Рішення № 63791583, 26.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/12062 /2016 р. Головуючий у 1 інстанції - Сухомлінов С.М.

Доповідач - Мараєва Н.Є

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2016 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2016 р.

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Комерційний банк

«ПриватБанк»

про стягнення суми депозитного вкладу та процентів

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2016 р. задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми депозитного вкладу та процентів.

Так, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 38 990,13 дол.США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 892 347,26 грн. та 6 890 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просить це рішення скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, копії договору (а.с.12), пояснень представника позивача, 12.07.2011 р. сторони уклали депозитний договір у відділенні №94 філії «Кримського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», АР Крим, м.Саки, вул. Леніна,22.

строком на 12 місяців, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв 29065 дол.США і зобов'язався на протязі 12 місяців нараховувати 8% річних. Дія договору була сторонами продовжена до 22.07.2015 р.

Також, згідно пояснень представника позивача, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про повернення банківського вкладу та нарахованих процентів, але останній відмовив у поверненні коштів.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч.1 ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Частиною 3 цієїж статті визначено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Виходячи із вказаних норм цивільного законодавства, встановлених обставин справи, наданої суду копії договору та копії квитанції, суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Проте, із такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Так, обґрунтовуючи апеляційну скаргу представник відповідача, зокрема, посилався на те, що позивачем не надано суду належних допустимих доказів внесення стягуваної суми на депозитний рахунок, не доведено наявності вказаних коштів на рахунку позивача на час розгляду справи судом, факту невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов"язань; що відповідач не має змоги здійснювати банківську діяльність на окупованій території; що зобов"язання за договорами депозитнокго вкладу, укладеними працівниками філії "Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" виконує утворена некомерційна організація АНО "ФЗВ", на яку покладено зобов"язання здійснювати компенсаційні виплати, в т.ч. вкладникам філії "Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк". Також звзначав, що рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя Республіки Крим від 16.09.2014 р. зобов"язано ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кримського регіонального управління припинити протиправні дії бездіяльність), які проявляються у невиконанні зобов"язань, які випливають з укладених договорів банківського вкладу та догворів банківського рахунку на суму 10925222445,85 рублів.

Таким чином, ПАТ КБ "ПриватБанк" наголошує на тому, що позивач не довів відсутність вимоги позивача до державних та недержавних установ РФ з аналогічними вимогами, та те, що його позовні вимоги не входять до складу загальної суми, визначеної вказаним вище рішенням.

Такі доводи заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно п.5 Постанови НБУ №260, банки, у тому числі й ПАТ КБ ''ПриватБанк", зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Рішенням Центрального банку Російської Федерації (Банк Росії) №РН-ЗЗ/І від 21.04.2014 р., також було припинено з 21 квітня 2014 р. діяльність відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя - ПАТ КБ "ПриватБанк".

За законодавством України чинність на окупованій території АРК нормативних актів РФ не визнається та вони не підлягають виконанню.

Наявність вказаного рішення Банку Росії щодо припинення діяльності на території АРК ПАТ КБ «ПриватБанк" унеможливлювало діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та міста Севастополя - Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк".

Вказане рішення було підставою для придбання АНО «ФЗВ» прав (вимог) по зобов'язанням банку і здійснення компенсаційних виплат у порядку, встановленому статтями 7, 9 Федерального Закону № 39-ФЗ від 02 квітня 2014 р., Банком Росії направлено на адресу АНО «ФЗВ» повідомлення про виникнення підстав для придбання АНО «ФЗВ» прав (вимог) по вкладам, що розміщені в структурних підрозділах банків.

Ухвалою Центрального районного суду м.Сімферополя від 21 квітня 2014 р. АНО «ФЗВ» передано в довірче управління майновий комплекс філії «Кримське регіональне управління ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку із чим АНО «ФЗВ» користується, володіє та розпоряджається всім майном ПАТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться на території Республіки Крим та міста Севастополя.

Крім того, слід зазначити, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надано копію договору банківського вкладу та копію квитанції про внесення коштів, які були оглянуті судами першої та апеляційної інстанцій в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, наданий для огляду оригінал квитанції про внесення коштів, судова колегія не вважає за можливе визнати його належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст.57-59 ЦПК України, оскільки ця квитанція є неналежної якості, фактично відсутній друкований текст, не містить підпису начальника департамента та відповідної печатки ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому із вказаної квитанції не можливо достовірно встановити суму внеску.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч.1 ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492 та зареєстрованої МЮ України від 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п.1.8 Інструкції); договір банківського вкладу рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п.1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2016 р. - скасувати і постановити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми депозитного вкладу та процентів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :