Ухвала суду № 63793371, 23.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6471/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, -

ВСТАНОВИВ:

Білгород-Дністровська обєднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області, правонаступником якої є Іллічівська обєднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області, подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постановою від 03 березня 2016 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 110 831,2 грн. (86760,96 грн. за основним платежем, 24 070,24 грн. за штрафними санкціями);

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року № НОМЕР_2 збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 60 682,51 грн. (48 546,01 грн. за основним платежем, 12 136,5 грн. за штрафними санкціями).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, допустив неповне з'ясування обставин справи. При цьому доводи апеляційної скарги щодо правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень дублюють доводи письмових заперечень податкового органу на адміністративний позов (т. 3 а.с. 75-79).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що Білгород-Дністровською обєднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області на підставі ст. ст. 77, 82 Податкового кодексу України, згідно плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання на 1 кв. 2015 року, наказу № 102 від 16.03.2015 року «Про проведення документальної виїзної планової перевірки» та направлення на перевірку від 27.03.2015 року №06/17-01, проведена планова виїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_1, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року.

Суд першої інстанції встановив, що за результатами перевірки складений акт №826/15-05-17-01/НОМЕР_3 від 17.07.2015 року за висновками якого встановлено порушення за ФОП ОСОБА_1, в тому числі, вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4, п. 183.10 ст. 183, п. 184.1 ст. 184, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 86760,95 грн.; порушення п. 202.1 ст. 202, п. 203.1, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, в результаті чого до податкової інспекції не були надані податкові декларації з податку на додану вартість за листопад-грудень 2013 року та за січень-грудень 2014 року; порушення п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст.163. п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст.167, п. 167, п. 171.2 ст. 171, п.177.1 п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 48546,01 грн.(т. 1 а.с.11-27).

На підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.07.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 110831,20 грн., з яких 86760,96 грн., сума основного платежу, 24070,24 грн., штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 31.07.2015 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування на суму 60682,51 грн., з яких 48546,01 грн. сума основного платежу, 12136, 5 грн., штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с.9-10).

Також суд першої інстанції встановив, що позивач оскаржила зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ГУ ДФС в Одеській області та ДФС України, проте за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, що стало підставою звернення позивача до суду з адміністративним позовом (т. 1 а.с.31-35 т. 3 а.с.99-103).

Перевіряючи доводи податкового органу щодо необхідності позивача зареєструватися платником податку на додану вартість, суд першої інстанції зазначив, що слід враховувати чи було перевищено суму загального доходу особи від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню протягом останніх дванадцяти календарних місяців у розмірі 300 000,00 гривень, без урахування суми податку на додану вартість, яка була включена в ціну товару.

Так суд першої інстанції встановив, що сума виручки, отримана позивачем в період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року у розмірі 309417,23 грн., розрахована податковим органом без вирахування суми податку на додану вартість, що також не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що в цьому періоду позивачем не перевищена загальна сума доходу від здійснення операцій з постачання товарів/послуг на протязі останніх 12 календарних місяців, а тому доводи податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4, п. 183.10 ст. 183, п. 184.1 ст. 184, п. 185.1 ст. 185 п. 202.1 ст. 202, п. 203.1, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України є помилковими. При цьому суд першої інстанції послався на аналогічну позицію ВАСУ, яка викладена в ухвалі цього суду від 16 листопада 2015 року по справі №К/800/25938/13.

Враховуючи встановлені фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов висновку щодо безпідставності нарахування податковим органом позивачу, податкового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 31.07.2015 року.

Перевіряючи факт встановлення податковим органом порушення позивачем вимог п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст.163. п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст.167, п. 167, п. 171.2 ст. 171, п.177.1 п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування на суму 60682,51 грн. суд першої інстанції встановив, що порушення встановлено податковим органом на підставі звіту про дебетові та кредитові операції по розрахунковому рахунку №26007060466395 відкритим на ФОП ОСОБА_1, що обслуговується в ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса, шляхом співставлення цих даних з даними фіскальних звітних чеків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року (т. 3 а.с. 35-77).

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що зазначений звіт є основним доказом відповідача щодо вчинення позивачем, вказаних вище, правопорушень, оскільки за висновками акту перевірки суми щоденно отриманої платником виручки у цьому звіті відрізняється від сум відображених в щоденних Z-звітах.

Суд першої інстанції не погодився з такою позицією відповідача, оскільки банківський звіт не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушень податкового законодавства.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що в банківському звіті відображені дати, коли безготівкові кошти від виручки надходять на банківський рахунок позивача, проте це не є прямим свідченням того, що дати надходження сум на банківський рахунок позивача співпадають з датами списання цих коштів з електронної картки покупця та відповідного отримання позивачем виручки, в той час як інших доказів щодо цього факту відповідач не надав.

Проаналізувавши договір на підключення послуги «еквайрінг», який позивач уклав з банком ПАТ КБ «Приватбанк» (т. 3, а.с.112), суд першої інстанції встановив відсутність такої умови договору, яка б передбачала одночасне (в той же день) списання коштів з електронної картки покупця та надходження їх на банківський рахунок позивача.

Також суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п.10 Постанови Правління Національного Банку України від 05.11.2014 року № 705 міжбанківський переказ, що здійснюється на підставі клірингових вимог, виконується в строк до трьох операційних днів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що кошти від реалізації товару можуть надходити до банку протягом трьох операційних днів. Протилежного відповідач не довів.

Дослідивши зміст щоденних Z-звітах та наявних в матеріалах справи копій первинної бухгалтерської документації (товарно-транспортних накладних, податкових накладних, копіями книг обліку доходів та витрат, копіями книг обліку розрахункових операцій), суд першої інстанції встановив, що податковий орган не довів порушення позивачем вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4, п. 183.10 ст. 183, п. 184.1 ст. 184, п. 185.1 ст. 185 п. 202.1 ст. 202, п. 203.1, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, оскільки це порушення встановлено на підставі даних відповідного звіту, але без дослідження та аналізу первинної бухгалтерської документації, без визначення відповідних операцій дат та сум, які на думку податкового органу не співпадають з даними звіту) (т. 1 а.с.69-266, т. 2 а.с.1-223).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 31.07.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування на суму 60682,51 грн.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, представника ФОП ОСОБА_1, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору по справі є правомірність податкових повідомлень-рішень Білгород-Дністровської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області:

- від 31 липня 2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 110 831,2 грн. (86760,96 грн. за основним платежем, 24 070,24 грн. за штрафними санкціями);

- від 31 липня 2015 року № НОМЕР_2 збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 60 682,51 грн. (48 546,01 грн. за основним платежем, 12 136,5 грн. за штрафними санкціями).

Перевіряючи доводи апелянта щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість апеляційний суд зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

У п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначені підстави, за якими особа підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість.

Так відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Також відповідно до п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції правильно встановив, та підтверджено матеріалами справи (акт перевірки), не заперечується апелянтом, що сума виручки, отримана позивачем в період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року у розмірі 309417,23 грн., розрахована податковим органом без вирахування суми податку на додану вартість.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 31 липня 2015 року № НОМЕР_1, оскільки позивач не допускав порушень вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4, п. 183.10 ст. 183, п. 184.1 ст. 184, п. 185.1 ст. 185 п. 202.1 ст. 202, п. 203.1, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо помилковості висновків суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року № НОМЕР_1, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях щодо можливості 20-відсоткової націнки на вартість товару, а не податку на додану вартість у ціні товару в розмірі 20%.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушень позивачем вимог п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст.163. п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст.167, п. 167, п. 171.2 ст. 171, п.177.1 п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, апеляційний суд встановив, що висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених норм ґрунтуються на співставленні звітів про дебетові та кредитові операції по розрахунковому рахунку №26007060466395 відкритим на ФОП ОСОБА_1, що обслуговується в ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Одеса, з даними фіскальних звітних чеків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року (т. 3 а.с. 35-77), за наслідками якого апелянт дійшов висновку що суми щоденно отриманої позивачем виручки у звіті про дебетові та кредитові операції по розрахунковому рахунку відрізняються від сум відображених в щоденних Z-звітах.

Відповідно до матеріалів справи в банківському звіті про дебетові та кредитові операції по розрахунковому рахунку відображені дати, коли безготівкові кошти від виручки надходять на банківський рахунок позивача (т. 3 а.с. 38-48), що свідчить про дати надходження сум на банківський рахунок позивача, які співпадають з датами списання цих коштів з електронної картки покупця та відповідного отримання позивачем виручки

Апеляційний суд зазначає, що в договорі на підключення послуги «еквайрінг», укладеного позивачем з ПАТ КБ «Приватбанк» (т. 3, а.с.112), відсутня така умова яка б передбачала одночасне (в той же день) списання коштів з електронної картки покупця та надходження їх на банківський рахунок позивача.

Оскільки міжбанківський переказ, що здійснюється на підставі клірингових вимог, виконується в строк до трьох операційних днів (п.10 Постанови Правління Національного Банку України від 05.11.2014 року № 705) міжбанківський переказ, що здійснюється на підставі клірингових вимог, виконується в строк до трьох операційних днів, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що кошти від реалізації товару можуть надходити до банку протягом трьох операційних днів, у звязку з чим дати, зазначені у Z-звітах та в банківському звіті про дебетові та кредитові операції по розрахунковому рахунку можуть не співпадати.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування податкового повідомленні-рішення від 31 липня 2015 року № НОМЕР_2.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки при проведенні перевірки позивача податковий орган, дійшов висновку про порушення норм податкового законодавства, без дослідження безпосередньо первинної податкової та бухгалтерської документації у сукупності із Z-звітами та банківськими звітами про дебетові та кредитові операції по розрахунковому рахунку, а суд не може підміняти податкові органи в частині дослідження цих документів при вирішенні питання правомірності формування валового доходу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення має бути скасоване, як таке, що прийнято без повного та всебічного проведення податковим органом перевірки, з урахуванням наявних первинних податкових та бухгалтерських документів.

Апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б спростували зазначений висновок суду першої інстанції

Окреме зауваження апелянта на не дослідження судом першої інстанції факту отримання позивачем коштів від КЗ «Білгород-Дністровська ЦРЛ», не заслуговує на увагу, оскільки в акті перевірки зазначена сума увійшла до загальної суми заниження валового доходу саме з посиланням на співставлення щоденних Z-звітів з банківськими звітами про дебетові та кредитові операції по розрахунковому рахунку, як правильно зазначив суд першої інстанції, без дослідження та аналізу первинної бухгалтерської документації, без визначення відповідних операцій дат та сум.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, 196, п. 1 ч. 1ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець