОСОБА_6 вищевказаними договорами не підтверджується факт збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки за їх умовами не збільшено ані процентну ставку по кредиту, ані відстрочено виконання зобовязання, не збільшено розмір неустойки та не встановлено нових умов, якими б було можливо в подальшому збільшити розмір процентної ставки.

В порушення ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України жодних доказів які б підтверджували збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_4, останній суду не надав.

Не містять таких доказів й матеріали справи.

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув й за відсутності доказів, які підтверджують збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок внесених змін до основного зобовязання, на думку колегії суддів, дійшов передчасного висновку про наявність, передбачених ч.4 ст. 559 ЦК України, підстав для припинення поруки та задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що збільшення строку позовної давності не може свідчити про збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки останнє повязане із набуттям права на захист у випадку порушення субєктивного матеріального права, зміст якого обумовлюється межами кредитного зобовязання.

Не призводить й до збільшення обсягу відповідальності поручителя обробка та використання персональних даних позичальника банком, оскільки це не є видом відповідальності у випадку невиконання умов кредитного договору й ці дії стосуються виключно позичальника й проводяться тільки зі згоди такої особи й жодним чином не мають відношення до поручителя ОСОБА_4 У звязку з чим колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

З огляду на викладене, враховуючи те, що копія повного тексту рішення суду була надіслана відповідачу судом після спливу строку його апеляційного оскарження, що є поважною причиною пропуску такого строку, колегія суддів вважає безпідставними посилання представника позивача ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції щодо необґрунтованого поновлення відповідачу судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження ухваленого у справі рішення.

Крім того, посилання представника позивача на те, що відповідачем судовий збір сплачено за розгляд справи апеляційним судом не по даній справі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідачем судовий збір сплачено на розрахунковий рахунок апеляційного суду по даній справі із зазначенням прізвища боржника за кредитним договором ОСОБА_6, поручителем за яким виступає позивач ОСОБА_4

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п.2, п.4 ст. 309 ЦПК України у звязку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушенням норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, колегія суддів вважає, що у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з позивача ОСОБА_4 на користь відповідача ПАТ «Альфа-Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн. (а.с. 106).

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.2, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання припиненим правовідношення за договором поруки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Альфа-Банк» 1157,52 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Я.М. Бондар

ОСОБА_9